Справа № 308/11620/23

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

23.01.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,

та учасників судового розгляду: адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/693/23, за апеляційною скаргою, яку подав адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2023 року, задоволено клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42023072160000009, внесеному 24.02.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та накладено арешт на майно, вилучене 27.11.2023, під час проведення обшуку автомобіля марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100» д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_9 , а саме: мобільний телефон марки IPHONE, з двома ІМЕІ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та сім карткою НОМЕР_4 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким; автомобіль марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100» д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100» д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом заборони розпорядження такими.

З матеріалів судового провадження вбачається, що 28 листопада 2023 року до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні №42023072160000009, внесеному 24.02.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про накладення арешту на майно: мобільний телефон марки IPHONE, з двома ІМЕІ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та сім карткою НОМЕР_4 ; автомобіль марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100» д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100» д.н.з. НОМЕР_1 . З клопотання убачається, що метою арешту майна є збереження речових доказів у кримінальному провадженні та встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення. Тому ставиться питання про накладення арешту на вищевказане майно.

В ухвалі слідчий суддя вказує на те, що клопотання про накладення арешту на майно відповідає вимогам ст. 171 КПК України. Слідчим суддею встановлено, що слідчою групою відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42023072160000009, внесеному 24.02.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України. З протоколу обшуку від 27.11.2023 убачається, що за адресою: Рахівський район, с. Кваси, вул. Центральна, навпроти будинку 250 було проведено обшук автомобіля марки «ТОYOTA LAND CRUISER» 100 д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено вказані в клопотанні речі. Постановою слідчого від 28.11.2023 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Слідчий суддя вважає, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям речового доказу, таке є предметом кримінального правопорушення, на такому збереглися сліди злочину, та прокурор довів можливість використання майна як доказу в кримінальному провадженні. Окрім цього слідчий суддя взяв до уваги, що арешт майна є можливим з метою забезпечення можливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, та подальшого забезпечення цивільного позову й відшкодування шкоди завданої протиправними діями. Звертає увагу на те, що у клопотанні вказано, що автомобіль марки «ТОYOTA LAND CRUISER» 100 д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з реєстраційної картки транспортного засобу, на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , яка є матір`ю ОСОБА_9 . Разом з тим слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання в частині накладення арешту на автомобіль шляхом заборони володіння та користування ним, оскільки вищевказаний транспортний засіб є особистою власністю ОСОБА_7 і використовується нею для задоволення побутових потреб. З огляду на наведене, слідчий суддя вважав достатнім накладення арешту на автомобіль шляхом заборони розпорядження ним, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію автомобіля. Апелянт посилається на те, що підозра у кримінальному провадженні не пред`явлена жодній особі, у тому числі власниці майна - ОСОБА_7 . При цьому, вважає, що клопотання не містить посилань на жодний критерій, передбачений ст. 98 КПК України, тобто відсутні будь-які докази на підтвердження того, що транспортний засіб був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або був предметом, що був об`єктом кримінально-протиправних дій, або набутий кримінально протиправним шляхом. Апелянт зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває більше півроку і з огляду на наведені обставини є очевидним той факт, що накладення арешту на майно третьої особи вже призвело до обмеження її прав, а в майбутньому може призвести до обмеження її прав на дуже тривалий термін, що перебуває за межами розумності та співмірності балансу між правами Візавер Ганни на мирне володіння та розпорядження своїм майном та заходами забезпечення кримінального провадження. Окремо апелянт звертає увагу на те, що ні клопотання прокурора, ні оскаржувана ухвала не містять жодних відомостей про те, що з вказаним рухомим майном орган досудового розслідування має намір або потребу провести які-небудь слідчі дії. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого у частині накладення арешту на транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію.

Апеляційна скарга розглядаються у відсутності прокурора та власниці майна, неявка яких з огляду на положення ст. 405 КПК України не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що прокурор та власниця майна належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги; будь-яких клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги чи даних про поважність причин їхньої неявки не подавали; під час розгляду апеляційної скарги брав участь представник власниці майна - адвокат ОСОБА_6 , який не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі прокурора та власниці майна - ОСОБА_7 .

Заслухавши доповідь судді про зміст ухвали, вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснення адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

Приймаючи судове рішення апеляційний суд бере до уваги таке.

Так, зі змісту апеляційної скарги убачається, що висновки слідчого судді про арешт мобільного телефону марки IPHONE, з двома ІМЕІ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та сім карткою НОМЕР_4 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким, - сторонами кримінального провадження не оспорюються.

Тому, з огляду на положення ст. 404 КПК України, висновки слідчого судді у цій частині апеляційним судом не перевіряються, визнаються належним чином вмотивованими та обґрунтованими і перевіряються лише у частині доводів апеляційної скарги про накладення арешту на автомобіль марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100», д. н. з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100», д. н. з. НОМЕР_1 .

Доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на транспортний засіб та свідоцтво про його реєстрацію апеляційний суд визнає обґрунтованими з огляду на таке.

За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на автомобіль марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100», д. н. з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про його реєстрацію, слідчим суддею не враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принцип верховенства права, закладені в Європейській Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно не перевірені доводи клопотання та приєднані до нього докази (документи) й постановлено судове рішення, яке з огляду на норми матеріального та процесуального права не можна визнати законним та обґрунтованим.

Так, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації ; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи ; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.

У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.

У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Накладаючи арешт на автомобіль марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100», д.н.з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про його реєстрацію, слідчий суддя в ухвалі зазначив, що арешт транспортного засобу та свідоцтва про його реєстрацію є необхідним з метою збереження речових доказів, можливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, та подальшого забезпечення цивільного позову й відшкодування шкоди завданої протиправними діями.

Дослідивши матеріали за клопотанням, колегія суддів вважає, що прокурором при внесенні клопотання, а слідчим суддею - при його розгляді, не були дотримані вимоги передбачені ст. ст. 170, 171, 173 КПК України.

Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів також доходить висновку про те, що органом досудового розслідування у кримінальному провадженні будь-хто із фізичних осіб не визнавався підозрюваним, обвинуваченим чи засуджувався й щодо цих осіб може бути застосовано покарання у виді спеціальної конфіскації. Органом досудового розслідування також не надано будь-які дані про те, що у кримінальному провадженні щодо третіх осіб чи юридичних осіб, у випадках передбачених Кримінальним кодексом України, може бути застосована спеціальна конфіскація.

Крім того, органом досудового розслідування не надані будь-які дані про те, що у кримінальному провадженні із власника транспортного засобу чи користувача ним може бути стягнута неправомірна вигода. Відсутні у матеріалах судового провадження і дані про неосудних осіб, діями яких завдана матеріальна шкода, яку у подальшому необхідно буде відшкодовувати за рахунок арештованого майна.

Між тим, з матеріалів судового провадження не вбачається, що ОСОБА_7 (власниця транспортного засобу) чи ОСОБА_9 є підозрюваними чи обвинуваченими у кримінальному провадженні.

Доводи клопотання про те, що автомобіль марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100» д.н.з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про його реєстрацію, має відношення до кримінального провадження та був вилучений під час обшуку, а тому підлягає арешту з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, знищення, втрати, перетворення, пересування, використання, передачі, відчуження, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та не підтвердженими відповідними процесуальними рішеннями, належним чином не вмотивованими.

Так, з ухвали слідчого судді не вбачається на підставі чого слідчий суддя дійшов суджень про достатність підстав вважати, що транспортний засіб та свідоцтва про його реєстрацію відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

При цьому, апеляційний суд визнає слушними доводи апеляційної скарги про те, що клопотання не містить посилань на жодний критерій, передбачений ст. 98 КПК України, тобто відсутні будь-які докази на підтвердження того, що транспортний засіб був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або був предметом, що був об`єктом кримінально-протиправних дій, або набутий кримінально протиправним шляхом.

У клопотанні прокурора не вказується на те, які саме слідчі дії необхідно провести з вищезгаданим транспортним засобом та свідоцтвом про його реєстрацію.

При цьому, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ні клопотання прокурора, ні оскаржувана ухвала не містять жодних відомостей про те, що з вказаним рухомим майном орган досудового розслідування має намір або потребу провести які-небудь слідчі дії.

Крім того, дослідивши доводи клопотання, колегія суддів доходить висновку про те, що мета арешту майна не підтверджена, а подаючи клопотання, орган досудового розслідування не врахував положення ч. 1 ст. 170 КПК України, відповідно до якої фізична або юридична особа може бути позбавлена права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При оцінці доводів клопотання та доводів апеляційної скарги, колегія суддів також зазначає, що у клопотанні не вказується на наявність даних у підтвердження ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, знищення, втрати, перетворення, пересування, використання, передачі, відчуження вилученого майна.

Формальне посилання на ст. 98 та ч. ч. 1, 2 (п. п. 1, 3) ст. 170 КПК України, без належного вмотивування мети та підстав для арешту майна - транспортного засобу та свідоцтва про його реєстрацію, колегія суддів вважає таким, що не призводить до висновку про його обґрунтованість та про необхідність задоволення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 3 ст. 190 та ч. 2 ст. 209 КК України, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна як арешт належного йому транспортного засобу та свідоцтва про його реєстрацію, і що прокурором поза розумним сумнівом не доведено законності такого арешту.

При цьому, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває більше півроку і очевидним є факт, що накладення арешту на майно третьої особи вже призвело до обмеження її прав, а в майбутньому може призвести до обмеження її прав на дуже тривалий термін, що перебуває за межами розумності та співмірності балансу між правами Візавер Ганни на мирне володіння та розпорядження своїм майном та заходами забезпечення кримінального провадження.

Колегія суддів також вважає, що органом досудового розслідування не доведено, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту транспортного засобу та свідоцтва про його реєстрацію може призвести до настання таких наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Вищенаведене свідчить про те, що слідчим суддею були порушені вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання та прийнятті рішення про накладення арешту на транспортний засіб марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100», д.н.з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про його реєстрацію.

Відповідно до ст. ст. 409-410 КПК України неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тягнуть скасування судового рішення, а з огляду на приписи ст. 407 цього Кодексу, зі скасуванням ухвали слідчого судді й постановленням нової ухвали.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, яку подав адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , підлягає задоволенню, оскільки слідчим суддею постановлено судове рішення, яке визнається незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з чим, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової, якою необхідно відмовити в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на транспортний засіб марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100», д.н.з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про його реєстрацію.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відмова у задоволенні клопотання прокурора в цій частині є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна, про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».

Приймаючи рішення колегія суддів бере до уваги вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що з огляду на приписи ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; що прокурор, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційних скарг, не з`явився на їх розгляд без поважних причин, чим позбавив себе можливості надати докази чи заявити клопотання у спростування доводів апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу, яку подав адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні №42023072160000009, внесеному 24.02.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та накладено арешт на майно, вилучене 27.11.2023, під час проведення обшуку автомобіля марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100» д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_9 , а саме: мобільний телефон марки «IPHONE», з двома ІМЕІ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та сім карткою НОМЕР_4 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким; автомобіль марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100» д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100» д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом заборони розпорядження такими, у частині накладення арешту на автомобіль марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100» д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100» д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом заборони розпорядження такими, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні №42023072160000009, внесеному 24.02.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про накладення арешту на автомобіль марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100» д.н.з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «ТОYOTA LAND CRUISER 100» д.н.з. НОМЕР_1 .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: