2/130/145/2019

130/2761/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2019 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Саландяк О.Я.

з участю секретаря: Гресик О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жмеринці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 22.11.2018 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів. У позовній заяві в новій редакції поданій на усунення недоліків викладено наступну позицію: 11.07.2018 року він надав у борг відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 9000,00 доларів США, про що отримав від останньої розписку, згідно якої вона зобов'язувалась повернути кошти до 20.07.2018 року. Однак ні до кінця строку повернення боргу ні до даного часу відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконала, отримані кошти не повернула. Таким чином сума заборгованості становить 9000,00 доларів США, що станом на 22.11.2018 року за офіційним курсом НБУ становить 249930,00 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання та повернути грошові кошти. Однак його вимоги відповідачем проігноровано. З огляду на викладені обставини та посилаючись на положення статей 1046, 1047, 1049, 1050, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 612, 614, 625, 626, 629 ЦК України просить стягнути із ОСОБА_3 на його користь суму основного боргу в розмірі 249930 грн., 2588,32 грн. - проценти за користування коштами, 4748,67 грн. - інфляційних, а всього 257266,99 грн., а також понесені ним судові витрати. Позивачем надано розрахунки суми інфляційних втрат та 3% річних. Зокрема інфляційні втрати розраховано наступним чином: інфляційні втрати = сума боргу х індекс інфляції / 100% - сума боргу, де місяці прострочення - серпень-вересень 2018 року; сукупний індекс інфляції - 101,9; сума боргу 249930,00 грн.; сума боргу з урахуванням інфляції - 254678,67 грн.; інфляційні втрати - 4748,67 грн. Розрахунок 3% річних від простроченої суми - відсотки = сума боргу х процентна ставка / 100% / 365 днів х кількість днів, де дата початку нарахування 20.07.2018 року, дата закінчення нарахування - 22.11.2018 року, відсоткова ставка - 3%, отже 249930,00 грн. х 3% /100% /365 днів х 126 днів = 2588,32 грн. (а.с. 34-38)

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали за викладених в ньому обставин, просили позовні вимоги задовольнити. Позивач ОСОБА_1 пояснив, що позичав кошти ОСОБА_3 як фізичній особі, знає її як сусідку, їй довіряв. З метою повернення коштів він особисто усно та за допомогою телефонного зв»язку звертався до ОСОБА_3 із вимогою повернути борг однак остання хоч від боргу не відмовляється, однак і не повертає, просила почекати, а тому він лише у листопаді звернувся з позовом до суду. Також позивач сплатив адвокату 5000 гривень за надання правової допомоги, а тому дані кошти просить стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні виклала наступну позицію. Вона дійсно взяла у борг у позивача ОСОБА_1 9000 доларів США, які мала повернути до 20 липня 2018 року, однак через фінансові та сімейні проблеми кошти повернути не змогла та на даний час не має такої можливості. Кошти отримала як фізична особа, сама написала і підписала розписку, яка наявна в матеріалах справи, сама передала позивачу документи на квартиру згідно домовленості. При цьому ніхто на неї тиску чи примусу не чинив. Згодна повернути борг та судові витрати, що понесені позивачем, у тому числі і витрати на правничу допомогу. Розрахунки суми заборгованості, що містяться в позові, інфляційних та процентів не оспорила, власних розрахунків не надала, відзиву на позов не надала.

Відповідачем заявлено клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні тривалістю 2-3 тижні для укладення мирової угоди із позивачем, оскільки вона має намір повернути позичені кошти. Позивач та його представник проти задоволення клопотання про укладення мирової угоди в ході судового розгляду заперечили, вказавши, що судове рішення протягом місця набирає законної сили, укладення мирової угоди можливе на будь-якій стадії процесу, а тому у разі сплаті боргу відповідачкою до набрання рішенням законної сили, позивач не буде отримувати виконавчого листа, або не буде пред»являти до виконання його в частині вимог. Таким чином, судом з врахуванням думки позивача, який категорично заперечив щодо можливості укладення мирової угоди в ході судового розгляду та заперечив щодо оголошення перерви для цього, судом в задоволенні клопотання відповідача про оголошення перерви для укладення мирової угоди у судовому засіданні відмовлено.

Ухвалою суду від 23.11.2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка на підставі договору дарування від 15.12.2008 року належить ОСОБА_3 (а.с. 23-24)

Ухвалою суду від 26.11.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позову (а.с. 28)

Ухвалою суду від 05.12.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 40)

Вислухавши пояснення позивача, його представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до оригіналу розписки від 11.07.2018 року (а.с. 22) наданої ОСОБА_3 про те, що вона взяла у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9000 доларів США, які зобов'язалася повернути до 20.07.2018 року. В заставу залишає квартиру, яка належить їй на праві реєстраційного посвідчення та договору дарування ВМВ079810 від 19.01.2009 року. В разі неповернення коштів в строк доручила ОСОБА_1 розпорядитися даною квартирою.

Відповідно до договору дарування, посвідченого 15.12.2008 року приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №6144 (а.с. 12) та оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні, ОСОБА_3 як обдарована отримала від дарувальника ОСОБА_5 у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 42,0 кв.м.

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру правочинів №6836442 від 15.12.2008 року даний договір дарування внесено до Державного реєстру правочинів за №3272223 (а.с. 13) Оригінал даного документу було оглянуто в судовому засіданні.

На підставі договору дарування, посвідченого 15.12.2008 року приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №6144 за ОСОБА_3 в Жмеринськомук РС КП «ВООБТІ» зареєстровано право власності в цілому на квартиру АДРЕСА_1, згідно реєстраційного посвідчення від 19.01.2009 року та записано в реєстрову книгу за №71 за реєстровим №6996 (а.с. 14) Оригінал реєстраційного посвідчення було оглянуто в судовому засіданні.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є зобов'язальними і регулюються нормами ЦК України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України)

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За змістом частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобовязанням її повернення), так і дати її отримання.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України визначено, що зобов'язання підлягає виконанню у встановлений ним строк.

Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за правилами ч.1 ст. 612 ЦК України він вважається таким, що прострочив виконання взятого на себе зобов'язання.

Таким чином суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення суми заборгованості та 3% річних є обґрунтований, доведений позивачем, однак визначення його грошового еквівалента долару США слід обраховувати саном на день постановлення рішення відповідно до вимог ст. 533 ЦК України та усталеної судової практики з цього питання, а відтак підлягає перерахунку сума 3% річних за користування грошовими коштами виходячи із суми боргу, обрахованої станом на час ухвалення рішення суду за формулою, що наведена позивачем у позові.

Таким чином розрахунок заборгованості станом на час винесення судового рішення складає 249384 гривні 60 копійок = 9000 доларів США Х 27,7094 гривні (курс гривні до долара США, встановлений НБУ станом на 08.01.2019 року) (а.с. 65)

Таким чином розрахунок 3% річних за користування грошовими коштами за час прострочки з 20.07.2018 року до 22.11.2018 року (126 днів) складає 2582,67 грн. = 249384 гривні 60 копійок (сума боргу) Х 3% (відсоткова ставка) /100%/365 днів Х 126 днів прострочки.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків в сумі 4748,67 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Разом з тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Таким чином суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків.

Отже, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором позики та три відсотки річних від простроченої суми на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2519,67 грн., що складає 1% від загального розміру задоволених вимог та судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 352,40 грн., що задоволена судом (а.с. 1,9)

Щодо витрат на правничу допомогу, то оглянувши квитанцію №46, попередній, орієнтовний розрахунок суми судових витрат (а.с.63, 64), витяг із договору від 22.11.2018 року (а.с.20) та матеріали справи, судом не встановлено обставин ознайомлення адвоката ОСОБА_2 із матеріалами цивільної справи через відсутність будь-яких заяв та відміток про таке ознайомлення у матеріалах справи, позовна заява що надана на усунення недоліків (а.с. 34-38) за формою та змістом повністю відповідає первісній позовній заяві (а.с.2-5); адвокатом лише усунуто недоліки у виді виконання вимог п.п. 9, 10 ч.3 ст. 175 ЦПК України щодо зазначення розрахунку суми витрат, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, що виходячи із вимог розумності не може вважатись співмірним трьом годинам підготовки позовної заяви у новій редакції, як про це зазначено у розрахунку.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, суд, дослідивши опис робіт (послуг) адвоката, враховуючи вимоги співмірності, складність справи та виконаних робіт (наданих послуг), час необхідний адвокатові для надання послуг та участі в судовому засіданні, суд вважає за необхідне визначити розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача у сумі 3000 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити відповідно до вказаних вище підстав.

Відповідно до ст. 99 Конституції України, ст.ст. 11, 192, 207, 524, 526, 527, 530, 533, 612, 625, 626, 631, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 1, 10, 77-80, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (і.н. НОМЕР_1), мешканки та зареєстрованої в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (і.н. НОМЕР_2), мешканця АДРЕСА_2, 249384 (двісті сорок дев'ять тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 60 копійок боргу за договором позики, 2582 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дві) гривні 67 копійок - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, 2872 (дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 07 коп. судового збору та витрати на правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень .

В задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4748,67 грн. інфляційних збитків - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 08.01.2019 року.

Суддя О.Я. Саландяк