ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/581/18 Суддя (судді) першої інстанції: Д'яков В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Кузьмишиної О.М.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулась до суду із клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 21 березня 2018 року по справі № 825/581/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Клопотання обґрунтовано тим, що рішення суду по справі № 825/581/18, яке набрало законної сили, не виконується відповідачем без поважних причин, а у відповідності до частини 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року дане клопотання задоволено.

Встановлено Управлінню праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради строк для подання звіту про виконання рішення суду від 21 березня 2018 року у справі № 825/581/18.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради протягом місяця з дня набрання ухвалою законної сили подати звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року по справі 825/581/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу з мотивів порушення судом норм процесуального права та ухвалити нову, якою у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення відмовити.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи вказану вище заяву про встановлення судового контролю у порядку статті 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідача Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради мають місце порушення виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено повністю.

Визнано противоправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові в частині ненадання ОСОБА_4 пільг та сплати компенсації, передбачених у пунктах 1, 4, 15, 19, 22 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з травня 2012 року по липень 2017 року.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради надати ОСОБА_4 пільги та сплатити компенсації, передбачені пунктами 1, 4, 15, 19, 22 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з травня 2012 року по липень 2017 року.

18 липня 2018 року судом був виданий виконавчий лист.

Даний виконавчий лист був направлений до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

27 липня 2018 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по даному виконавчому листу та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 14892, 00 грн.

11 жовтня 2018 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Чернігівської області Данілевський О.М. в наслідок невиконання рішення суду в повному обсязі без поважних причин виніс постанову про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Втім рішення суду повністю не виконано, здійснено розрахунок пільг та компенсацій, проте заборгованість по ним не виплачена з посиланням на відсутність бюджетного асигнування. Відповідачем зазначено, що виплату заборгованості буде проведено після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.

Зокрема, боржник стверджує, що в даному випадку не може мати місце невиконання рішення суду. Оскільки управлінням було виконано вище зазначене рішення частково, а саме здійснено розрахунок пільг та компенсацій у відповідності до п.1,4,15,19,22 статті 20 Закону за період з травня 2012 року по липень 2017 року. Оскільки рішенням суду управління зобов'язано надати пільги та сплатити компенсації за період з травня 2012 року по липень 2017 року, так як це минулий період, пільги та компенсації розраховані в грошовому еквіваленті.

За розрахунками управління, здійсненими відповідно до матеріалів, наявних у справі, до виплати ОСОБА_4 належить 8099,18 грн, з яких боржником 30 жовтня 2018 року на виконання судового рішення по справі №825/581/18 виплачено вартість проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад залізничним транспортом за період з 2013 по 2016 рік у сумі 476 грн відповідно до п.19 статті 20 Закону. Вказану вартість проїзду управлінням було виплачено з коштів місцевого бюджету, що були передбачено Паспортом бюджетної програми 0810180 «Інша діяльність у сфері державного управління».

Пільги та компенсації, передбачені п.1,4,15,22 статті 20 Закону фінансуються за рахунок коштів обласного та державного бюджетів. Бюджетні призначення на виконання рішень судів відсутні, що унеможливлює виконання даного судового рішення в повній мірі.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

З огляду на викладене, колегія суддів акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.

З набранням чинності нової редакції КАС, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення. При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком.

Таким чином, висновок відповідача щодо можливості встановлення судового контролю на стадії ухвалення рішення - є помилковим.

Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 21 березня 2018 року по справі № 825/581/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4. до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відтак, оспорювана ухвала відповідає вимогам процесуального закону, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Кузьмишина О.М.