справа №2-40/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня  2010 р.                                                                           м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

                                           головуючого:  судді Андрусіва І.М.

                                           при секретарі :Литвинюк І.М.

                                           адвоката – ОСОБА_1

                                           представника відповідача – ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Долина справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Княжолуцької сільської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4, про скасування рішення сесії Княжолуцької сільської ради №150/3\2009 року від 3.07.2009 року та стягнення моральної шкоди, зустрічну позовну заяву Княжолуцької сільської ради до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання державного акту на землю недійсним,

                                                                      ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 просить скасувати рішення сесії Княжолуцької сільської ради №150/32009 року від 3.07.2009 року та стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 15000грн.

Свої вимоги мотивує тим,  що р ішенням виконкому Княжолуцької сільської ради від 19.10.1979 року її батькові - ОСОБА_5 була надана земельна ділянка для будівництва житлового будинку площею 0,10 га., представником архітектури були встановлені межі цієї землі. При цьому спільного заїзду до будинку сусідів ОСОБА_4 на переданій землі не зазначено. Рішенням Княжолуцької сільської ради за листопад 1993 року її батькам була передана у приватну власність земельна ділянка біля будинку за зазначеною адресою площею 0,1883 га, де також не було зазначено цього спільного заїзду. Згідно свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, рішенням сесії сільської ради від 26.07.2006 року їй була передана у власність уточнена площа земельної ділянки біля будинку  0,1884 га. На підставі рішення сесії сільської ради від 20.04.2007 року, про затвердження уточнених площ їй було передано у власність земельні ділянки, в тому числі і біля будинку для обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями площею  0,18817 га. На цій підставі їй видали державний акт серії ЯД №   821488 від 2.08.2007 року, згідно з яким їй було передано у приватну власність земельну ділянку по вул. Обозище 77 в с. Княжолука, площею 0,1882 га ,та  в плані цієї земельної ділянки не має спільного заїзду до будинковолодіння ОСОБА_4

З приводу даного заїзду виник судовий спір, в ході якого ОСОБА_4 намагалась скасувати рішення сесії сільської ради від 20.04.2007 року та державний акт від 2.08.2007 року.  

Проте рішенням Долинського районного суду від 24.10.2008 року в позові ОСОБА_4 про визнання частково недійсним рішень сесії сільської ради від 26.07.2006, від 20.04.2007 року та державного акту від 2.08.2007 року відмовлено, це  рішення  ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.12.2008 року , та ухвалою Верховного суду України від 7.05.2009 року, залишені без змін.

Проте рішенням сесії Княжолуцької сільської ради від 3.07.2009 року №150/3/2009 р. внесено зміни в пункти 1-3 рішення сесії Княжолуцької сільської ради №40/3/2006 від 26.07.2006 року і зазначено, передати їй у власність 0,1785 га для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд; внесено зміни в рішення сесії цієї ради від 20.04.2007 року №110/8/2007 та  зазначено про  передачу їй 0,1785 га для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд; скасовано рішення Княжолуцької сільської ради від №   111/8/2007 від 20.04.2007 року; визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право власності на землю сері1 ЯД №821488 від 2.08.2007 року та зобов’язано надати їй новий Державний акт на земельну ділянку площею 0,1785 га для будівництва, обслуговування будинку, господарських будівель та споруд.

Вважає,  рішення сесії сільської ради від 03.07.2009 року незаконним з огляду на те, що рішення сесії сільської ради від 26.07.2006 року та від 20.04.2007 року про передачу їй у власність 0,1884 га,для будівництва, обслуговування будинку, господарських споруд та будівель було прийнято сесією сільської ради в межах своєї компетенції та з дотримання вимог земельного законодавства.  Ці рішення були предметом дослідження в судових інстанціях України в рамках заявленого позову ОСОБА_4 Судові інстанції визнали їх законними і тому вони не були скасовані.

 Княжолуцька сільська рада подала зустрічну позовну заяву в якій просить визнати Державний акт  на землю недійсним.Свої вимоги мотивує тим , що при винесенні оскаржуваного рішення Княжолуцькою сільською радою було розглянуто заяву ОСОБА_6 від 29.04.2009 року, щодо відновлення спільного з ОСОБА_3 та колективну заяву жителів с. Княжолука . При винесенні рішення було взято до уваги план відведення земельної ділянки  під будівництво житлового будинку ОСОБА_5, площею 1000 м.кв. від 21.08.1980 року з врахуванням рішення Княжолуцької сільської ради від 21.08.1980 р., яким на підставі заяви ОСОБА_7 було затверджено існуючі розміри спільної проїзної частини дороги до житлових будинків ОСОБА_4 та ОСОБА_7

  При винесенні рішення було взято до уваги відображення спільного заїзду на кадастровому плані земельної ділянки, виготовлено ПП «Юта» в 2006 році.

Рішення було прийнято відповідно до ст. ст. 91,98-101,103 Земельного кодексу України п.2.1 Інструкції про порядок складання. Видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 р.  №43, та п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому підстав для його скасування немає.

Оскільки, при винесенні Княжолуцькою сільською радою рішення №40/3/2006 р. від 26 липня 2006 року «Про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_3К.» не було враховано те, що існує спільний заїзд між господарствами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тому, оскаржуваним рішенням було внесено зміни в дане рішення  та наступне рішення Княжолуцької сільської ради №110/8/2007 р. від 20.04.2007 року «Про затвердження уточнених площ», а саме зазначивши в рішенні площу без врахування площі спільного заїзду, яка складає 0.1785 га. для будівництва та обслуговування будинку,господарських будівель і споруд. Також скасовано рішення Княжолуцької сільської ради №111/8/2007 р. від 20 квітня 2007 р. «Про розгляд заяви ОСОБА_3К.»

Представник позивачки вимоги, викладені в позовній заяві підтримала, зіславшись на вищевказані обставини,зустрічної позовної заяви не визнала та пояснила що Княжолуцька сільська рада не може ревізувати рішення суду ,яке вступило в законну силу .Судові рішення мають преюдиційне значення і повторно в суді розглядатись не можуть.  

Представник Княжолуцької сільської ради свої  позовні вимоги підтримав зіславшись на вищевказані доводи,позовних вимог ОСОБА_3не визнав та пояснив,що позивачкою не представлено доказів  і ОСОБА_5помилково було передано у власність земельну ділянку площею 0.1883га.,яка не надавалась ОСОБА_5П.у користування.З рішення Княжолуцької сільської ради від 19.10.1979 року та плану відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку ОСОБА_5від 21.08.1980 ,вбачається ,що в користуванні

ОСОБА_5знаходилась земельна ділянка площею 0.15га.Сільським головою та землевпорядником сільської ради в судовому засіданні було підтвердженно ,що там завжди був спільний заїзд ,а передали цей заїзд у власність ОСОБА_5помилково,тому сільською радою було прийнято оскаржуване рішення ,щоб виправити помилку.Моральна шкода позивачки не обгрунтована та нічим не підтверджена.

 ОСОБА_4 просила відмовити у позові ОСОБА_3,оскільки у неї відсутній заїзд до господарства .В генплані села заїзду немає .

Суд вислухавши пояснення сторін , дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази вважає, що позовна заява ОСОБА_3підлягає до часткового  задоволення ,а зустрічна позовна заява не підлягає до задоволення виходячи з наступного:

Матеріалами справи та в судовому засіданні встановлено ,що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 проживають ІНФОРМАЦІЯ_1 ними виник спір щодо спільного заїзду,який був предметом розгляду суду.

Рішенням Долинського районного суду від 24.10.2008 року в позові ОСОБА_4  до Княжолуцької сільської ради, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішень сесії Княжолуцької сільської ради від 26.07.2006 року та 20.04.2007 року, а також Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №821488 від 02.08.2007 року, та додаткових позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спільним проїздом було відмовлено за необґрунтованістю.

Ухвалою колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.12.2008 року, апеляційну скаргу ОСОБА_4  відхилено. Рішення Долинського районного суду від 24.10.2008 року залишено без змін.

Згідно ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07.05.2009 року ,касаційну скаргу ОСОБА_4  відхилено,   рішення Долинського районного суду від 24.10.2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської оласті від 23.12.2008 року ,залишено без змін.

З даних Державного ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 821488, встановлено про те,що ОСОБА_3 , на підставі рішення Княжолуцької сільської ради від 20.04.2007 року №110-8\2007 ,є власником   земельної ділянки площею 0.1882га,яка розташована в селі Княжолука вул.Обозище ,77 Долинського району ,та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку ,господарських будівель і соруд.

ОСОБА_4 29.04.2009 року ,звернулась в Княжолуцьку сільську раду з заявою про відновлення спільного з ОСОБА_3 заїзду.

 Княжолуцькою сільською радою  Долинського району Івано-Франківської області на третій сесії 03.07.2009 року №150/3/2009, прийнято рішення   згідно якого внесено зміни в пункти 1-3 рішення Княжолуцької сільської ради №40/3/2006 від 26 липня 2006 року «Про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_3», а саме зазначивши в рішенні наступне: «0,1785 га. для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд»; внесено зміни в рішення Княжолуцької сільської ради №110/8/2007 від 20.04.2007 року «Про затвердження уточнених площ» а саме зазначивши в рішенні наступне: «0,1785 га. для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд»; скасувати рішення Княжолуцької сільської ради №111/8/2007 від 20 квітня 2007 року «Про розгляд заяви ОСОБА_3К.»; вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №821488, виданий ОСОБА_3; видати ОСОБА_3 новий державний акт на земельну ділянку площею 0.1785 га. для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд.

Приймаючи дане рішення суд вважає ,що сесією Княжолуцької сільської ради порушено вимоги ст.154 ЗК України,згідно якої органи виконавчої  влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов»язки чи обмеження.

В судовому засіданні з пояснень сілького голови с.Княжолука ОСОБА_9,та свідка

ОСОБА_10встановлено,що рішення яке оскаржується ОСОБА_3прийнято з порушенням чинного законодавства .  

Доводи представника відповідача про те,що між будинковолодіннями ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 завжди був спільний заїзд ,а передали цей заїзд у власність

ОСОБА_5помилково,тому сільською радою було прийнято оскаржуване рішення ,судом до уваги не беруться,оскільки вказаним доводам дана оцінка  в рішенні Долинського районного суду від 24.10.2008 року.

   Згідно ст.155 ЗК у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта ,яким порушуються права особи щодо володіння ,користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою такий акт визнається недійсним.

 На обгрунтування своїх  позовних вимог представник  Княжолуцької сільської ради зіслався на те,що рішення було прийнято відповідно до ст. ст. 91,98-101,103 Земельного кодексу України п.2.1 Інструкції про порядок складання. Видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 р.  №43, та п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому підстав для його скасування немає.

 Однак суд їх до уваги не бере ,оскільки статтею 158 ч.2 ЗК України передбачено ,що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння ,користування і розпорядження земемельними ділянками ,що перебувають у власності громадян і юридичних осіб ,а також спори щодо розмежування територій сіл,селищ,міст районів та областей.

 Також відповідно  до вимог ст.41 ч.4 Конституції ,ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.Право приватної власності є непорушним .

Примусове відчуження об»єктів права приватної власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності ,на підставіі в порядку встановленого законом та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості .Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках ,обсязі та порядку встановлених законом.

 Таким чином суд приходить до висновку,що рішення  Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 3.07.2009 року ,необхідно  скасувати,а в зустрічному позові відмовити.

  Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України   моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

  Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення  оскільки, як встановлено в судовому засіданні, з вини відповідача ОСОБА_3 завдані моральні збитки, порушено її  право користування земельною ділянкою ,  внаслідок чого вона змушена звертатись у суд погіршилось її здоров»я чим їй було спричинено душевні страждання .

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат та можливості їх відновлення, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

 Питання судових витрат необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.88 КПК України.  

На підставі ст. 41 Конституції України,ст.154 ,155,158 ч.2 ЗК України, 88 ЦПК України ,керуючись ст.ст.213,215,218 ЦПК України,суд –

                                          Р І Ш И В;

Позов  ОСОБА_3, задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати рішення Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківськогої області від 3.07.2009 року №150\32009 року .Стягнути з Княжолуцької сільської ради на користь    ОСОБА_3  одну тисячу грн.моральної шкоди.

 Стягнути з Княжолуцької сільської ради на користь   ОСОБА_3  45 грн.судових витрат та стягнути 700грн.витрат по наданню юридичної допомоги адвокатом.

В позові Княжолуцькій сільській раді до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання державного акту на землю недійсним,відмовити за недоведеністю позовних вимог.  

          Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана  

протягом 10 днів з дня ознайомлення з мотивувальною частиною рішення до апеляційного суду Івано- Франківської області   через Долинський районний суд; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про  апеляційне оскарження до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

                                                 Суддя: