ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2010 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О.В.
при секретарі судового засідання Манько К.А.
за участю представників:
від позивача Олійниченко О.В., директор, Грицай Ю.М., довіреність від 31.12.2009р.
від відповідача - 1 Кекуатова Н.І., довіреність від 07.10.2009р.,
від відповідача - 2 Головко Н.Ю., довіреність від 29.12.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а- 11005/09/0470
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДСК - Дніпро»
до відповідачів:
1 -Дніпропетровської митниці
2- Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області
про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСК - Дніпро » звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, (з урахуванням уточнених позовних вимог) про:
- визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000001/2009/002223 від 30.07.2009р.;
- визнання недійсним та скасування рішення № 110000001 /2009/101538/2 від 30.07.2009 р.;
- зобов'язання Дніпропетровську митницю визначити митну вартість вантажу - імбиру маринованого (рожевого) з дотриманням оцту у пластикових відрах 11277 кг (вага брутто-16000) вага нето-17010 кг, чиста вага -11277кг, за методом №1 за ціною контракту №WYUI0901 від 20.05.2009р. та доданих до нього документів, що підтверджують договірну вартість імпортованого товару, яка складає 14440,04 доларів США (0,78 дол. США за кг), що еквівалентно 111045,04 грн. на момент стягнення ввізного мита та ПДВ;
- стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДСК Дніпро» надмірно сплаченого ввізного мита в сумі 7774, 90 грн., суму податку на додану вартість в розмірі 10702,00 грн., та 194,40 грн. судового збору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що при оформленні картки відмови в прийнятті митної декларації №110000001/2009/002223 від 30.07.2009р. відповідач порушив вимоги Порядку оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби № 1227 від 12.12.2005р., а саме не зазначив, у стислому вигляді, причини відмови з посиланням на норми законодавства України та вичерпно не роз’яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації. При прийняті рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 110000001 /2009/101538/2 від 30.07.2009р. (за резервним методом ) відповідач порушив вимоги статей 264, 266, 267 Митного кодексу України, пункту 7,11,13 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМ України від 20.12.2006р. №1766. Відповідачем безпідставно не прийнято декларацію митної вартості товару №110000001/9/122153, в якій була заявлена позивачем митна вартість товару відповідно до п.1 ч . 1 ст.266 Митного Кодексу України, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються . У зв’язку з безпідставністю та незаконністю визначення митної вартості товару, відповідач зобов’язаний визначити митну вартість вантажу (імбиру маринованого, рожевого, з додаванням оцту у пластикових відрах 11277 кг) за методом 1 за ціною контракту №WYUI0901 від 20.05.2009р. Внаслідок незаконно прийнятого митницею рішення сума митного збору та ПДВ збільшилася на 18476,80 грн. та підлягає поверненню з Державного бюджету.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки відповідач, в силу вимог ст. 265 Митного кодексу України здійснював контроль правильності визначення митної вартості товарів у відповідності до приписів статей 259-269 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження». Позивачем при заявлені митної вартості товару за ціною договору (метод 1) не було надано всіх необхідних документів у відповідності до вимог закону, внаслідок чого відповідачем, при визначенні митної вартості товару, застосований не 6 метод, як зазначає позивач, а 2 метод (ст. 269 Митного кодексу України) на підставі відомостей Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Крім того, позивач безпідставно посилається на порушення митницею вимог пунктів 11,13 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», оскільки вичерпний перелік документів, які вимагалися від позивача зазначений у графі «для відміток митного органу» і продовжений на зворотному боці ДМВ-1 №110000001/9/122153 від 29.07.2009р. Також, дана декларація містить запис декларанта Олійниченко О.В. від 30.07.2009р. про ознайомлення із записом посадової особи митниці та неможливістю надання додаткових документів, що виключає порушення пунктів 11,13 Порядку.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні зазначив, що позивач безпідставно визначив Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області відповідачем у справі, оскільки по перше, Головним управлінням Державного казначейства України у Дніпропетровській області не порушувалися права та законні інтереси позивача які б підлягали судовому захисту, по друге, повернення з Державного бюджету грошових коштів здійснюється за певною процедурою та у визначеному законом порядку, а не на власний розсуд.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 20.05.2009р. між нерезидентом Laiwu wenyuan food-stuff CO.,LTD, Китай (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДСК - Дніпро», Україна (покупець) було укладено контракт №WYUI0901 від 20.05.2009р. за умовами якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує товар на суму 14440,00 доларів США шляхом здійснення 30% оплати після підписання покупцем контракту та останні 70% оплати проводиться після надання покупцю фотокопій документів, що підтверджують відвантаження товару.
На виконання контракту (покупець) в повному обсязі здійснив попередню оплату товару (імбиру маринованого, рожевого), що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті або банківських металах №1 від 22.06.2009р., №2 від 16.06.2009р. а фірма Laiwu wenyuan food-stuff CO.,LTD, Китай (продавець) поставив товар, митне оформлення яких здійснювалось 29.07.2009р. ТОВ «ДСК- Дніпро» (декларантом) за ВМД №110000001/9/122153 та ДМВ №110000001/9/122153, в якій була заявлена митна вартість товару 111045,04грн. (14440,00 доларів США) визначена на підставі контракту №WYUI0901 від 20.05.2009р.
Митна вартість товару була визначена декларантом відповідно до ст. ст. 266, 267 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості № 1).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару у ДМВ-1 №110000001/9/122153 позивачем були надані документи, а саме: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності; попередня митна декларація; накладна; коносамент; довідка №29/07; рахунок-фактура (інвойс); пакувальний лист; страховий поліс; зовнішньоекономічний договір (контракт) №WYUI0901 від 20.05.2009р.; екологічна декларація; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи; протокол досліджень проб харчових продуктів; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; сертифікат відповідності; сертифікат про походження товару форми А; сертифікат якості, довідка з банку; експортна декларація; заява; вантажна митна декларація №110000001/9/122153.
Відповідачем, у графі для відміток митного органу декларації митної вартості №110000001/9/122153 було вчинено запис: « необхідне надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів згідно п.7-11 Постанови КМУ №1766 від 20.12.2006р. (на зворотному боці) : каталоги, прейскуранти ( прайс - листи ) фірми виробника товару; калькуляція фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно законодавства». Представник позивача був ознайомлений з цим записом, про що свідчить його підпис на ДМВ, із зазначенням неможливості надання цих документів.
30.07.2009р. відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товару про що свідчить картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000001/2009/002223 у зв’язку з тим, що наданих документів недостатньо для визначення митної вартості з посиланням на Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України і рекомендовано застосувати 6 метод визначення митної вартості вантажу та висунуті вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформленні чи пропуску цих товарів через митний кордон України: подання нової ВМД заповненої в установленому порядку.
Внаслідок ненадання витребуваних документів посадовою особою митниці було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів №110000001/2009/101538/2, яким скориговано митну вартість товару у розмірі 20361,00 доларів США, замість заявленої позивачем 14440,00 доларів США (з кодом митної вартості вантажу митного органу 2). У зв’язку з прийняттям митницею рішення сума ввізного мита та ПДВ, яка підлягала сплаті при розмитненні товару, збільшилася на 18476,80 грн.
У відповідності до ст. 265 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Статтею 267 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Статтею 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992 року N 2097-XII встановлено, що нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунка-фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські; плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).
Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року якою затверджено порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (далі Порядок), зокрема, пункту 7 Порядку, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:
- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі потреби в підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.
Відповідно до ч.2 п.2 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005р. №314 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005р. №439/10719, на вимогу митного органу декларантом подаються й інші документи, потрібні для здійснення митного контролю та митного оформлення, подання яких визначено законодавством України.
Перелік таких документів наведено в п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України: установчі документи підприємства, що переміщує товари; угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається; відповідна бухгалтерська документація; ліцензійні чи авторські угоди; замовлення на поставку товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника; калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається; інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.
Частиною 2 статті 265 Митного кодексу України встановлено, що разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що згідно умов контракту №WYUI0901 від 20.05.2009р до 20.05.2009р. укладеного між фірмою Laiwu wenyuan food-stuff CO.,LTD, Китай та ТОВ «ДСК - Дніпро» передбачене здійснення 30% оплати після підписання покупцем контракту та 70% оплати проводиться після надання покупцю фотокопій документів, що підтверджують відвантаження товару.
ТОВ «ДСК - Дніпро» була здійснена передплата за даним Контрактом у сумі 14440,00 доларів США (платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №1 від 22.06.2009р., №2 від 16.06.2009р.), але зазначених документів не були надані митному органу, а була надана довідка банку від 27.07.2009р. яка не є платіжним документом у відповідності до вимог закону. Зазначене підтверджується вантажною митною декларацією № 110000001/9/119680 13.07.2009р. та карткою відмови в прийняті митної декларації.
Отже, позивачем були порушені вимоги Порядку і не надані документи, подання яких є обов’язковим, що стало підставою для проведення відповідачем детального аналізу заявленої митної вартості.
Відповідно до п.11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів декларант зобов'язаний був подати додаткові документи, але на законну вимогу митного органу позивачем не були надані додаткові документи, у зв'язку з чим, митна вартість товару не могла бути визначена за методом 1 (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються). Митра вартість товару була визначена посадовою особою митниці за методом 2 відповідно до статті 268 Митного кодексу України на рівні 1,1 дол. США за 1 кг на підставі відомостей Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, де за визначену митну вартість було взято вартість операції з ідентичними товарами, які продавались на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігався з часом експорту оцінюваного товару , митне оформлення яких вже було здійснено.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем не були надані відповідачу всі документи передбачені п.7 Порядку, подання яких є обов’язковим та п.11 Порядку, на вимогу відповідача, у відповідності до вимог ст..267 Митного кодексу України та ст.16 Закону України «Про митний тариф», суд вважає що відповідачем правомірно не прийнято ДМВ наданої позивачем та самостійно визначено митну вартість товару.
Ствердження позивача про порушення відповідачем Порядку оформлення і використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби № 1227 від 12.12.2005р. при оформленні картки відмови в прийнятті митної декларації №110000001/2009/002223 від 30.07.2009р. є безпідставними, так як відповідачем, на зворотному боці картки відмови, у стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України та вичерпно роз’яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації.
Також, не порушувались відповідачем вимоги пункту 13 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМ України№1766 від 20.12.2006р., оскільки декларантом 30.07.2009р. на ДМВ-1 було вчинено запис про неможливість надання витребуваних документів, тому 10-денний строк для надання документів не потребувався.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити за методом оцінки 1 (за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються) перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД, суд зазначає наступне. Відповідно до п. 3 ст. 90 Митного кодексу України зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації.
Щодо повернення з Державного бюджету України 18476.80 грн. надмірно сплачених митних платежів, слід зазначити, що відповідно до "Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами", затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Позивачем не надано доказів того, що він звертався до митниці у встановленому порядку із заявою про повернення з Державного бюджету України митних платежів, надмірно сплачених до бюджету. Внаслідок чого, відповідач не міг порушити таке право позивача або охоронюваний законом інтерес.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підстав для визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000001/2009/002223 від 30.07.2009р., визнання недійсним та скасування рішення №110000001 /2009/101538/2 від 30.07.2009р., зобов'язання Дніпропетровської митниці визначити митну вартість вантажу за методом №1 за ціною контракту №WYUI0901 від 20.05.2009р. немає, а рівно як не підлягає повернення з Державного бюджету України сплачене ввізне мито у сумі 7774, 90 грн., суму податку на додану вартість в розмірі 10702,00 грн.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
В адміністративному позові товариства з обмеженою відповідальністю «ДСК- Дніпро» до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку встановленому ст. 186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи .
Суддя О.В.Врона