КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5639/2018 Головуючий у 1 інстанції - Саламон О.Б.

Унікальний номер справи № 754/2570/18 Доповідач - Андрієнко А.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2018 року Київський апеляційний суд в складі:

Судді - доповідача: Андрієнко А.М.

Суддів: Шахової О.В.

ПоліщукН.В.

При секретарі Дроздовій Ж.В.

Розглянувши в порядку с т. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренка Євгена Сергійовича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 липня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2018 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що між сторонами укладено кредитний договір, внаслідок невиконання відповідачем вимог якого виникла заборгованість, а саме за договором від 10.09.2014 року в розмірі 19 951, 67 грн., 8 980, 88 грн. - заборгованість за тіло кредиту; 3 627,71 грн. - заборгованість за відсотками; 5 916,81 грн. - пеня; 500 грн. - штраф (фіксована частина), 926,27 грн. - штраф (процентна складова).

У березні 2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приват Банк» про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що на момент його укладання ОСОБА_3 був неповнолітнім, при цьому згоду на укладання такого договору його батьки не надавали.

Рішенням Деснянського районного суду Київської області від 30 липня 2018 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання договору недійсним задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір від 10.09.2014 р. №б/н, у вигляді Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк, укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренко Є.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин що мають значення для справи.

Вказує, що договір від 10.09.2014 року був схвалений батьками відповідача, оскільки вони після отримання позовної заяви банку про стягнення заборгованості з їх сина протягом одного місяця не заявили претензій до АТ КБ «Приват банк», окрім цього, вважає що цей договір відноситься до дрібних побутових правочинів.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

За положенням ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та судом встановлено, що 10.09.2014 р. між сторонами укладено договір, у відповідності до якого відповідач отримав кредит в розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач за первісним позовом підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Банком зобов'язання за договором виконались, а саме відповідачу надались кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи. У свою чергу позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у визначені договорами терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно з кредитними договорами.

Згідно п.5.3 Договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості.

Так, станом на 29.01.2013 року, загальна сума заборгованості відповідача складає 26 956,41 грн., з яких: 1846,69 грн. - сума заборгованості за кредитом, 9575,72грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1647,03 гри. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 12127,14 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 гри. - штраф (фіксована частина), 1259,83 грн. - штраф (процентна складова).

Пунктом другим частини першої статті 30 ЦК України визначено, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до частини першої статті 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день укладення кредитного договору ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не мав повних 18 років, а відтак, не мав повної цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9 визначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4,10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України.

Згідно з п. 8 Постанови підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто, положеннями ЦК України визначено чіткий перелік підстав для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, оскільки договір був укладений з неповнолітнім, який не мав повної цивільної дієздатності, що є підставою для відмови в задоволенні позову Банку та визнання цього правочину недійсним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та про задоволення зустрічних позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренка ЄвгенаСергійовича залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: