Справа №2-620/2010р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 січня 2010 року                                     Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:                              

                                                             головуючої  судді    Остапенко Н.Г.

                                                             при секретарі          Шевцовій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, третя особа – Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, ?

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 24 травня 2006 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 29 березня 2006 року помер її батько ОСОБА_3. Вона, як спадкоємиця за заповітом, складеним ОСОБА_3 11 травня 1994 року та посвідченим державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 за реєстровим №4-2031, згідно якого батько все належне йому майно заповів на її користь, 17 квітня 2006 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Однак, при цьому виявилося, що 13 квітня 2005 року її батьком ОСОБА_3 був складений заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстровим №2-444, згідно якого на випадок своєї смерті ним зроблено розпорядження за яким все належне йому майно, він заповів в рівних частках ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

Вважає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2, використовуючи ті обставини, що ОСОБА_3 в силу похилого віку та наявних в нього психічних захворювань, не розумів значення своїх дій в повному обсязі та не міг керувати ними, оформили вищевказаний заповіт.

Тому, вона змушена була звернутися до суду та просила з підстав статті 225 ЦК України, визнати заповіт від 13 квітня 2005 року, складений ОСОБА_3, недійсним.

В подальшому, ОСОБА_1 доповнивши та уточнивши свої вимоги, 19 жовтня 2006 року звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання заповітів недійсними (а.с.42-43 т.1).

В обґрунтування уточненого позову зазначила, що в ході попереднього судового засідання стало відомо, що 20 травня 1997 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим №1771 був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7.

Та, крім того, 25 травня 2000 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим №3842 посвідчений заповіт ОСОБА_3, згідно якого він все своє майно заповів ОСОБА_7 та цим же заповітом скасував заповіт, складений ним 01 лютого 1999 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 міського нотаріального округу ОСОБА_11

З огляду на викладене, просила також визнати недійсними заповіти від імені її батька ОСОБА_3, від 20 травня 1997 року, від 25 травня 2000 року, а також від  13 квітня 2005 року.

В ході судового розгляду, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про залишення без розгляду її позовних вимог в частині визнання заповітів від 20 травня 1997 року та від 25 травня 2000 року, складених від імені ОСОБА_3, недійсними, і дана заява була задоволена судом. У зв’язку з цим ухвалою суду з числа учасників справи були виключені ОСОБА_7, приватні нотаріуси ОСОБА_8 міського нотаріального округу ОСОБА_9 та ОСОБА_10, Орган опіки та піклування Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради (а.с.111 т.1), та у зв’язку зі смертю ОСОБА_6, який помер 07 листопада 2006 року (а.с.66 т.1).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивачки за довіреністю – ОСОБА_12, позовні вимоги своєї довірительки підтримав та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідачки за довіреністю – ОСОБА_13, позовні вимоги не визнала, в судових дебатах участі не приймала.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2, не з’явилась. Про день, місце та час проведення судового засідання сповіщалась належним чином, про що в матеріалах справи мається повідомлення. Причини неявки суду невідомі, заяв від неї до суду не надходило.

Зі згоди позивачки та її представника суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

В судове засідання третя особа – Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, не з’явилась. Про день, місце та час судового розгляду сповіщені належним чином. До суду надіслали письмову заяву, в якій просили розгляд справи провести за відсутності їх представника.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що 29 березня 2006 року помер ОСОБА_3, про що в Книзі реєстрації смертей ОСОБА_14 реєстрації смерті ОСОБА_8 міського управління юстиції Дніпропетровської області 07 квітня 2006 року зроблено відповідний актовий запис за №2880 (а.с.10 т.1).

Після її смерті відкрилась спадщина, що складається з грошових внесків та квартири №87 в будинку №18 на ж/м ОСОБА_15 в м. Дніпропетровську.

Встановлено, що після смерті ОСОБА_3, 17 квітня 2006 року із заявою про прийняття спадщини до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори звернулась донька померлого – ОСОБА_1, яка є спадкоємицею за заповітом, посвідченим 11 травня 1994 року державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 за реєстровим №4-2031, за яким спадкодавець все своє майно заповів на її користь (а.с.11, 12 т.1).

Разом з тим, виявилося, що 13 квітня 2005 року ОСОБА_3 був складений заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстровим №2-444, згідно якого на випадок своєї смерті ним зроблено розпорядження за яким все його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, він заповідає ОСОБА_6 та ОСОБА_2, в рівних частках кожному (а.с.86 т.1).

Спадкоємець ОСОБА_6 помер 07 листопада 2006 року, про що в Книзі реєстрації смертей ОСОБА_14 реєстрації смерті ОСОБА_8 міського управління юстиції Дніпропетровської області 04 грудня 2006 року зроблено відповідний актовий запис за №9371 (а.с.66 т.1).

В свою чергу суд, вирішуючи позовні вимоги виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 225 ЦК України – правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може  бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Водночас, у відповідності до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» за №3 від 28 квітня 1978 року (з наступними змінами та доповненнями), визначено, що правила вищевказаної статті поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що в момент укладення угоди він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння ті ін.). Для визначення наявності такого стану на момент укладення угоди суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладання угоди особа не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними.

У зв’язку з цим, ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2006 року по справі була призначена судово-психіатрична (посмертна) експертиза (а.с.69 т.1).

Згідно акту амбулаторної (посмертної) судово-психіатричної експертизи за №17 від 22 травня 2007 року на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.87-89 т.1), встановлено, що за життя, приблизно з 1996 року, ОСОБА_3 виявляв органічне ураження головного мозку складного ґенезу (наслідки перенесеної черепно-мозкової травми, церебральний атеросклероз) без виражених уражень психіки. Означені не різко виражені зміни психіки не позбавляли його здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними в період 20 травня 1997 року та 25 травня 2000 року. Однак, приблизно з 2003 року ОСОБА_3 виявляв органічне ураження головного мозку складного ґенезу (наслідки перенесеної черепно-мозкової травми, церебральний атеросклероз) з вираженими змінами психіки. Означені зміни психіки ОСОБА_3 були настільки значно виражені, що позбавляли його здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними в період часу, який цікавить суд – 13 квітня 2005 року.

Згідно обставин, викладених в мотивувальній частині висновку даної експертизи, вбачається, що приблизно в 2003 році у ОСОБА_3, на фоні прогресування церебрального атеросклерозу, розвилися грубі, незворотні розлади пам’яті, уваги, мислення, емоційно-вольові порушення, з приєднанням оман сприйняття у вигляді слухових та зорових галюцинацій, відсутністю критичних, прогностичних та адаптаційних здатностей.

Таким чином, оцінюючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що є всі підстави для визнання недійсним заповіту, складеного 13 квітня 2005 року ОСОБА_3, оскільки в ході судового розгляду в повному обсязі знайшли своє підтвердження ті обставини, що на момент складання даного заповіту він не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати. Внаслідок цього, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 цілком обґрунтованими, законними, в повному обсязі доведеними з її боку, в силу чого їх належить задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.225 ЦК України, п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» за №3 від 28 квітня 1978 року (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 10, 15, 57-60, 66, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним – задовольнити .

Визнати заповіт ОСОБА_3, посвідчений 13 квітня 2005 року державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №2-444 – недійсним.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

        Суддя                                                                                       Н.Г.Остапенко