Справа № 201/9203/18

Провадження № 2/201/714/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді - Федоріщева С.С,

при секретарі - Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління, у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо не розгляду питання скарги про відсоткову ставку, відсутності повідомлення про час та місце розгляду скарги, а також порушення права позивача бути присутнім при розгляді скарги; зобов'язати відповідача розглянути скаргу від 02 серпня 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»; стягнути з відповідача моральну шкоду, яка спричинена протиправними діями при розгляді скарги у розмірі 4000 грн., а також у зв'язку з необхідністю звернення в суд у розмірі 2000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 02 серпня 2018 року він звернувся до відповідача із скаргою вх. № Б-595 щодо односторонньої зміни банком відсоткової ставки за депозитним договором. В порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» замість розгляду по суті скарги, відповідач послався на банківську таємницю та запропонував звернутися до відділення банку з паспортом. Таким чином, позивач вважає, що відповідач порушив його право на належний розгляд скарги; оскільки відповідь щодо зміни відсоткової ставки не надав; заходів щодо припинення неправомірних дій не вчинив; причини та умови, які сприяли порушенням, не усунув; не забезпечив відновлення порушених прав; не вирішив питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; відповідач грубо порушив право бути присутнім при розгляду скарги. Такі дії відповідача є протиправними, що в свою чергу негативно вплинуло на позивача, порушило звичний душевний стан, викликало хвилювання та душевні переживання. Таким чином такими діями позивачу спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 4000 грн. Також неправомірні дії відповідача змусили позивача звернутися до суду для відновлення своїх порушених прав, що призвело до додаткових витрат часу та сил, що вплинуло на його сформований спосіб життя, значно посилило моральні страждання та переживання, тобто посилило моральні страждання та переживання, тобто спричинило додаткову моральну шкоду у розмірі 2000 грн. (а.с.1-2).

Позивач надав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.24).

Представник відповідача надав до суду заяву, у якій просив розглядати справу у письмовому провадженні. Також у матеріалах справи міститься відзив представника відповідача на позов, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову. Так, представник відповідача зазначає, що 02 серпня 208 року позивач звернувся до відповідача із скаргою з приводу односторонньої зміни відсоткової ставки за його депозитним договором. Враховуючи, що на банк покладені зобов'язання щодо збереження інформації, що становить банківську таємницю, банк у наданій відповіді запропонував позивачу з метою вирішення питання звернутися до відділення банку та надати документи, що посвідчують його особу. Позивач умови, необхідні для розгляду його скарги, не виконав, дозволу на розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої він є, не надав. Таким чином, порушення ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» з боку відповідача відсутні. Також представник відповідача зазначає, що вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки у діях відповідача відсутні порушення законних прав позивача (а.с.13-14).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач 02 серпня 2018 року звернувся до відповідача із скаргою щодо односторонньої зміни відсоткової ставки за його депозитним договором. У своїй скарзі позивач просив запросити його для участі у розгляді його скарги особисто та повідомити його про дату, час та місце розгляду скарги (а.с.3).

У відповіді на скаргу від 09 серпня 2018 року відповідач зазначив, що для отримання інформації та подальшого вирішення питання по рахунку необхідно особисто звернутись до установи банку та надати документи, що посвідчують особу. При цьому відповідач посилався на ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с.3 на звороті, 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, серед яких є припинення дії, яка порушує право, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, та вказано, що суд може захистити право або інтерес іншим способом, що встановлений законом.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Стаття 7 Закону України «Про інформацію» установлює такі гарантії у сфері інформації: право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації; ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом; суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію; забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду; право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.

Законом України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Відповідно до ч. 6 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.

На виконання зазначеної норми постановою №267 від 14 липня 2006 року Національним банком України затверджені Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, п.3.1 яких установлює, що письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою. Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально. Письмовий запит (дозвіл) юридичної особи - клієнта банку має бути підписаний керівником або вповноваженою ним особою та скріплений печаткою юридичної особи. Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта. На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В даному випадку позивач, як клієнт банку, має право отримувати щодо себе будь-яку інформацію у банку, в тому числі і ту, що становить банківську таємницю. З аналізу відповіді на скаргу позивача від 02 серпня 2018 року, яку склав відповідач 09 серпня 2018 року випливає, що на питання, підняті позивачем в своїй скарзі, відповідач не відповів, заходів щодо припинення неправомірних дій не вжив, причини та умови, що сприяли порушенню закону не усунув, поновлення порушених прав позивача не здійснив, питання відповідальності особи, дії якої оскаржувалися, не вирішив, не сповістив позивача про дату, час та місце розгляду його скарги та не вжив заходів щодо запрошення його на цей розгляд, тобто позбавив позивача права подати свої пояснення, задавати питання, подати додаткові докази тощо.

Такі дії не відповідають вимогам ст.19 Закону України «Про звернення громадян» та цими діями відповідач порушив права позивача, передбачені ст. 18 зазначеного Закону. Права позивача мають бути захищені судом шляхом зобов'язання відповідача розглянути його скаргу у відповідність до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Крім того, аналізуючи матеріали справи, суд доходить до висновку про те, що неправомірними діями відповідача завдано моральної шкоди позивачу, оскільки він змушений витрачати свій час та прикладати інтелектуальні і фізичні зусилля задля відновлення своїх порушених прав: складати позов, збирати докази та доводити свою правоту, відволікаючись від своїх повсякденних справ тощо. Виходячи з загальноприйнятних понять та взаємовідносин у суспільстві, суд вважає, що неправомірні дії відповідача не могли не завдати позивачу хвилювань, страждань тощо. На підставі ч. 2 ст. 25 Закону України «Про звернення громадян», ст.23, 1167 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, але на думку суду розмір цього відшкодування позивачем дещо завищений. Виходячи з принципу розумності та справедливості, таке відшкодування має бути визначено на рівні 1000 грн. Доходячи до такого висновку, суд враховує також й той факт, що якихось тяжких, або особливо тяжких наслідків внаслідок неправомірних дій відповідача не настало.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління щодо не розгляду питання скарги ОСОБА_1 від 02 серпня 2018 року, відсутності повідомлення про час та місце розгляду скарги, а також порушення права ОСОБА_1 бути присутнім при розгляді скарги.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління розглянути скаргу ОСОБА_1 від 02 серпня 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев