Справа № 2-а-373/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 лютого 2010 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого -  судді Журавель В.А.

за участю секретаря – Баженової Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку та зобов'язання вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському  районі м. Харкова та просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком , як дитині війни, за 2006-2009 роки .  

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач  посилався на те, що належить  до соціальної категорії "Дитина війни" та  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.   У 2006-2007 роках йому  така допомога не виплачувалась,  що суперечить рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, згідно якого визнані такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України №2195- IV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни", пункт 3 положення статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" №489-V від 19 грудня 2006 року визнані неконституційними. Пункт 6 рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Позивач в судове засідання не з"явився, просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав повністю.

Відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Червонозаводському  районі м. Харкова  в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі представника та заперечення проти адміністративного позову, в якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши наступне.

В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", рішень щодо неконституційності Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" Конституційним Судом України не приймалось. Тому рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Також відповідач  вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов"язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосувати при обчисленні таких доплат.  При цьому відповідач зазначив про необгрунтованість  доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацем 1 частини 1 цієї  статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Відповідно до ст.  99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк , позивач звернувся до суду з порушенням даного строку.

Суд вирішив можливим розглянути  справу у відсутності сторін, на підставі  наявних у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус "Дитини війни", що також підтверджується пенсійним посвідченням № 240013 від 17.10.1996 року (а. с. 8).

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

      Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності   15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ОСОБА_1 України з питань бюджету.  

      Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  запроваджені не були.

      Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України " Про Державний бюджет на 2006 рік " від 20 грудня 2005 року та "Про внесення змін до Закону України " Про Державний бюджет на 2006 рік " від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної ОСОБА_1 України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.

Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік".  

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року  за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач  повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Таким чином, відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" позивачу підлягають виплаті в 2007 році:

Липень (4,06 + 406) х 30% =410,06 х 30% = 123,02 грн.,

Серпень (4,06 + 406) х 30% =410,06 х 30% = 123,02 грн.,

Вересень (4,06 + 406) х 30% =410,06 х 30% = 123,02 грн.,

Жовтень (4,11 + 411) х 30% =415,11 х 30% = 124,53 грн.,

Листопад (4,11 + 411) х 30% =415,11 х 30% = 124,53 грн.,

Грудень (4,11 + 411) х 30% =415,11 х 30% = 124,53 грн., а всього за 2007 рік 742 грн. 65 коп.  

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Таким чином, відповідно до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"   в 2008 році позивачу підлягають такі суми доплати до пенсії:

Травень 481х30%= 144,3 грн.

Червень 481х30%=144,3 грн.,

Липень  482 х 30% = 144,6 грн.,

Серпень 482 х 30% = 144,6 грн.,

Вересень 482 х 30% = 144,6 грн.,

Жовтень 498 х 30% = 149,4 грн.,

Листопад 498 х 30% = 149,4 грн.,

Грудень 498 х 30% = 149,4 грн., а всього за 2008 рік 1170 грн. 60 коп. Але, як вбачається з листа УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова, позивачу з травня по грудень 2008 року були виплачені грошові кошти, тому за цей період часу позивачу підлягають виплаті грошові кошти з урахуванням виплачених сум.

Що стосується вимог позивача про зобов"язання відповідача виплачувати йому в період січень-грудень 2009 року включно щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, суд вважає такі вимоги обгрунтованими, виходячи із наступного.

Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік", нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, в період січень-грудень 2009 року позивачу підлягають доплаті до пенсії:

Січень 498 х 30% = 149,4 грн.

Лютий 498 х 30% = 149,4 грн.,

Березень 498 х 30% = 149,4 грн.

Квітень 498 х 30% = 149,4 грн.

Травень 498 х 30% = 149,4 грн.,

Червень  498 х 30% = 149,4 грн.,

Липень  498 х 30% = 149,4 грн.

Серпень 498 х 30% = 149,4 грн.,

Вересень  498 х 30% = 149,4 грн.

Жовтень  498 х 30% = 149,4 грн.

Листопад 498 х 30% = 149,4грн.,

Грудень 498 х 30% = 149,4 грн.,  а всього 1792 грн. 80 коп.

Відповідно до даних Управління Пенсійного Фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова з січня по жовтень 2009 року включно позивачу було виплачено щомісячно по 49 грн. 80 коп., тому позивачу підлягають виплаті грошові кошти з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Червонозаводському  районі м. Харкова, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

    Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

    За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

    Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

    Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

    Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

    Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо:

-     щодо призначення пенсії;

-     підготовки документів для її виплати;

-     забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Суд також відхиляє заяви відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

Суд також бере до уваги, що на зазначені правовідносини не розповсюджується дія ст.ст. 99, 100 КАС України, з наступних підстав.

Порушення прав осіб, які мають право на отримання доплати до пенсії, у відповідності зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" тривало з 22 травня 2008р. по 31.12.2008р. та припинилось лише 01.01.2009р. після внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова  по не виконанню з 22.05.2008 року приписів статті 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова нарахувати та виплатити доплату до пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік – з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік - з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог  - відмовити.

      Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

      Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Червонозаводський районний суд міста Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви по апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Постанову в повному обсязі виготовлено 05 лютого 2010 року.

Суддя                                                                                    В.А. Журавель