Справа 2-106/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 січня 2010 року                       Володарський районний суд Донецької області у складі:  Головуючого - судді               Яковенко М.М.

при секретарі                 Темір В.В.

за участю осіб, які приймали участь у справі:

представник позивача         ОСОБА_1

відповідача                 ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4

представник відповідача ОСОБА_5-ОСОБА_6

3-тя особа:                 ОСОБА_7    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Володарське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Побуткомплекс» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої злочином, -  

В С Т А Н О В И В:

     Позивач звернувся до суду з позовною заявою, з урахуванням уточнених вимог, які були прийняті судом в частині судових витрат на правову допомогу, вказуючи, що в серпні 2006 року відповідачка викрала автомобіль НОМЕР_1, який належав ТОВ «Побуткомплекс» і керуючи ним скоїла ДТП, внаслідок якої автомобіль зазнав технічних ушкоджень. За даним фактом у відношенні відповідачки була порушена кримінальна справа за ч.1 ст.289 КК України. В зв’язку з тим, що ОСОБА_3 на підставі ст. 47 КПК України була передана на поруки трудовому колективу, кримінальна справа постановою Володарського райсуду від 18.01.2007 року була закрита. Таким чином, внаслідок незаконних дій відповідачки, ТОВ «Побуткомплекс» зазнало матеріальної шкоди в розмірі 21842,06 грн., яка складається з вартості відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 16692,06 грн., витратами, понесеними на проведення даної експертизи в розмірі 650 грн., витратами по повідомленню про проведення експертизи у вигляді телеграми в розмірі 17,10 грн., витратами на правову допомогу внаслідок розгляду кримінальної та цивільних справ у суді в розмірі 1420 грн.      Також вказує, що внаслідок протиправних дій відповідачки йому спричинена не майнова  шкода, яку оцінює у 10000 грн., яка виразилася в тому, що даний автомобіль використовувався підприємством як вантажний, внаслідок його відсутності вони не встигали виконувати умови укладених договорів, порушувалися строки умов договорів, чим були незадоволені замовники,  внаслідок чого страждала їх ділова репутація. На теперішній час з моменту скоєння злочину відповідачкою взагалі не відшкодовані спричинені збитки. Просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь спричинену матеріальну шкоду у розмірі 21842,06 грн., відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10000 грн., стягнути витрати понесені за надання правової допомоги, уточнені в судовому засіданні при розгляді справи у розмірі 1420 грн., а також 30 грн. сплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Під час розгляду справи, на підставі Ухвали Апеляційного суду  від 02.06.2009 року, в якості співвідповідачів були залучені ОСОБА_2 та ОСОБА_5

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просила стягнути витрати за надання правової допомоги позивачу у розмірі 1420 грн.. Крім того, просила стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які винні у скоєні злочину та в ДТП, завдану ними матеріальну шкоду, судові витрати покласти на відповідачів.

Пояснила, що 24.08.2006 року відповідачка незаконно без дозволу свого батька ОСОБА_7 заволоділа його службовим автомобілем НОМЕР_2, який належав ТОВ «Побуткомплекс», після чого передала керування автомобілем гр.ОСОБА_2 Внаслідок  протиправних дій відповідачки автомобіль під керуванням ОСОБА_2 потрапив в ДТП і зазнав значних технічних ушкоджень. Вина відповідачки у скоєнні вказаного злочину передбаченого ст. 289 ч.1 КК України встановлена постановою Володарського районного суду Донецької області від 18.01.2007 року, також у скоєні ДТП був винним і ОСОБА_2 Таким чином внаслідок протиправних дій відповідачів позивачу завдана матеріальна шкода в розмірі 16692,06 грн., яка складається з вартості відновлювального ремонту автомобіля, що підтверджується висновком експерта, витрати понесені на проведення даної експертизи в розмірі 650 грн., 17, 10 грн. за телеграму. Позивачем понесені судові витрати. Також пояснила, що позивачу завдано моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 10000 грн. яка виразилася в тому, що даний автомобіль використовувався підприємством як вантажний, внаслідок його відсутності вони не встигали виконувати умови укладених договорів, порушувалися строки умов договорів, чим були незадоволені замовники,  внаслідок чого було завдано шкоди їх ділової репутації.  До ОСОБА_5 претензій не мають.

     Представник відповідачки ОСОБА_3-ОСОБА_4 у судовому засіданні вимога заявлені до ОСОБА_3 не визнав та заперечував проти їх задоволення. Суду пояснив, що дійсно 24.08.2006 року ОСОБА_3 заволоділа службовим автомобілем НОМЕР_2, на якому працював її батько. Керування даним автомобілем передала своєму знайомому ОСОБА_2 і вони направилися у м.Маріуполь, де потрапили у ДТП, внаслідок якої, автомобіль зазнав технічних ушкоджень. Оскільки ДТП сталася під керуванням ОСОБА_2, який винен у скоєні ДТП, то він і повинен нести відповідальність і відшкодовувати спричинену шкоду. Не згоден з заявленими позовними вимогами в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки сума у розмірі 10000 грн. є не доведеною і безпідставною. Також просив суд відмовити у відшкодуванні судових витрат. Пред’явлені до відповідачки позовні вимоги, є не обґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідача ОСОБА_5-ОСОБА_6 заперечувала проти вимог про стягнення з відповідача будь-яких збитків, судових витрат, тому як вимоги до нього позивач не пред’являє, він не є винним у скоєнні ДТП, а винним є ОСОБА_2, який порушив ПДР України, внаслідок чого спричинив збитки.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти вимог позивача, не вважає себе винним у ДТП, яка сталася 24.08.2006 році біля м.Маріуполя під його керуванням, при зіткнені з автомобілем під керуванням ОСОБА_5

У судовому засіданні третя особа: ОСОБА_7 заперечував проти задоволення позову та пояснив суду, що в 2006 році він працював у ВАТ «Побуткомплекс» і мав в розпорядженні службовий автомобіль марки ВАЗ 21111,  який належав позивачу на праві власності. Його донька ОСОБА_3 без його дозволу взяла вказаний автомобіль і передавши керування ним гр. ОСОБА_2 потрапила у ДТП, внаслідок якої автомобіль зазнав технічних ушкоджень. Однак завдану автомобілю матеріальну шкоду він погасив у повному обсязі, оскільки позивач на протязі тривалого часу утримував із його заробітної плати грошові кошти у рахунок відшкодування шкоди спричиненої  вказаному автомобілю. Тому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки  заявлені позивачем вимоги до його доньки є безпідставними.  

Вислухавши осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази у їх взаємній сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача по слідуючим підставам:

Судом встановлено, що позивачу належав на праві власності автомобіль марки ВАЗ 21111 реєстраційний номер АН 3426АЕ, 2000 року випуску, сірого кольору, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № 620248. Постановою Володарського районного суду Донецької області від 18.01.2007 року відповідачку ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.289 КК України, а саме в тому, що 24.08.2006 року вона незаконно без дозволу свого батька ОСОБА_7 заволоділа його службовим автомобілем НОМЕР_1, який належав ТОВ «Побуткомплекс», після чого передала керування автомобілем гр.ОСОБА_2, який не мав права на керування.

Згідно висновку спеціаліста № 1162/3-Д про оцінку вартості матеріальної шкоди спричиненої власнику дорожньо транспортного засобу, вартість матеріальної шкоди спричиненої власнику дорожнього транспортного засобу ВАЗ – 21111 державний реєстраційний номер НОМЕР_3, складає 16692 грн. 06 коп.  За проведення даної оцінки, позивачем було сплачено 650 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1099 від 07.11.2006 року та копією договору № 740 від 17.11.2006 року про проведення оціночних послуг

Відповідно до проведеної перевірки по факту ДТП-матеріал №4035 від 02.09.2006 р. про відмову у порушенні кримінальної справи, було встановлено порушення ПДР України з боку відповідача ОСОБА_2, безпосередньо п.2.1, 12.1, 12.3, 13.1 ПДР України, які перебувають у причинному зв*язку з ДТП, та було прийнято рішення про притягнення його до адмінвідповідальності.

Відповідно до Заочного Рішення Жовтневого райсуду м.Маріпуоля від 16.04.2008 року, судом також було прийнято рішення за позовом ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди. Рішенням суду, було визнано винними діями ОСОБА_2

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

     Виходячи зі змісту ст.1187, 1188 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується виною особою.

Відповідно до ППВС України "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди від" 27.03.1992 року із змінами та доповненнями - шкода завдана особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи,  підлягає відшкодуванню в повному обсязі  особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній  причинний  зв'язок  та  є  вина зазначеної особи,  а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,  незалежно  від наявності вини. Володілець  джерела  підвищеної  небезпеки  не  відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які  вчинили  ці  протиправні  дії,  відшкодовують шкоду за правилами  відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки,  а  коли  цьому сприяла винна поведінка володільця відповідальність  за шкоду, заподіяну  джерелом   підвищеної   небезпеки,   може  бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом,  і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них. Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди,  заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду.

Відповідно до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної їх вартості.

Суд вважає, що з ОСОБА_5 не підлягають стягненню і відшкодування збитків позивачу, які були завдані внаслідок ДТП, тому як в його діях, це встановлено і матеріалами справи, відсутні винні дії щодо завданої шкоди, правил дорожнього руху він не допускав.

Суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з встановлених обставин, ОСОБА_3, в даному випадку не повинна нести відповідальності за завдану шкоду підприємству за дії ОСОБА_2, саме за завдані збитки спричинених внаслідок ДТП. Винність її дій, встановлена лише за незаконне заволодіння транспортним засобом, за що вона притягувалась до кримінальної відповідальності, а щодо порушень з боку її дій правил дорожнього руху та шкодою завданої підприємству судом не встановлено, і суд вважає, що між незаконним заволодінням транспортним засобом з боку ОСОБА_3 та порушенням правил дорожнього руху з боку ОСОБА_2, що потягло за собою дорожньо-транспортну пригоду, немає безпосереднього прямого причинного зв’язку. ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності разом з ОСОБА_3 за незаконне заволодіння транспортним засобом підприємства не притягувався.

При вивчені матеріалів справи, т.б. на тих доказах у їх сукупності, що були представленні та досліджені у судовому засіданні, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що саме ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 21111, якому передала у керування ОСОБА_3  порушив п.2.1, 12.1, 12.3, 13.1 ПДР України, між цими порушеннями та тими наслідками, що наступили, а саме спричинення матеріальної шкоди у вигляді пошкодження автомобіля в наслідок ДТП, який належить позивачу, є прямий причинний зв'язок.

А тому суд вважає, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 16692 грн. 06 коп. Перед судом доведено, що позивач витратив суму у розмір 650 грн. на проведення експертизи, що підтверджується копією платіжного доручення № 1099 від 07.11.2006 року та копією договору № 740 від 17.11.2006 року про проведення оціночних послуг, а тому вказану суму слід також стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача. Сума у розмірі 17,10 грн. витрачена позивачем про повідомленню про проведення експертизи у вигляді телеграми не може бути стягнута з відповідачки на користь позивача, оскільки, суду не доведено, що вказана сума була витрачена по призначенню, тому, як із наданої квитанції не вбачається призначення відправленої телеграми, а інших доказів суду не надано.  

Вирішуючи дане питання, суд також не може взяти до уваги пояснення третьої особи ОСОБА_7 про те, що вартість спричиненої шкоди автомобілю позивача, їм відшкодована, шляхом утримання певних сум з його заробітної плати, яку він отримував працюючи в ТОВ «Побуткомплекс», оскільки ніяких доказів з приводу цього, суду надано не було і судом не встановлено.

Вирішуючи вимоги позивача про відшкодування на його користь моральної шкоди суд приходить до слідуючого:

Відповідно до правового змісту ст.23 та ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини і не залежно від вини заподіювача, якщо шкоду завдано внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна.

Відповідно до правового змісту п.4 ч.2 ст.23 моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.2005 року із змінами та доповненнями - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

 П.9 цієї Постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких  зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості, відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, позивачем не доведено, що дійсно внаслідок непридатності автомобіля до експлуатації страждала їх ділова репутація, оскільки не надано доказів, що вони не встигали виконувати умови укладених договорів, порушувалися строки умов договорів, чим були незадоволені замовники, тому в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, слід відмовити у повному обсязі.

 Вимога позивача про покладення на позивачку сплату на його користь судових витрат, яких він зазнав в зв’язку з розглядом справи підлягає задоволенню.

 Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи. До витрат пов’язаних з розглядом справи належать: витрати на інформаційно – технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; витрати пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз; витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи. Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Що стосується витрат понесених позивачем на правову допомогу при розгляді кримінальної та цивільних справ, наданої адвокатом ОСОБА_8 у розмірі 4500 грн., суд не приймає до уваги, тому як оскільки вимоги в цієї частині були уточнені і більше не заявлялись.  

Понесені позивачем витрати на правову допомогу при розгляді даної справи надану їх представником адвокатом ОСОБА_1 у розмірі 1420 грн., що підтверджується довідкою від 12.03.2009 року і квитанцією від 17.12.2008 року, суд вважає доведеними і вказану суму слід стягнути з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Також підлягають відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2 на користь позивача сплачені ним при зверненні до суду витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., що підтверджується квитанцією про сплату вказаних витрат. Судовий збір на користь держави підлягає стягненню з ОСОБА_2

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 8, 11, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167,  1187, 1188  Цивільного Кодексу України,  Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди від 27.03.1992 року із змінами та доповненнями, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.2005 року із змінами та доповненнями, суд, -

В И Р І Ш И В :

      Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Побуткомплекс» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої злочином задовольнити частково.

     Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Побуткомплекс» у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16692 грн. (шістнадцять тисяч шістсот дев’яносто дві) гривні 06 копійок,    витрати на проведення висновку спеціаліста у розмірі 650 (шістсот п’ятдесят) гривень, витрати пов’язані з розглядом справи, а саме: витрати на правову допомогу у розмірі 1420 (одна тисяча чотириста двадцять) гривень, витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) гривень, а всього 18792 (вісімнадцять тисяч сімсот дев’яносто дві) гривні 06 копійок, звільнивши від відшкодування шкоди відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5.  

В іншій частині  позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 187 /сто вісімдесят сім/ гривен 92 копійок.

Повний зміст рішення виготовлений 25.01.2010 року.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області м.Маріуполя через Володарський районний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області мю.Маріпуоля через Володарський районний суд Донецької області  протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження в строк передбачений для подачі такої заяви.

    Суддя                                       М.М.Яковенко