1Справа № 335/13624/18 2/335/3017/2018

       РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Кудряшової Ю.І., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом ПАТ „Запоріжжяобленерго” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго», який ухилявся та ухиляється від виплати заробітної плати після звільнення.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2018 року з відповідача на користь позивача стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 01.06.2018 року по 23.07.2018 року, а відповідно до рішення суду від 02.11.2018 року - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 24.07.2018 року по 02.11.2018 року включно.

Оскільки стягнута заборгованість відповідачем, на даний час не погашена, позивач просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2018 року по 09.11.2018 року включно у розмірі 2193,30 гривень, та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3400 гривень.

Ухвалою судді від 20.11.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

06.12.2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що вина відповідача відсутня в затримці розрахунку з позивачем, у зв’язку з тяжким фінансовим становищем.

12.12.2018 року на адресу суду надійшов уточнений позов ОСОБА_1, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2018 року по 13.12.2018 року включно у розмірі 12 721,66 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 6300 гривень.

У судове засідання позивач не з’явився, суду надав письмову заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, відповідно до якої уточнений позов підтримує та просить його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, суду надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.

У зв’язку з чим, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Ч. 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював у ПАТ «Запоріжжяобленерго». Був звільнений на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (наказ № 2306-к від 30.05.2018 року).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2018 року з відповідача на користь позивача стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 73 813 грн. 41 коп. без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов’язкових платежів, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 01.06.2018 року по 23.07.2018 року у розмірі 15 791 грн. 76 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3 247 грн. 79 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 800 грн., моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. 00 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2018 року з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 24.07.2018 року по 02.11.2018 року включно у розмірі 31 583 грн. 52 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 гривень.

При цьому встановлено, що заборгованість по заробітній платі позивачу, на теперішній час, залишається непогашеною Відповідачем.

Зазначені обставини визнані відповідачем та, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положень ст. 82 ЦПК не підлягають доказуванню.

Таким чином, відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

З огляду на наведене, доводи відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобов’язань споживачами послуг товариства, як підстава для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно роз’яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов’язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку становить 12 721,66 гривень з розрахунку: 29 робочих днів (з 03.11.2018 року по 13.12.2018 року) х 438,66 гривень (середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення, згідно довідки ПА „Запоріжжяобленерго” а.с. 7), що підтверджується матеріалами справи, та відповідачем не спростований, який підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24.12.1999 № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6300 гривень, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов’язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги, договором про надання адвокатської допомоги, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцією на суму 6300 гривень та Актом прийняття-передачі наданої правничої допомоги. Адвокат у судовому засіданні участі не приймав. Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом наданих послуг, розміром позовних вимог, справа не є складною, не потребує значного часу на виконання робіт, тому, на підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 1 500 гривень, виходячи з вартості складання позовної заяви та уточненого позову.

На підставі п. 1.ч. 1 ст. 5 ЗУ „Про судовий збір” позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

Керуючись ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса: Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Запорізька, 80) до Публічного акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” (код ЄДРПОУ 00130926 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 03.11.2018 року по 13.12.2018 року включно, у розмірі 12 721 (дванадцять тисяч сімсот двадцять одна) гривня 66 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) гривень 00 копійок, а всього стягнути 14 221 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять одна) гривня 66 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя:                                         В.В. Калюжна