Справа № 2а-16/10

                                                                                                                                               Справа № 2а-187/09

УКРАЇНА

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    25 січня 2010 року   Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

        головуючої     -  судді   Гудим О.М.

        при секретарі  -  Верхогляд О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного  фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської  області про поновлення пропущеного строку позовної давності для звернення до адміністративного суду за захистом порушених  прав, як дитини війни, про визнання бездіяльності неправомірною і зобов’язання суб’єкта владних  повноважень вчинити певні дії – нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну надбавку до пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року, як дитині війни,

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі про поновлення пропущеного строку позовної давності для звернення до адміністративного суду за захистом порушених  прав, як дитини війни, про визнання бездіяльності неправомірною і зобов’язання суб’єкта владних  повноважень вчинити певні дії – нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну надбавку до пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року, як дитині війни.

На обгрунтування позовних вимог  вказує, що відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-1 v від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" її визнано дитиною війни,  і  згідно ст. 6 Закону України № 2195-1У від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006 року  їй повинна виплачуватися щомісячна надбавка до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках їй така надбавка не  виплачувалась.

Пунктом 12 ст.71 Закону України № 489-у від 19.12.2006 року  "Про державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст.71,ст.111Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року, яким зупинено дію ст. 6 вказаного Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Пунктом 41 розділу 11 Закону України ?ро державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено зміни до Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” та ст. 6 викладено в наступній редакції: ?ітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ?ро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”. Зазначена редакція ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” набрала чинності 01.01.2008 року.

Однак, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України п.41 розділу 11 Закону України ?ро державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким були внесені зміни до ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”.

    Рішення Конституційного суду України у даних справах мали преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій, положень, статей, зазначених  законів, що визнані неконституційними, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни встановлені цим законом не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч.2 ст. 19 та ч.3 ст. 22 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією України та Законами України. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

    Таким чином, в своїй позовній заяві позивач вказує, що невиплата їй надбавки до пенсії,  передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України.

    Розмір надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України "Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Відповідно до статей 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про  порушення своїх прав, свобод та інтересів. ЇЇ законні права було обмежено шляхом  прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої законної сили, Законів України, крім того, про належні їй, як дитині війни,  виплати  її  повідомлено не було,  тому про факт порушення її прав, яке тривало понад півтора роки, позивачці стало відомо лише після висвітлення даних обставин у засобах масової інформації, в зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом  України 09.07.2007 та 22.05.2008 років.

    Прохає  відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 9 липня 2007 року до 31.12.2008 року. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської  області по не нарахуванню їй щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, за період з 09.07.2007 року по 31 грудня 2008 року та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їй щомісячну надбавку до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної  пенсії  за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, виходячи з розміру мінімальної  пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилась, надіслала заяву, в якій прохає  справу розглядати у її відсутність, за участі її представника ОСОБА_2

    В судовому засіданні представник позивачки – ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

    Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що позивачка пропустила строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав і заперечує проти його поновлення, а також тому, що відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Вислухавши пояснення сторін, оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних  підстав.

    Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме і лише у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства.

    Виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 КАС України, відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами.

    Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 2 вказаної статті суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

    В судовому засіданні достовірно встановлено  та підтверджено матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується копією паспорту (а.с.4) та відміткою в  пенсійному посвідченні № 111345 (а.с.5), в зв’язку з чим вона і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської  області та отримує підвищення до пенсії як особа, яка має статус "діти війни", що також  підтверджується довідкою управління Пенсійного  фонду України в Царичанському районі від 25.01.2010 року за вих.№341/05-39.

    Відповідно до абз.1,2 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року)Другої світової  війни було менше 18 років; державна соціальна гарантія – встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної  допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

    Враховуючи те, що ОСОБА_1 є дитиною війни, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе і право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, суд вважає, що держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачкою і державою встановлено певний правовий  зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист громадян України похилого віку зі  статусом дитини війни.

    Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( в редакції від 18.11.2004 року, яка набрала чинності 01.01.2006 року), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    За змістом положень частин 2 і 3 ст. 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Проте, дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена Законами України № 3235-ІУ від 20.12.2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та № 489-У від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів" внесені зміни до вказаного вище Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до яких положення статті 6 Закону викладені в новій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

    Рішенням  же Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року (п.12. ст.71) положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни" та  рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів " щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними , а рішення Конституційного Суду України, який відповідно до ст. 147  Конституції України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України, є остаточним та обов’язковим  до виконання на всій територій України та всіма суб’єктами владних повноважень і іншими  посадовими особами.

    Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вважаються діючими з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року.

    Згідно ч.2 ст.19 Конституції  України органи державної  влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами  України.

    Згідно ч.2 ст.152 Конституції  України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Такі висновки узгоджуються із п.2 Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2000 від 14.12.2000 р., в якому міститься також  роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню.

    Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції  України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території  України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

    Відповідно до ст.ст.69,73 Закону України "Про Конституційний Суд України ", в разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції  України, вони втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення і висновки Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання.

    Оскільки, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" , а також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008  рік та про внесення змін до деяких  законодавчих  актів України", визнані неконституційними, вони втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

    Таким чином, після прийняття рішень Конституційним  Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача за 2007 та 2008 роки та здійснити виплати у  розмірах передбачених законом з дати визнання Конституційним судом України неконституційності положень законів про бюджет на відповідний рік, які обмежували зазначені виплати, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

    Відповідно до вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного  фонду України в  Царичанському районі Дніпропетровської області будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України  "Про  соціальний захист дітей війни" в 2007 році взагалі не здійснювало і виплат не проводило, а в 2008 році частково здійснювало виплати підвищення у розмірі надбавки, встановленої  для учасників війни, тобто у розмірі лише 10% від прожиткового  мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а саме: ОСОБА_1 було виплачено підвищення до пенсії як особі, що має  статус "діти війни" в сумі 579 грн. 30 коп.

    Невиконання Кабінетом Міністрів України передбаченого в п. 3 Прикінцевих положень  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" обов’язку у двомісячний строк з дня опублікування цього Закону забезпечити виконання його  вимог не звільняє відповідача від виконання покладених на нього державою функцій по соціальному захисту людей. Функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, а тому питання про нарахування та перерахування пенсії ОСОБА_1 покладено на  Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі.

    За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни".

    Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі заперечує проти адміністративного позову, а тому обов’язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності  покладається на нього.

    Обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача покладено на територіальні управління за місцем проживання позивача, в даному випадку на Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі, і визначення суми, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, належить до дискреційних повноважень саме відповідача, а тому суд не вирішує питання про зобов’язання нарахувати та виплатити конкретну суму, а лише зобов’язує відповідача нарахувати та виплатити пенсію у відповідності з чинним  законодавством, оскільки, перерахувавши розмір пенсії, суд фактично підмінить функції Управління Пенсійного фонду, що є неприпустимим відповідно до норм чинного законодавства України.

    Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний      захист дітей війни" не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних  вимог так як саме на органи Пенсійного  фонду України покладено обов’язок нарахування та перерахування і виплату пенсії з відповідними підвищеннями, а тому суд ці доводи не приймає до уваги.

    Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 повинні підлягати частковому задоволенню, а саме в частині визнання неправомірною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за  період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008  року по 31 грудня 2008 року та зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити за вказаний період пенсію у відповідності із ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Проте, представник відповідача просить відмовити ОСОБА_1 у позові ще і з тих підстав, що вона без  поважних  причин пропустила строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

    Позивачка у своїй позовній заяві, вимоги якої підтримав в судовому засіданні її представник ОСОБА_2, вказала, що її законні інтереси було  обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої  сили, Законів України. Окрім того, про належні їй, як дитині війни, виплати їй повідомлено не було, а тому про факт порушення її прав їй стало відомо  лише після висвітлення рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року, про грубе порушення її прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад  півтора року, їй стало  відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах  масової  інформації в жовтні 2009 року, після чого  вона одразу ж і звернулась із даним позовом до суду.

Відповідно до вимог ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного  суду, встановленого цим Кодексом або  іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки  Рішення Конституційного  Суду України було  офіційно                                                        оприлюднено у "Віснику Конституційного Суду України” №4 від 07.11.2007 року, то позивачка, на думку суду, саме з тієї дати повинна була дізнатись про порушення своїх  прав. З адміністративним позовом вона звернулась до суду лише 26 жовтня 2009 року, пропустивши передбачений законом річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів за період до 25.10.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 100 КАСУ якщо суд  визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені позивачкою причини пропуску процесуального строку не можна визнати поважними, оскільки будь-які об’єктивні чи  суб’єктивні обставини не позбавляли позивачку можливості звернутись до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо  вона вважала, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються її права та законні інтереси. Час ухвалення рішення Конституційним Судом України, на яке посилається позивачка у позовній заяві, та його опублікування не ставить , на думку суду, в залежність від  цього виникнення у позивача права на звернення до суду.

Оскільки в судовому засіданні представник відповідача наполягає на тому, щоб суд відмовив позивачці в задоволенні позовних  вимог у зв’язку з пропуском процесуальних  строків для звернення до суду за захистом своїх прав, суд вважає, що ОСОБА_1 у позові в частині відновлення строку позовної  давності та зобов’язання нарахувати на її  користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну доплату до  пенсії в строк до 25.10.2008 року слід відмовити.

В частині ж визнання протиправною бездіяльності відповідача по ненарахуванню щомісячної доплати до пенсії за період з 26.10.2008 року до 31.12.2008 року та зобов’язанню нарахувати пенсію згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за вказаний період суд  приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд  приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської  області по не нарахуванню ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, за період з 26 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року та зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити щомісячну надбавку до пенсії за період з 26 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної  пенсії  за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, виходячи з розміру мінімальної  пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В іншій частині позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Вирішуючи питання про нарахування конкретної  суми, суд  приходить до висновку, що визначення суми, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачці, належить до дискреційних повноважень відповідача, які він і повинен вчинити, а не суд, який визначивши суму, підмінить відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд

                                                     П О С Т А Н О В И В:

     Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного  фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської  області про поновлення пропущеного строку позовної давності для звернення до адміністративного суду за захистом порушених  прав, як дитини війни, про визнання бездіяльності неправомірною і зобов’язання суб’єкта владних  повноважень вчинити певні дії – нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну надбавку до пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року, як дитині війни, задовольнити  частково.

    Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської  області по не нарахуванню ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, за період з 26 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити щомісячну надбавку до пенсії за період з 26 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної  пенсії  за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, виходячи з розміру мінімальної  пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В іншій частині позовних  вимог ОСОБА_1 відмовити.

    Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського Апеляційного адміністративного  суду через Царичанський районний суд, як місцевий адміністративний суд,  шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі, з подальшою подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови .     Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

             Постанова суду в повному обсязі виготовлена 29 січня 2010 року.

Головуюча                                                                                                                    О.М. Гудим