Зіньківський районний суд в Полтавській області

_________________________________________________________________________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/1696/17

Номер провадження 1-кп/530/6/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.01.2019 р. Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., секретаря Стрілець Л.Г., з участю прокурора Маюра С.В., захисника-адвоката ОСОБА_1 розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12017170170000446 від 09.09.2017 року, відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області перебувають матеріали кримінального провадження №12017170170000446 від 09.09.2017 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Судовий розгляд кримінальної справи №530/1696/17 був призначений на 03.01.2019 року о 15 год. 00 хвини, але обвинувачений ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим відповідно до чинного законодавства, в судове засідання не з'явився без поважних причин.

Від прокурора надійшло клопотання про примусовий привід обвинуваченого, ОСОБА_2, який належним чином повідомлений.

Заслухавши прокурора, який просить застосувати привід до обвинуваченого, ОСОБА_2, який належним чином повідомлений, потерпілого та представника потерпілого, які підтримали клопотання та дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, а тому до ОСОБА_2, необхідно застосувати привід через органи поліції.

Частиною 2 ст.17 КПК України встановлено обов"язок обвинувачення довести кожний елемент злочину поза межами розумного сумніву.

Статтею 22 КПК України встановлено принцип змагальності сторін кримінального провадження та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов"язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов"язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст.23 КПК України).

Статтею 59 та пунктом 6 частини 3 статті 129 Конституції України закріплено конституційне право громадян на захист від обвинувачення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на положення ч. 1 ст. 20, ч. ч. 1, 4 ст. 42 КПК України обвинувачений, поміж іншого, має право брати участь у кримінальному провадженні, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом, а також має право брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту.

Захисту такого права вимагає і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) (п. 1, підп. «d» п. 3 ст. 6), ратифікована Україною. Про обов"язковість застосування положень цієї Конвенції та порушення її положень неодноразово зазначалося в рішеннях Європейського суду з прав людини за позовами проти держави Україна.

Положення п. 1 та підп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції, яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», передбачають, що:

«1.Кожен має право на справедливий… розгляд його справи… судом… який… встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

...

3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

...

d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення...».

Європейський суд з прав людини у багатьох своїх рішеннях наголошував на необхідності ретельної перевірки заяв про вчинення провокації із сторони працівників правоохоронних органів із забезпеченням підсудному (обвинуваченому, засудженому) права на повне і об"єктивне дослідження тих обставин справи, які можуть указувати на наявність провокації, можливості допиту у судовому засіданні «секретних агентів», необхідність доведення прокурором відсутності провокації із сторони працівників міліції чи осіб, які діють за їх завданням тощо (зокрема постанова Європейського суду у справі «Баннікова проти Російської Федерації»).

Суд враховує, зокрема, й вимоги, сформульовані в рішеннях ЄСПЛ від 06.09.2007 у справах «Цихановський проти України» та від 18.10.2007 «Коновалов проти України». У них відзначено: на національні суди покладено обов"язок створення умов для того, щоб провадження було швидким та ефективним. Наприклад, суд має вирішувати, чи відкладати засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якихось заходів щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки з розглядом справи.

Відповідно до ст. 139 та ст. 323 КПК України, якщо обвинувачений, який був у встановлений цим Кодексом порядку викликаний, не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, до обвинуваченого може бути застосовано привід.

Згідно із ч. 2 ст. 140 КПК України, рішення про здійснення приводу приймається під час судового провадження судом за клопотанням сторони кримінального провадження. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 КПК України, привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка. Привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої особи, вагітної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів.

Враховуючи вищевикладене, того факту що відсутні обмеження зазначені в ч. 3 ст. 140 КПК України, суд вважає, що для повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, клопотання прокурора та обвинуваченого про привід вказаних свідків є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.66,139,140, 323, 350, 369-372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про примусовий привід обвинуваченого - задовольнити.

Доставити приводом в судове засідання, яке відбудеться 06.03.2019 року о 15 годині 30 хвилин обвинуваченого, як вказано в реєстрі матеріалів досудового розслідування: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого  ІНФОРМАЦІЯ_3.

       Виконання ухвали в частині приводу в судове засідання обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3.

       Контроль за виконанням приводу покласти на прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12017170170000446 від 09.09.2017 року.

У випадку неможливості доставки вказаного у даній ухвалі свідка завчасно надати до суду відповідні пояснення осіб, з числа його родичів або сусідів по обставинах його місцезнаходження з наданням копій документів, які посвідчують їх особу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

       Написано власноручно.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області ОСОБА_3