Справа № 420/6440/18

УХВАЛА

09 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Захарчук О.В.

сторін:

позивача не з'явився

представників відповідачів не з'явились

представника третьої особи

ОСОБА_1 ОСОБА_2

представників третіх осіб не з'явились

розглянувши у загальному позовному провадженні (у підготовчому засіданні) заяву представника третьої особи ОСОБА_1 (адвоката ОСОБА_2 за ордером №349315) про скасування заходів забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державної казначейської служби України, треті особи: Міністерство охорони здоров'я України, Одеський національний медичний університет, ОСОБА_4, ОСОБА_1 в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, а саме: протиправне здійснення платежів Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами Одеського національного медичного університету за підписами ОСОБА_4 та ОСОБА_1;

зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області утриматися від вчинення дій, а саме: від здійснення платежів Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами Одеського національного медичного університету за підписами ОСОБА_4 та ОСОБА_1;

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання повноважень щодо контролю за діяльністю територіального органу Казначейства, а саме: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо здійснення платежів Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами Одеського національного медичного університету за підписами ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 11.12.2018 р. частково задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову за вхід. №38416/18 від 10.12.2018 року.

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області забезпечити виконання ОСОБА_3 вимог статті 34 Закону України «Про вищу освіту» шляхом здійснення платежів Одеського національного медичного університету на підставі платіжних та інших розрахункових документів за підписом т.в.о. ректора Одеського національного медичного університету ОСОБА_3.

09.01.2019 р. за вхід. № 150/19 надійшло клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 (адвоката ОСОБА_2.) про скасування заходів забезпечення позову.

Вказана заява обґрунтована наступним:

По-перше: ухвалою про забезпечення позову, суд надав неповажній особі необмежене право розпоряджатися коштами ОНМедУ, що може спричинити (або вже спричинило) шкоду Університету на суму близько 37 млн. гривень бюджетних коштів, що підтверджується інформацією про публічні закупівлі ОНМедУ, розміщеною на державному порталі державних закупівель «Prozoro».

По-друге: ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2018 року у справі № 826/13413/18, на яку посилається суд в ухвалі про забезпечення позову не обмежила ОСОБА_4 у виконанні ним своїх обов'язків, а тому й обмеження у здійсненні ОСОБА_4 повноважень по підписанню платіжних та інших розрахункових документів ОНМедУ відсутні.

По-третє: ОСОБА_3 не надав жодного доказу на підтвердження того, що рішення вченої ради було введено в дію наказом ОСОБА_1 чи ОСОБА_4, керівників ОНМедУ на дату прийняття даного рішення, отже, воно не створює жодних правових наслідків.

Окрім цього, у рішенні Вченої ради ОНМедУ від 31.08.2018 року ОСОБА_3 не визначено т.в.о. ректора ОНМедУ, що ставить під питання внесення його у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, як т.в.о. ректора.

По-четверте: ОСОБА_3 не надав жодних належних доказів того, що був призначений ректором або виконуючим обов'язків ректора, або тимчасово виконуючим обов'язків ректора ОНМедУ.

Крім того, ОСОБА_3 не оскаржує бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області по нездійсненню платежів ОНМедУ за платіжними та іншими розрахунковими документами за його підписом.

По-п'яте: вживаючи заходи забезпечення позову у даній справі суд фактично підмінив інший орган державної влади та перебрав на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції ГУ ДКСУ в Одеській області.

Вирішуючи питання щодо скасування заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглядаючи та вирішуючи подану заяву, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви та відсутність підстав для скасування вжитих заходів забезпечення позову, оскільки, за переконанням суду, станом на час розгляду та вирішення поданої заяви представником третьої особи не спростовано обставини, на підставі яких судом вжито заходів забезпечення позову.

Суд зазначає, що у вирішені питання про скасування заходів забезпечення позову, суд оцінює обґрунтованість доводів заявника з урахуванням, імовірного ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Розглянувши доводи представника третьої особи суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, а відтак про відмову в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Щодо надання неповажній особі (ОСОБА_3.) необмеженого права розпоряджатися коштами ОНМедУ.

03.01.2019 року засобами поштового зв'язку до суду надійшли пояснення третьої особи (Міністерства охорони здоров'я України) в яких вказано:

«Станом на сьогодні, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Одеського національного медичного університету з 31.08.2018 року є ОСОБА_3 (т.в.о. ректора ОНМедУ, який має право здійснювати безпосереднє управління діяльністю ОНМедУ), а саме повноваження, права та обов'язки, передбачені ст. 34 ЗУ «Про вищу освіту» та п.1 розділу IV статуту ОНМедУ)».

Статтею 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Стаття 10 цього Закону визначає, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою

Отже, інформація, внесена до ЄДР, є достовірною і може бути використана у спорі.

Таким чином, твердження представника третьої особи ОСОБА_1 не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не може бути прийнято судом.

Разом з цим, це твердження спростовано також і поясненнями третьої особи - Міністерства охорони здоров'я України.

Щодо ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2018 року у справі № 826/13413/18.

Вказані обставини не є предметом розгляду адміністративної справи №420/6440/18, а розглядаються у справі № 826/13413/18 Окружним адміністративним судом міста Києва, а тому правова оцінка вказаних обставин буде здійснена саме цим судом.

Крім того, вказаною ухвалою:

зупинено дію пункту 2 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 17 липня 2018 року № 34-о «Про звільнення ОСОБА_5» щодо покладення виконання обов'язків ректора Одеського національного медичного університету на завідувача кафедри психології Одеського національного медичного університету ОСОБА_4, з 18 липня 2018 року й до призначення ректора у встановленому законодавством порядку;

заборонено Міністерству охорони здоров'я України призначати виконуючого обов'язки ректора Одеського національного медичного університету та вчиняти будь-які інші дії щодо покладення обов'язків ректора Одеського національного медичного університету на будь-яку особу, окрім випадків, визначених положеннями Закону України «Про вищу освіту».

Отже, вказаною ухвалою визначені певні обмеження.

Щодо правомірності чи протиправності рішення Вченої ради ОНМедУ від 31.08.2018 року.

У межах розгляду справи №420/6440/18 суд не надає правової оцінки вказаному рішенню, оскільки воно не є предметом розгляду у даній справі.

Стаття 124 Конституції України (в попередній редакції) встановлювала, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З 30 вересня 2016 року набули чинності зміни до Конституції в частині правосуддя.

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.

Кожен юридичний конфлікт має зовнішні прояви, до яких належать правовий спір і правопорушення.

Юридичний спір у справі №420/6440/18 виник з приводу правовідносин між ОСОБА_3 та органами казначейського обслуговування.

Щодо не надання належних доказів того, що ОСОБА_3 був призначений ректором або виконуючим обов'язків ректора, або тимчасово виконуючим обов'язків ректора ОНМедУ.

«Станом на сьогодні, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Одеського національного медичного університету з 31.08.2018 року є ОСОБА_3 (т.в.о. ректора ОНМедУ, який має право здійснювати безпосереднє управління діяльністю ОНМедУ), а саме повноваження, права та обов'язки, передбачені ст. 34 ЗУ «Про вищу освіту» та п.1 розділу IV статуту ОНМедУ)».

Іншої інформації, яка б спростовувала вказане, сторонами не надано.

Щодо доводів представника третьої особи, що ОСОБА_3 не оскаржує бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області по нездійсненню платежів ОНМедУ за платіжними та іншими розрахунковими документами за його підписом.

Право формувати підстави та предмет позову належить виключно позивачу по справі. Разом з цим, ст. 47 КАС України, передбачено право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві визначає як одну із підстав забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 150, 157, 256, 295, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_1 (адвоката ОСОБА_2 за ордером №349315) про скасування заходів забезпечення позову по справі № 420/6440/18 - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.