С права №  2-а-3/2010 р.              

              (С права №  2-а-614/2010 р.)                                                                                                                                                            

П О С ТА Н О В А

Іменем України

01 лютого  2010 року                                                                                 м. Пирятин

         Пирятинський районний суд Полтавської області

у складі головуючої – судді Сімонової С.Г.,

за участі секретаря – Лимар К.І.,

позивача ОСОБА_1,  представника позивача  ОСОБА_2 (фізичної особи), представника відповідача ОСОБА_3 (юридичної особи),

розглянувши у судовому засіданні справу за  позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача у донарахуванні та виплаті пенсії,

установив:

Позивач ОСОБА_1 14 вересня 2009 року звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача у донарахуванні та виплаті пенсії.

У судовому засіданні позивач позов підтримав і пояснив, що він перебуває у відставці та отримує пенсію, оскільки є ветераном збройних сил України.

 Після звільнення з військової служби та виключення із списку особового складу з 23.08.1990 йому була призначена пенсія за вислугу строків служби.

 Просив у зв’язку з підвищенням грошового утримання відповідним категоріям військовослужбовців виконати перерахунок пенсії і зобов’язати відповідача виплатити йому пенсію за минулий час з урахуванням :

1) щомісячної премії як невід’ємної частини грошового забезпечення згідно «Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України»,   затвердженого наказом Міністерства оборони України №75 від 05.03.2001;

2) підвищення посадового окладу до 53% надбавки, встановленого Указом Президента України №685/2000 від 16.05.2000 «Про впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців»;

 3) 100% надбавки, введеної Указом Президента України від 23.02.2002 №173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»;

 4) 90% надбавки від грошового забезпечення за безперервну службу, що передбачена Указом Президента України №389/2003 від 05.05.2003

 за період з 05.03.2001 до 11.06.2008 у сумі 62 286,00 грн.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, пояснив, що не включення до грошового забезпечення позивача премії та надбавки, встановлених Указом Президента України від 23.02.2002 №173 та надбавки за безперервну військову  службу в Збройних силах України  згідно Указу Президента України №389/2003 від 05.05.2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» пояснюється тим, що позивач звільнений зі Збройних сил України з 22.08.1990, а зазначені надбавки встановлені нормативними актами вже після звільнення громадянина з військової служби.

Дані надбавки встановлюються для військовослужбовців, а позивач на момент їх встановлення  був пенсіонером збройних сил, а не  військовослужбовцем.

Судом  установлено:

        Позивач ОСОБА_1 з 22.08.1990 є пенсіонером із числа військовослужбовців (а.с.8), одержує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Надбавки і премії, запровадженні нормативно-правовими актами, що вказані позивачем, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували надбавки під час проходження служби та були звільненні зі служби після їх запровадження.

Тому відповідно до вимог ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та п.8  Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення на підставі зазначених позивачем нормативно - правових актів, які встановлюють надбавки та премії до грошового забезпечення військовослужбовців.

Закон України «Про внесення змін до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», яким передбачено перерахунок пенсії, вступив у законну силу з 01.01.2005 і на правовідносини, що виникли раніше не поширюється, тому вимоги щодо перерахування запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 01 січня 2005 року, задоволенню не підлягають.

Оскільки позивач під час проходження служби не отримував надбавок, а щомісячна премія до 01.01.2005 законодавством не була віднесена до додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій військовослужбовцям, то підстав для їх включення в грошове забезпечення при обчисленні пенсії за законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 01.01.2005, немає.

Як випливає з копії пенсійної справи позивача (а.с. 30 – 33 ) позивачу на підставі статті 2 Прикінцевих положень Закону України від 15.06.2004, яким внесено зміни до Закону України  «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» з  01.01.2005 проводиться нарахування пенсії, виходячи з 100% надбавки за службу у збройних силах України; 40% за вислугу років, за таємн., за безперервну службу та ін., тому підстави для перерахунку пенсії  позивачу в період з 01.01.2005 по 11 06.2008 відсутні.

При таких обставинах позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17,159,162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:    

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача у донарахуванні та виплаті пенсії відмовити.

            На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через Пирятинський районний суд протягом 10 днів із дня проголошення постанови та апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         Суддя -