Справа № 2-377/09р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М ‘ Я М    У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2009 року                                  Попаснянський районний суд Луганської області

в складі:  головуючого судді                            Суббота М.І.                  

                 при секретарі                                     Діхтяренко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна цивільну справу за позовомтранспортного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ТДВ «ПопаснянськийВРЗ» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,

встановив:

ОСОБА_1 в період з 12 грудня 2007 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на пресувальника-вулканізаторника. При цьому згідно наказу №1341 від 11.12.2008р. позивач був звільнений за  ст.38 КЗпП України, у зв»язку з виходом на пенсію.

В поданному позові прокурор посилається на те, що при звільнені позивача відповідачем були порушені вимоги ст.116 КЗпП України, а саме своєчасно у встановлений діючим трудовим законодавством строк не була  виплачена зарплата , яка йому була виплачена лише 12.01.2009р. У зв’язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1  середній заработок за весь час затримки розрахунку по день проведення фактичного розрахунку в сумі 1612грн. 72 коп.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник змінили та збільшили свої позовні вимоги, просили суд стягнути з відповідача, 8063.06грн. середній заробіток за час затримки виплати грошової допомоги при звільненні за 95 днів, компенсаційних виплат згідно приросту індексу споживчих цін, 38.30грн., за порушення грошового зобов»язання, моральну шкоду в сумі 1500грн., та витрати та юридичну допомогу в сумі 2750грн.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовільнити частково з наступних підстав.

Так, згідно ст.10 п.3 та ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. ОСОБА_1 того, відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

 Як встановлено судом із наданих позивачем документів (а.с.7-10) встановлено, що сторони дійсно перебували в трудових відносинах, при цьому позивач працював на посаді пресувальника-вулканізаторником. Згідно наказу № 1341 від 11.12.2008р. позивач був звільнений  на підставі  ст.38 КЗпП України.

Як встановлено судом у судовому засіданні з пояснень сторін і це підтверджується з документів ( л.с.6,49),  позивачу після звільнення була виплачена заробітна плата 12.01.2009р., тобто з порушенням вимог ст.. 116 КЗпП.

ОСОБА_1 цього згідно колективного договору та наказу (л.с. 46-48,27), відповідач при звільненні позивача повинен був сплатити допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітків, яка згідно довідки (л.с.49) та пояснень сторін складає 3000грн., які були сплачені відповідачем позивачу тільки 17.09.2009р., що на думку суду теж є порушенням ст.. 116 КЗпП. Тому суд також вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки цієї суми за 95 днів, такими що підлягають задоволенню і вважає за необхідне стягнути з відповідача за цей час, середньоденний заробіток, який згідно довідки ( л.с.6,8) складає 84.88грн., в загальній сумі 8063.60грн. ( 84.88грн.х 95днів).

Що до вимог позивача про стягнення 3% річних, суд вважає за необхідне в цій частині позову відмовити, в зв»язку з тим, що це не передбачено трудовим законодавством.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 1500грн., на думку суду також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.. 237-1 КЗпП, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач не надав суду доказів того, що при несвоєчасній сплаті відповідачем належних йому сум, призвели до таких страждань або вимагали від нього додаткових зусиль, тому що як встановлено в судовому засіданні позивач звільнений на пенсію яку і отримував під час затримки належних йому від відповідача сум. Позивач не надав також суду доказів того, що без виплати йому належних сум, він був позбавлений лікування, а те що він мав такі суми свідчить сплата ним сум для надання юридичної допомоги ( л.с.60,70,71).

Що до вимог позивача про стягнення з відповідача витрат в сумі 2750грн., які він сплатив за надання юридичної допомоги ( л.с. 60,70,71), суд вважає за необхідне в цій частині позову відмовити, в зв»язку з тим, що суду не надано доказів з чого саме складаються ці витрати, обґрунтування цієї суми витрат і позивач та його представник не змогли у судовому засіданні це пояснити.

Вирішуючи позов таким чином суд враховує, що позивач згідно Декрету КМУ “Про державне мито” звільнений від сплати держмита при зверненні до суду з позовом, у зв’язку з чим суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави держмито у розмірі 51 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30 грн.

На підставі викладенного, ст.ст.116,117, КЗпП України, керуючись ст.ст.10,60,212-215,292,294, ЦПК України, суд –

Вирішив:

Позов задовільнити частково.

Стягнути з  ТДВ «Попаснянський ВРЗ» на користь ОСОБА_1 середньо місячну зарплату у розмірі 8063 грн.60 коп.

Стягнути з  ДТВ «Попаснянський ВРЗ» на користь держави держмито у розмірі 51 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30 грн.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

На рішення може бути подано заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області через Попаснянський райсуд.

                  Суддя: