Cправа № 22ц- 20200 /2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія 26 (ІІІ) Грищенко Н.М.
Доповідач – Неклеса В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року січня «20» колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Неклеси В.І.
суддів - Зубакової В.П., Митрофанової Л.В.
при секретарі - Чубіній А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -
Особи які беруть участь у розгляді справи :
Представник відповідача – Сокуренко Андрій Юрійовича;
Представник позивача – ОСОБА_4.
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 121 000грн. у зв’язку з втратою працездатності.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що при виконанні ним трудових обов’язків підземного прохідника на ш. Батьківщина ВАТ «КЗРК» в результаті тривалої роботи в важких і шкідливих умовах праці він отримав професійне захворювання та втратив працездатність.
Висновком МСЕК від 13.08.2008 року йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності 60% . В результаті захворювання та втрати працездатності він переносив моральні страждання.
Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 01 грн.50 коп. і судовий збір 8грн. 50 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, так як суд не застосував п. 1.1. Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності, тобто не призначив експертизу для встановлення факту завдання позивачу моральної шкоди та не взяв до уваги, що законодавством дозволяється робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів та що наявність шкідливих умов праці є об’єктивним явищем. Поновлюючи строк позовної давності суд не обґрунтував висновок про пропуск позивачем строку позовної давності з поважних причин.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд вірно встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і обґрунтовано, відповідно до норм матеріального і процесуального закону, дійшов висновку, що позивачу, згідно висновку МСЕК від 13.08.2008 року, у зв’язку з ушкодженням здоров’я і встановленням стійкої втрати працездатності в розмірі 60 %, була завдана моральна шкода.
Відповідно до положень ст.ст. 153, 173 і 237-1 КЗпП України суд вірно зазначив в рішенні, що завдана моральна шкода позивачу підлягає відшкодуванню відповідачем, оскільки з вини відповідача не були забезпечені позивачу безпечні умови праці. Внаслідок тривалої роботи позивача в таких умовах призвело до його захворювання та втрати ним стійкої втрати працездатності. Такий висновок підтверджується матеріалами справи та встановленими обставинами.
Разом з тим суд, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, не врахував роз’яснення в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 30 000 грн.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 30 000 грн. до 6000 грн.
Крім того, суд у резолютивній частині рішення зазначив, що поновлює позивачу строк позовної давності для звернення до суду, але у мотивувальній частині рішення такий висновок суд не навів.
Приймаючи до уваги, що позовна давність, як зазначено у п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, колегія суддів вважає за необхідне виключити із резолютивної частини рішення таке речення «Поновити ОСОБА_2 строк позовної давності звернення до суду».
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд незаконно визнав спричинення позивачу моральної шкоди без призначення відповідної експертизи, не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позову, оскільки ці доводи не ґрунтуються на законі. Доводи в тій частині, що відшкодування моральної шкоди на підставі ст..237 -1 КЗпП України і ст.. 1167 ЦК України не поширюється та не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню, спростовуються висновками суду. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 листопада 2009 року в частині розміру стягнутої моральної шкоди змінити, зменшивши стягнутий розмір моральної шкоди з 30 000 грн. до 6 000 грн.
Виключити із резолютивної частини рішення суду таке речення «Поновити ОСОБА_2 строк позовної давності звернення до суду».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя: В.І. Неклеса