ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2010 року Справа № 2а-6180/09/2370
09 год. 45 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кульчицького С.О.,
при секретарі – Руденко Ю,В.,
за участю:
представника позивача – Бондаренка О.М. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Смілянська об’єднана державна податкова інспекція Черкаської області звернулась до суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість та збору на забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 5883 грн. 49 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, в порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, невчасно та не в повному обсязі сплачує податки та збори, внаслідок чого виник податковий борг в сумі 5883 грн. 49 коп.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач до зали судового засідання не з’явився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.5 ст. 107 КАС України копія ухвали про призначення справи до розгляду, копія позовної заяви з додатками та повістки направлялися відповідачу за зазначеною в матеріалах справи адресою.
Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа – підприємець 12.02.2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Відповідно до довідки № 5268 від 29.04.2009 року відповідач узятий на облік в Смілянській ОДПІ 12.02.2001 року за № 41-1003.
Позивач в обґрунтування своєї позиції посилається на ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування", відповідно до якої відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що на момент розгляду адміністративної справи у відповідача існує податковий борг перед бюджетом по податку на додану вартість в сумі 3921 грн. 43 коп. та збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 1962 грн. 06 коп.
Податковий борг по податку на додану вартість виник у зв’язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання, визначеного деклараціями по податку на додану вартість № 47109 від 20.11.2008 року в сумі 1427 грн. 45 коп., № 50780 від 22.12.2008 року в сумі 832 грн., № 57263 від 20.01.2009 року в сумі 98 грн., усього на загальну суму 2357 грн. 45 коп.
Судом встановлено, що за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість відповідачу нараховано штрафну санкцію податковими повідомленнями – рішеннями № 0006791701/0 від 03.12.2008 року в сумі 196 грн. 37 коп., № 0000511701/0 від 23.02.2009 року в сумі 200 грн., № 0001471701/0 від 11.03.2009 року в сумі 59 грн. 41 коп. та № 0006031701/0 від 21.04.2009 року в сумі 991 грн. 79 коп., усього на загальну суму 1447 грн. 57 коп.
Згідно копій корінців вказаних податкових повідомлень – рішень, судом встановлено, що податкові – повідомлення рішення були вручені боржнику особисто 03.12.2008 року, 23.02.2009 року, 11.03.2009 року та 21.04.2009 року, відповідно.
Заборгованість по пені в сумі 116 грн. 41 коп. по податку на додану вартість виникла внаслідок нарахування пені на основну суму недоїмки за кожен день прострочення її сплати згідно ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Податковий борг по збору за забруднення навколишнього природного середовища виник у зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання, визначеного позивачем за несвоєчасне подання відповідачем податкових розрахунків зі збору забруднення навколишнього природного середовище податковими повідомленнями – рішеннями № 0005581701/0 від 17.10.2008 року в сумі 1360 грн. та № 1127621701/0 від 19.11.2009 року в сумі 680 грн.
Таким чином, загальна сума податкового боргу відповідача, узгоджена, проте сплачена частково та складає 5883 грн. 49 коп. ( 2357 грн. 45 коп. + 1447 грн. 57 коп. + 116 грн. 41 коп. +1360 грн. + 680 грн. – 77 грн. 94 коп. (сума часткової сплати).
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість».
Згідно зі статтею 44 Закону України від 25.06.91 р. N 1264-XII "Про охорону навколишнього середовища", збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.
Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до положень п.4.1. ст.4 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Підпунктом 17.1.1. пункту 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Для фізичних осіб, які займають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (п.п. 17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до п. 5.2 ст. 5 вказаного вище Закону, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Статтею 5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Оскільки податкове зобов'язання відповідача не було сплачене в установлені строки, таке зобов'язання визнається судом податковим боргом.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу було направлено першу податкову вимогу № 1/485/1704/24-012 від 30.10.2008 року та другу податкову вимогу №2/557/24-012/19816 від 04.12.2008 року.
Першу податкову вимогу було вручено відповідачу 04.11.2008 року особисто, що підтверджується копією поштового повідомлення № 81329.
Другу податкову вимогу №2/557/24-012/19816 від 04.12.2008 року, згідно акту про причини неможливості вручення другої податкової вимоги № 122/24-012 від 18.12.2008 року було розміщено на дошці податкових оголошень Смілянської ОДПІ 18.12.2008 року.
Проте зазначені дії не призвели до сплати відповідачем податкового боргу, тому 19 січня 2009 року заступником начальника Смілянської ОДПІ було винесено рішення відносно відповідача про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу № 9/24-012/2773820000/912.
Зазначене рішення, відповідно до акту про причини неможливості вручення рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу № 47/24-012 від 02.02.2009 року, розміщене на дошці податкових оголошень Смілянської ОДПІ 2 лютого 2009 року.
Згідно даних Смілянської ОДПІ податковий борг у сумі 5883 грн. 49 коп. відповідачем на момент розгляду справи в суді не сплачено, а отже, позивач правомірно звернувся до суду про стягнення його з відповідача.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В свою чергу, п. 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ передбачено право податкових органів подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами, за рахунок їх майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись Конституцією України, Законами України «Про державну податкову службу», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ ст.ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, ч.2 ст.128, ст.ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Вавілова, 14, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до бюджету через Смілянську об’єднану державну податкову інспекцію Черкаської області (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 21367325) податковий борг у сумі 5883 (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 49 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий С.О. Кульчицький