Справа № 2-490/10

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем    України

26 січня 2010 року                                 м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі: судді Борисової С.П., при секретарі Каширній О.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що зареєструвала шлюб з відповідачем по наявній справі 16 вересня 1995 року у м. Добрич Варненської області Народної Республіки Болгарія, про що зроблений відповідний актовий запис за №403.

Від цього шлюбу у них 10 січня 1996 року народилася донька ОСОБА_3, а 05 липня 2003 року – син ОСОБА_4, які проживають з позивачкою.

З урахуванням наведеного, зазначаючи, що подальше збереження сім’ї неможливо, ОСОБА_1 просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2

Сторони згідно поданим заявам просили суд справу розглянути у їх відсутність, у зв’язку з неможливістю з’явитися до суду. Позивачка позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі, а відповідач позовні вимоги визнав та не заперечував проти розірвання шлюбу.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спільне життя позивачки з відповідачем не склалося по причині того, що вже через рік подружнього життя відносини між ними зіпсувались. Дітям відповідач на приділяв належної уваги, участи у їх вихованні та утриманні не приймав. Вдома не з’являвся тижнями, а іноді і місяцями, кидаючи сім’ю напризволяще.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як вбачається з свідоцтва про одруження, сторони дійсно перебувають у шлюбі, однак він носить формальний характер.

Сторони фактично припинили відносини як подружжя, спільно не проживають, відносин не підтримують.

Спору матеріального характеру, майнових заперечень один до одного у них немає, спільне господарство не ведеться, немає спору і про встановлення місця проживання дітей, за спільною згодою вони будуть проживати з матір’ю.

У зв’язку з наведеним суд вважає, що подальше спільне проживання сторін та збереження їх шлюбу неможливо, сім’я сторін розпалася повністю та шлюб між ними слід розірвати.

Суд вважає, що при розірванні шлюбу витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ч. 3 ст. 105, ст.ст. 110 – 112 СК України,

ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214 – 215 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Шлюб, зареєстрований 16 вересня 1996 року у м. Добрич Варненської області Народної Республіки Болгарія, актовий запис № 403, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, маючих двох неповнолітніх дітей, розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути державне мито в доход держави в розмірі 17 гривень з відповідача ОСОБА_2, позивачку ОСОБА_1 від сплати держмита звільнити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ

Арцизького районного суду