0555

                                                                                                                             Справа №2-21/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 січня 2010 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого:

судді       -                                                           Губської Л.В.

при секретарі                                                     Кобяковій О.М.

за участю:

представника позивача                                      ОСОБА_1

відповідача                                                          ОСОБА_2    

представника третьої особи                              ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ясинуватій цивільну справу за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи – комунальне підприємство "Об"єднання житлово-комунального господарства Ясинуватської міської ради”, орган опіки та піклування Ясинуватської міської ради, про вселення, зміну договору найму житлового приміщення з укладенням окремого договору найму, встановлення порядку користування житловим приміщенням, стягнення грошових коштів в рахунок комунальних платежів,

в с т а н о в и в:

17.03.2009 року позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом  до відповідачки про встановлення порядку користування житловим приміщенням,  про зміну договору найму житлового приміщення та зобов”язання укладення окремого договору найму житлового приміщеня. В обгрунтування своїх вимог він  зазначив, що  з березня 2003 року він перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох малолітніх дітей. У 2004 році на підставі ордеру  їхня сім”я  отримала  двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, де зареєструвалися  і  проживали  разом  до грудня 2006 року, коли  їхній шлюб було розірвано і відповідачка з одним із синів  стала мешкати за іншою адресою, а він з другим сином залишився  в цій квартирі.. На підставі рішення суду відповідачку в листопаді 2008 року було вселено в квартиру, однак вона  не виконує свої зобов”язання, що випливають з договору найму, а саме на сплачує комунальні платежі, у зв”язку з чим він зимушений звернутись до суду з даним позовом. Просив виділити йому окрему кімнату, площею 11,5 кв.м, а  відповідачці -  іншу кімнату, площею 20,7 кв.м.

В судовому засіданні 19.11.2009 року позивач свої вимоги доповнив вимогами про вселення його у спірну квартиру та  стягнення з відповідачки  грошових коштів за комунальні платежі за період з 01.08.2008 року, тобто після її вселення у квартиру (а.с.75-77).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному  обсязі, пояснивши, що  після вселення в грудні 2008 року в спірну квартиру відповідачки ОСОБА_2  за взаємною домовленістю між сторонами  позивач ОСОБА_4 виїхав з квартири  на інше місце мешкання, а саме в будинок до своєї бабусі, звільнивши спірну квартиру для проведення відповідачкою ремонту. З того часу він мешкає в будинку своєї бабусі з новою сім”єю, однак, бажає вселитись у спірну квартиру, оскільки іншого свого житла не має.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з”явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином,  просив справу розглянути без його участі за участю його представника.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала і пояснила, що вони з позивачем після розірвання шлюбу 11 грудня 2006 року фактично  продовжували мешкати разом у спірній квартирі. В подальшому, посварившись з колишнім чоловіком,   вона змушена була з одним із синів виїхати на інше місце мешкання, а потім не могла вселитись у квартиру через перешкоди з боку ОСОБА_4 і була вселена у квартиру лише 08 грудня 2008 року  на підставі рішення суду. Після її вселення  позивач добровільно виїхав із квартри, забрав усі свої речі. За весь цей час він не намагався проживати в квартирі, хоча вона йому в цьому  не перешкоджала. В теперішній час  він має іншу сім”ю, з якою проживає  в будинку своєї бабусі.  З моменту свого вселення вона сплачує комінальні платежі, які з неї стягуються  із заробітної плати за її заявою.

Представник третьої особи – органу  опіки та піклування Ясинуватської міської ради ОСОБА_3 -  позовні вимоги не визнала і пояснила, що у разі роз”єднання особового рахунку у спірній квартирі будуть порушені права неповнолітніх дітей, оскільки квартира перетвориться у комунальну, діти не матимуть можливості користуватися другою кімнатою і змушені будуть мешкати зі своєю матір”ю в одній кімнаті, в той час, як вони є протилежного, чоловічого, полу.

Представник третьої особи – КП «ОЖКГ» в судове засідання не з»явився, надавши письмову заявс про розгляд справи у його відсутність (а.с.105).

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЖК України, підставою для вселення громадянина в надане жиле приміщення є ордер, виданий виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської  ради.

Судом установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох синів, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11,12). На підставі рішення виконкому Ясинуватської міської ради від 18.10.2004 року їхній сім”ї з 4-х осіб  було видано ордер  на жиле приміщення за адресою м.Ясинувата, вул.Орджонікідзе, буд.171. кв.4 (а.с.10), на підставі якого вони вселилися у квартиру , зареєструвались і мешкали  разом до грудня 2006 року (а.с.16).

Після розлучення  відповідачка ОСОБА_2  з одним із синів мешкала за іншою адресою і не могла вселитись у спірну квартиру через перешкоди з боку колишнього чоловіка, що  установлено рішенням суду від 01.08.2008 року (а.с.18-19), вселилася  на підставі судового рішення у грудні 2008 року, що не оспорювалось сторонами.

Судом також установлено, що ОСОБА_4 у грудні 2008 року добровільно  виїхав з квартири на тимчасове  проживання до своєї бабусі, при цьому забрав усі свої речі, що підтверджено в суді сторонами. Про свій намір повернутись у квартиру для проживання позивач відповідачці не повідомляв і будь-яких дій, спрямованих на своє повернення до спірного житла, не приймав.

Суду  не надано  будь-яких доказів з приводу того, що відповідачка  чинить  позивачеві перешкоди для його повернення  у  квартиру з метою проживання. Як пояснила відповідачка і підтвердила  представник позивача,  ОСОБА_4, виїжджаючи з квартири, віддав колишній дружині один комплект ключів, а другий залишив собі, доказів того, що відповідачка змінила  замки на вхідних дверях або іншим чином перешкоджає позивачеві  увійти до житла, суду не надано.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і  заперечень .

До того ж, як пояснила в суді представник позивача ОСОБА_1, позивач не має наміру мешкати у спірній квартирі, він лише бажає, щоб за ним збурігалася реєстрація.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині вселення позивача у спірну квартиру через відсутність предмету спору.

Крім того, відповідно до ст.104 ЖК України член сім»ї наймача вправі вимагати укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщеня, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу..

Відповідно до ч.2 ст.63 ЖК України не може бути самостійним предметом договору найму жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі .

Статтею 47 ЖК України встановлено, що норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

З листів виконкому Ясинуватської міської ради   (а.с.67,68) відомо, що в містах та районах Донецької області норма середнього забеспечення житловою площею складає  9,0 кв.метра на одну особу, а норма жилої площі для взяття на квартирний облік, установлена в розмірі 6 кв.метра на одну особу.

У разі виділення  відповідачці  з двома дітьми  житлової кімнати, площею 20,7 кв.м, будуть, по-перше,  порушені права неповнолітніх дітей, оскільки розмір житлової площи, що припадатиме на кожну особу, буде меншою за установлену середню (20,7 кв.м : 3 = 6,9 кв.м).

Крім того, позивач в теперішній час має дружину і малолітню дитину, які, відповідно до ч.2 ст.65 ЖК України, мають право на  вселення  на житлову площу  позивача , при цьому  розмір жилої площі на кожну особу у цьому разі складе менше 6 кв.м (11,5 кв.м :3=3,83 кв.м).

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п.16 постанови від 12.04.1985 р. №2 «Про деякі питання, що виникали в практиці застосування судами Житлового кодексу України» з наступними змінами,  при поділі жилого приміщення за вимогою члена сім”ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром, меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення  житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Таким чином, позовні вимоги в частині  встановлення порядку користування житловим приміщенням та зміни договору найму жилого приміщення у спірній квартирі з укладенням окремого договору найму також, на погляд суду, задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок комунальних платежів за період з 01.08.2008 року, тобто від моменту її вселення у квартиру, вони також задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідачка ОСОБА_2 мешкає в квартирі з грудня 2008 року, а з серпня 2009 року з нею мешкають обидва сина (а.с.53-57), плата за комунальні платежі з неї стягуються із заробітної плати за місцем роботи, що відомо з її слів і ніким не спростовано.

Як пояснила в судовому зіасіданні представник позивача ОСОБА_1, позивач ОСОБА_4 бажає, щоб  кошти за комунальні послуги були стягнуті з відповідачки на користь КП “ОЖКГ” з метою ненакопичення боргу, при цьому саме комунальне підприємство таких вимог до відповідачки або позивача не пред”являє. Крім того, суду навіть не надано доказів з приводу наявності такого боргу, таким чином, ці позовні вимоги також нічим не обгрунтовані і не можуть бути задоволені.

У зв”язку з тим, що позивачем при  зверненні до суду з позовом, а також при доповненні позовних вимог  не було сплачено судовий збір в повному обсязі, він має бути стягнутий  за рішенням суду  в сумі 68 грн. (по 8,50 грн. - за позовними вимогами про вселення  та про зобов”язання укладення окремого договору найму, 51,0 грн. - за позовними вимогами про стягнення грошових коштів за комунальні послуги).

На підставі викладеного,  керуючись ст.ст.3,10,11,57- 60,  212-215 ЦПК      України, суд

                                                   в и р і ш и в:

В задоволенні позову  ОСОБА_4 до ОСОБА_4 ІриниОлександрівни, треті особи – комунальне підприємство "Об"єднання житлово-комунального господарства Ясинуватської міської ради, орган опіки та піклування Ясинуватської міської ради, про вселення, зміну договору найму житлового приміщення з укладенням окремого договору найму, встановлення порядку користування житловим приміщенням, стягнення грошових коштів в рахунок комунальних платежів – відмовити .

Стягнути з ОСОБА_4 недоплачений судовий збір на користь держави в сумі  68 (шістдесят вісім) грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду  може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя