Справа № 513/1243/18

Провадження № 3/513/7/19

Саратський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 року

Суддя Саратського районного суду Одеської області Тончева Н.М., за участю прокурора Бойко Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, одруженого, працюючого виконуючим обов’язки заступника директора Містзелентресту м. Одеси, зареєстрованого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого,

-за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 

ВСТАНОВИВ:         Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 будучи директором державного підприємства « Саратське лісове господарство », та будучи суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, відповідно до п. п. а ч. 1 ст.3 Закону України « Про запобігання корупції » відноситься до осіб, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування як посадова особа юридичної особи публічного права допустив порушення фінансового контролю, а саме : ч. 1 ст.45 Закону України « Про запобігання корупції », що виразилось в несвоєчасному поданні до 1 квітня 2018року декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства за формою, що визначається Національним агентством.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1, вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.172-6 КУпАП, а саме несвоєчасно подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти притягнення його до адміністративної відповідальності посилаючись на те, що згідно з ч. 3 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Так, згідно повідомлення головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_2 про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вбачається, що дане адміністративне правопорушення виявлено 18.04.2018року. Однак, на день розгляду справи в суді сплинув трьохмісячний термін для притягнення до відповідальності. Крім того, зазначив, що перевірка стосовно нього проводилась виключно працівниками Департаменту Захисту Економіки Національної поліції України , які відбирали пояснення та робили запити, збирали докази та склали протокол, що є неприпустимим відповідно до положень  «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», що свідчить про недопустимість доказів у даній справі.

У судовому засіданні прокурор підтримав складений протокол у повному обсязі, просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.172-6 КУпАП.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з'ясувати факт вчинення адміністративного правопорушення, винність особи, що притягується, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зіст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно дост. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зіст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до вимог ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вирішуючи справи пов'язані з корупцією, суди повинні керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У цьому аспекті слід зауважити, що рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків осіб, національні органи зобов’язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

З матеріалів справи вбачається, що опрацюванням відомостей з Реєстру встановлено, що ОСОБА_1 подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування тільки 03.05.2018року, тобто порушив календарний строк відповідно до вимог  ст.52 Закону України «Про запобігання корупції» ( а.с.12-21).

Крім іншого, з матеріалів провадження вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_1 проводилась виключно працівниками УЗЕ в Одеській області ДЗЕ Національної поліції України, які відбирали пояснення, робили запити, збирали докази, складали протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 ( а.с.22).

При цьому в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1 повідомлення НАЗК про результати такої перевірки ДЗЕ НП України та інше.

Слід зазначити, що згідно п. 1 та п. 4 Загальних положень «Про Департамент захисту економіки Національної поліції України » покладення на Департамент обов'язків, що не належать або виходять за межі його компетенції не допускається.

Відповідно до п. 1, п.п. 1 п. 3, п. 5 «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі Порядку), затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 56 від 10.02.2017 року, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції ».

Згідно п. 2 - п. 5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб'єкта декларування та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.

Департамент захисту економіки Національної поліції України, не відноситься до суб'єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції.

Посадовці ДЗЕ НП України, відповідно до п.4 розділу II Порядку, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціального уповноваженого суб'єкту у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.

В той же час, усі обов'язкові дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК, у тому числі на підставі листа отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що досудова перевірка по справі проведена неуповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі, та є підставою для закриття провадження по справі ( даний висновок узгоджується з висновком у постанові апеляційного суду Одеської області від 29.01.2018року у справі 500/5966/17).

Крім того, згідно з ч. 3 ст.38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Судом встановлено, що днем виявлення правопорушення ОСОБА_1, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП відповідно до матеріалів адміністративного провадження є 18.04.2018 року, а саме відповідно до листа НАЗК № 5358 від 26.10.2018року( а.с. 9-10), та повідомлення головного спеціаліста з питань запобігання корупції НАЗК ( а.с. 11).

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 38Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення могло відбутись не пізніше 18.07.2018року, тобто на даний час закінчилися строки накладення адміністративного стягнення.

Так, згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов’язані з корупцією» зазначається, що адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців із дня виявлення, але не пізніше двох років із дня його вчинення (ч. 3ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Разом з тим, сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжені строками, визначеними ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а передбачені ст. 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є гарантією всебічного, об’єктивного і повного з’ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення, спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 і звільнення його від адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 8, 33, 38, 172-6, 221, 247, 254, 268, 284, 289, 294 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення»,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеса протягом 10-ти днів з дня проголошення.

       Суддя                                                        Н. М. Тончева