Справа №2а-954/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2010 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Остапенко Н.Г.
при секретарі Шевцовій М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги до Дня Перемоги, третя особа – Управління державного казначейства у Ленінському районі м. Дніпропетровська , –
ВСТАНОВИВ:
Позивач 15 липня 2009 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги до Дня Перемоги.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов’язане із участю у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У відповідності до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має право на одержання щорічної грошової допомоги до 5 травня (Дня Перемоги) в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач допомогу нараховував та виплачував йому у меншому розмірі.
Просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги не в повному обсязі неправомірними та стягнути з відповідача на його користь недоплачену допомогу за 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 роки в розмірі 14587,00 грн.
До початку розгляду справи по суті, судом до участі в розгляді справи в якості третьої особи залучено – Управління державного казначейства у Ленінському районі м. Дніпропетровська.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю – ОСОБА_2, позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилалась на обставини, викладені в позові.
Відповідач – Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради, в особі свого представника, в судове засідання не з’явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду надіслали заперечення на позовні вимоги та просили суд в їх задоволенні відмовити, розгляд справи просили провести за відсутності їх представника.
Третя особа – Управління державного казначейства у Ленінському районі м. Дніпропетровська, в особі свого представника, в судове засідання не з’явилась. Про день, час та місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку, ніяких заяв до суду не надходило. Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника третьої особи.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інваліда ІІ групи, захворювання якого пов’язані з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А №442699, виданим 16 листопада 2007 року та посвідченням серії Б №194698, виданим 15 червня 2006 року (а.с.5). У зв’язку із чим він має право на одержання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року за №3551-XII.
Статтею 17-1 Закону №3551-XII передбачено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня ( Дня Перемоги) в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або установи банків шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Судом встановлено, і це не оспорюється позивачем, що йому нараховано та виплачено зазначену грошову допомогу в травні 2005 року в розмірі 270,00 грн., в травні 2006 року – 270,00 грн., в травні 2007 року – 360,00 грн., в травні 2008 року – 400,00 грн., в травні 2009 року – 430,00 грн. (а.с.6, 8).
В той самий час, відповідно до статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав у 2009 році, отримавши письмову відповідь від управління праці та соціального захисту. Однак, оцінюючи ці доводи , суд зауважує, що отримуючи грошову допомогу в 2005 – 2007 роках, позивач мав змогу, з урахуванням оприлюднених у встановленому порядку і загальнодоступних законодавчих та нормативно-правових актів, звернутися до відповідача як за отриманням роз’яснень, так і розрахунків, тому не вбачає поважних причин пропуску позовної давності.
Згідно статті 100 КАС України, яка визначає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки в своїх запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні адміністративного позову у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду, а позивач з клопотанням щодо поновлення йому строку позовної давності до суду взагалі не звертався, суд вважає, що в частині заявлених вимог за період 2005-2007 років, належить відмовити.
Що стосується виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня (Дня Перемоги) за 2008 рік то, суд вважає за необхідне виходити з того, що пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стосовно виплати щорічної разової допомоги, зокрема, інвалідам війни ІІ групи, яка була встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року №183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» в розмірі 400,00 грн.
Відповідно до статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виплата позивачеві разової грошової допомоги була здійснена відповідачем до ухвалення Конституційним Судом України рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року. Тобто, на момент здійснення відповідачем виплат були чинні положення пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» про розмір грошової допомоги в розмірі 400,00 грн.
Натомість, відносно нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня (Дня Перемоги) в 2009 році, то суд вважає, що в цьому випадку вірним буде застосування висновків рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, якими було встановлено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Відповідно суд вважає неправомірним нарахування відповідачем позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня (Дня Перемоги) у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року №211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» в розмірі 430,00 грн. та вважає, що в даному випадку нарахування мало здійснюватися відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради щодо нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги, передбаченої статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2009 рік в розмірі 430,00 грн. та вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суми щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги за 2009 рік, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
На підставі викладеного та керуючись ст.3, ч.2 ст.19, ст.22, ч.2 ст.95 Конституції України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII, Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.ст.2, 7, 9, 10-12, 17, 70, 86, 99-102, 104, 158-163 КАС України, –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги до Дня Перемоги – задовольнити частково .
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги, передбаченої статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2009 рік в розмірі 430,00 грн. – неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суми щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги за 2009 рік, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В задоволенні позову в іншій частині – відмовити .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення в повному обсязі Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.Г. Остапенко