ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 року м. Чернівці

Справа № 722/164/18

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.

суддів: Половінкіної Н.Ю., Перепелюк І.Б.

секретар - Герман Я.І.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Білоусівська сільська рада Сокирянького району Чернівецької області, про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, головуючий у І-й інстанції - Римлянська Г.О.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Білоусівська сільська рада Сокирянького району Чернівецької області, про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в с. Білоусівка, вул. З. Космодем'янської, 12 Сокирянського району Чернівецької області. По сусідству з його домоволодінням по вул. З.Космодем'янської,14 розташоване домоволодіння, успадковане відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року їх матері ОСОБА_7.

Зазначав, що він постійно користувався колодязем, який розташований між його домоволодінням та домоволодінням відповідачів, викопаним у 1959 році на земельній ділянці Білоусівської сільської ради ще покійними дідами сторін - ОСОБА_6 та ОСОБА_8 Зазначений колодязь з 1959 року перебував у загальному користуванні громади села, він користувався ним ще до смерті ОСОБА_6

_________________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/822/18/19 Доповідач Литвинюк І.М.

ОСОБА_7 і будь-яких спорів щодо цього між ним та ОСОБА_7 не виникало.

У 2011 році, після смерті ОСОБА_7, за погодженням з відповідачем ОСОБА_6, він встановив у колодязі водяний насос та з тих пір качав з нього воду для особистих потреб.

Вказував на те, що у 2013 році між ним та відповідачкою ОСОБА_5, яка приїхала з Італії, де постійно працює та проживає, виник спір з приводу його користування колодязем. ОСОБА_5 заявила, що колодязь належить їй та її брату на праві спільної часткової власності, а тому він не має права ним користуватись та повинен витягнути з колодязя свій водяний насос.

Оскільки він вважав, що колодязь не належить відповідачам та знаходиться у загальному користуванні, то відмовився витягувати насос, після чого ОСОБА_5 перекрила прохід до колодязя парканом та унеможливила ним користуватись.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16 січня 2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 та зобов'язано його усунути їй перешкоди в користуванні належним їй на праві спільної часткової власності колодязем шляхом демонтажу з колодязя встановленого ним водяного насосу з трубами та шлангами.

Вже після ухвалення рішення Сокирянського районного суду та отримання повного рішення, він належним чином ознайомився з додатками до позовної заяви та дізнався, що 11 липня 2013 року приватним нотаріусом Сокирянського нотаріального округу Петришиною Р.В. на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, до яких також віднесено спірний колодязь.

Також зазначає, що вказана в свідоцтвах про право на спадщину за заповітом інформація в частині наявності в колодязі залізобетонних кілець не відповідає дійсності, оскільки весь колодязь вимощений з каменю і будь-які з/бетонні кільця в ньому відсутні.

Крім цього, на звернення до КП «Сокирянське БТІ його представнику було надано усну інформацію про те, що на момент отримання ОСОБА_7 свідоцтва про право власності від 05 квітня 1989 року та його реєстрації в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації від 05 квітня 1989 року, спірний колодязь не входив в домоволодіння та не був відображений в технічному паспорті домоволодіння ОСОБА_7

В погосподарській книзі Білоусівської сільської ради щодо особового рахунку ОСОБА_7 НОМЕР_1 за 1986-90 роки також відсутній запис щодо колодязя.

Вважає, що КП «Сокирянське БТІ» безпідставно видало ОСОБА_5 довідку для нотаріуса за № 39 від 09 липня 2013 року, якою фактично визнано право власності за спадкодавцем на колодязь та на підставі якої відповідачам 11 липня 2013 року було видано оспорювані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно покійної ОСОБА_7, зокрема на колодязь.

Оскільки приватним нотаріусом Сокирянського нотаріального округу Петришиною Р.В. 11 липня 2013 року відповідачам видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на підставі незаконної довідки № 39, що підтверджує право відповідачів на колодязь, який фактично не входив до складу спадкового майна і є об'єктом загального користування мешканців АДРЕСА_2, просив визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які видані 11 липня 2013 року приватним нотаріусом Сокирянського нотаріального округу Чернівецької області Петришиною Р.В. за реєстровими номерами 608, 610 після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в частині незаконно зазначеного в них колодязя №3 з з/б кільцями, вартістю 2 330 грн.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 11 липня 2013 року приватним нотаріусом Сокирянського нотаріального округу Чернівецької області Петришиною Р.В. після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року в АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_5, зареєстроване в реєстрі за № 608, в частині незаконно зазначеного в ньому колодязя № 3 з з/б кільцями, вартістю 2 330 грн.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 11 липня 2013 року приватним нотаріусом Сокирянського нотаріального округу Чернівецької області Петришиною Р.В. після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року в АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_6, зареєстроване в реєстрі за №610, в частині незаконно зазначеного в ньому колодязя № 3 з з/б кільцями, вартістю 2 330 грн.

На зазначене рішення суду представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що судом було допущено неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, допущена невідповідність висновків суду обставинам справи, рішення було ухвалено на припущеннях та були порушені норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що спірний колодязь № 3 перебував у користуванні покійної матері відповідачів та був розташований у межах її домогосподарства АДРЕСА_1, а саме, за огорожею № 1-2 на відстані 2,5-3 метрів від дороги та приблизно на відстані 6 м від межі домогосподарства АДРЕСА_2, яке належить позивачу. Через помилку проектної організації, яка розробляла технічну документацію, земельна ділянка, на якій розташовано колодязь № 3, залишалася в користуванні Білоусівської сільської ради.

Твердження суду, що в інвентарну справу були внесені всі споруди, які були виявлені в межах домоволодіння, а колодязь № 3 не було внесено, оскільки він не знаходився в межах домоволодіння, зроблено на припущеннях, такий висновок повністю спростовується іншими доказами. Безспірно встановлено, що колодязь № 3 розміщено на території домогосподарства за огорожею, у зв'язку з чим спеціалістом БТІ цей колодязь з липня 2013 року було зареєстровано як поточні зміни до інвентарної справи на домогосподарство АДРЕСА_1.

Безпідставними також є доводи суду, що ОСОБА_7 самочинно перенесла огорожу в сторону дороги, чим збільшила площу земельної ділянки з 0,24 до 0,25 га. Відсутність в погосподарській книзі про належність колодязя №3, не є належним доказом, оскільки в погосподарській книзі відсутні також інші споруди, які відображені в інвентарній справі. Спірний колодязь, як об'єкт спільного користування, по обліках сільської ради не значиться.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити в силі.

Аргументуючи відзив, зазначає, що спірний колодязь завжди був загального користування мешканців с. Білоусівка, а земельна ділянка, на якій він розташований, ніколи не була у власності покійної ОСОБА_10 Колодязь огороджено незаконно, оскільки зі сторони дороги до нього завжди був прохід і тільки у зв'язку із самозахопленням земельної ділянки зі сторони дороги, колодязь опинився в межах домоволодіння. Факт належності колодязя покійній ОСОБА_7 також спростовується даними погосподарської книги Білоусівської сільської ради за 1986-89 роки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний колодязь знаходиться на земельній ділянці загального користування Білоусівської сільської ради, яка у встановленому законом порядку ОСОБА_7 не передавалася, а шляхом самочинного перенесення останньою огорожі приєднана до її земельної ділянки, внаслідок чого розмір земельної ділянки з 0,24 га став 0,25 га. Оспорювані свідоцтва видані приватним нотаріусом на підставі довідки БТІ, що містить неправдиві відомості щодо перебування колодязя у власності спадкодавця ОСОБА_7, щодо матеріалів, з яких його виготовлено, та його вартості. Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мали права на спадкування спірного колодязя, оскільки він не входив до складу спадкового майна та не охоплювався заповітом.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 11 липня 2013 року приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Петришеною Р.В. відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, зареєстровані в реєстрі за № 608 та № 610 на 1/2 частку майна, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1, у тому числі: житлового будинку літ.А, літньої кухні, літ. Б, сараю, літ.В, сараю літ. Г, огорожі №1-2, колодязя № 3 з з/б кільця.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 липня 2013 року (записи про право власності НОМЕР_2, НОМЕР_3) встановлено, що 11 липня 2013 року за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на підставі оспорюваних свідоцтв було зареєстровано право спільної часткової власності по 1/2 частині на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, у т.ч. на колодязь.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи ОСОБА_7 №167/2011, заведеної приватним нотаріусом Петришеною Р.В., однією з необхідних підстав видачі вказаних вище свідоцтв є довідка № 39 від 09 липня 2013 року, видана БТІ, згідно з якою в описі домоволодіння покійної ОСОБА_7, крім житлового будинку та погосподарських будівель, зазначено, зокрема, колодязь № 3, виготовлений із залізобетонних кілець, вартістю 2 330 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 67, ст. 68 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє зокрема наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть належати йому в майбутньому.

В п.3.1 роз'яснень ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травні 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначається, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Оскільки при інвентаризації в 1989 році домоволодіння покійної ОСОБА_7 в числі інших споруд не зазначено спірний колодязь як такий, що входить до складу її домоволодіння, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в межах її домоволодіння на той час він не знаходився.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний колодязь завжди був загального користування мешканців с. Білоусівка Сокирянського району, а земельна ділянка, на якій він розташований, ніколи не була у власності покійної ОСОБА_7, а є і була у розпорядженні Білоусівської сільської ради.

Твердження апелянта про те, що в сільській раді ведеться облік громадських колодязів, однак спірний колодязь № 3 як об'єкт спільного користування по обліках сільської ради не значиться, є помилковими, оскільки даний колодязь є об'єктом загального користування мешканців села Білоусівка, а не громадським, отже, не підлягає обліку в сільській раді.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 підтвердили, що спірний колодязь побудований покійним дідом сторін для загального користування, на «пляцку», що знаходився на сільській дорозі, неподалік від домогосподарства ОСОБА_16 (батька відповідачів). Біля колодязя було влаштоване кам'яне корито, з якого жителі села напували худобу.

З довідки виконавчого комітету Білоусівської сільської ради від 24 січня 2018 року за № 293 вбачається, що колодязь, який знаходиться в АДРЕСА_1, був викопаний та облаштований каменем всередині нині покійними громадянами с.Білоусівка ОСОБА_17 та ОСОБА_8 у 1959 році. Вказаний колодязь викопаний на земельній ділянці загального користування Білоусівської сільської ради, що підтверджується наявним в сільській раді Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровим планом земельної ділянки НОМЕР_4, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, належної на праві приватної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, технічною документацією. Даний колодязь є об'єктом загального користування мешканців АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Згідно зі ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Враховуючи наведене, оскільки спірний колодязь не входив до складу спадкового майна та не охоплювався заповітом, а свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом приватним нотаріусом на ім'я ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в частині визнання за ними права власності на колодязь № 3 видані з порушенням встановленого порядку, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними.

Доводи апелянта про те, що відповідачі не заперечували і не заперечують позивачу брати воду з колодязю, а тому права позивача не порушені, є безпідставними, оскільки визнання права власності за відповідачами на колодязь № 3 порушує права позивача ОСОБА_1 як користувача даною криницею, яка належить територіальній громаді.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 12, ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовано, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 14 січня 2019 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: І.Б. Перепелюк

Н.Ю. Половінкіна