Єдиний унікальний номер 725/5569/18

Номер провадження 2/725/910/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2018 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівців

в складі:

головуючого судді - Нестеренко Є. В.

за участю:

секретаря судового засідання - Балинській Н. В.,

сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачів - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Першотравневого районного суду м. Чернівці  в  порядку загального  позовного провадження  цивільну справу за позовом ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, третя особа - Чернівецька міська рада про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку -

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Позов мотивовано тим, що позивач проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5. На проти будинків № 157, 159, з моменту їх зведення (орієнтовно 1935 р.) існувала прибудинкова територія на який був проїзд до будинків, лавочки, столики, пісочниця для дітей, зелені насадження. 08.09.2018 року мешканці будинку № 161 по вул. Головній почали нищити зелені насадження та будувати паркан, в тому числі на проїзді, мотивуючи це тим що вони є власниками земельної ділянки та огороджують свою територію. У вересні 2018 року позивачу стало відомо, що відповідачі є власниками земельної ділянки площею 0,0488 га. по вул. Головній,161

в м. Чернівці, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі рішення Чернівецької міської ради відповідачам виданий державний акт на право власності на земельну ділянку від 30.06.2009 року. Позивач вважає, що рішення Чернівецької міської ради та державний акт на право власності на земельну ділянку видані з порушенням чинного законодавства, а саме

1.В супереч п. 3 ст. 83 ЗК України відповідачам у приватну власність передана частина проїзду;

2.В порушення вимог п. 2 ст. 198 ЗК України з позивачем ніхто не погодив межі земельної ділянки;

3.В супереч ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» рішення щодо проекту відведення земельної ділянки по вул. Головній, 161 не приймалось, проект відведення земельної ділянки відсутній.

Позивач просить суд визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 342877 на право власності на земельну ділянку площею 0,0488 га. по вул. Головній , 161 в м. Чернівці

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі, та призначено підготовче провадження на 26.11.2018р., розгляд справи постановлено провести в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 листопада 2018 року залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Чернівецьку міську раду, підготовче судове засідання відкладено.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2018 року закрито провадження по справі в частині заявлених вимог до ОСОБА_10 , у зв’язку з її смертю.

          Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2018 року закрито підготовче судове засідання та призначений розгляд справи по суті на 14.12.2018р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та додатково зазначив, що позивач не є ані землевласником, ані землекористувачем суміжної земельної ділянки. Він є власником квартири АДРЕСА_1. Як член громади м. Чернівців вважає, що право власності на земельну ділянку відповідачів порушує його права, які саме пояснити не може.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, вважає, що право власності відповідачів на земельну ділянку жодним чином не порушує ні яких прав позивача.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, подав письмові пояснення, відповідно до яких виданий відповідачам державний акт порушує права та свободи мешканців житлових будинків № 157, 159 по вул. Головній.

Суд, заслухавши представників сторін, пояснення свідків, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини справи.

Зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішенням Чернівецької міської ради від 02.04.2009 року № 888 вирішено передати фізичним особам земельні ділянки безоплатно у спільну сумісну власність згідно додатку 2 в якому зазначені прізвища відповідачів.

Відповідачі є співвласниками земельної ділянки яка розташована за адресою м. Чернівці вул. Головна, 161, площею 0,0488 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 342877 від 30.06.2009 року.

Відповідно до ситуаційного плату між будинком і земельною ділянкою відповідачів та будинком в якому мешкає позивач існує проїзд шириною 6,45 метрів ( а. с. 9).

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в судовому засіданні надали пояснення з приводу історії прибудинкової території приблизно з 1935 року, ніяким чином не підтверджуючи факт порушення прав позивача, та не пояснюючи і не спростовуючи доводи представника відповідачів про те, що права позивача ніяким чином не порушені.

Норми права, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

За змістом статей 92, 95 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно до вимог частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

На підставі викладеного в даному випадку необхідно визначити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов.

Пред’явлення позову позивач обґрунтовує тим, що він не є ані землекористувачем, ані власником земельної ділянки з приводу якої існує спір, позивач також не є землекористувачем або власником суміжної земельної ділянки, позивач також не має наміру в майбутньому оформлювати будь яке право на оспорювань земельну ділянку. Позивач вважає, що він як член територіальної громади м. Чернівці, має право оскаржити право власності інших осіб на земельну ділянку, яка передана у власність Рішенням міської ради.

З'ясувавши відсутність факту порушення суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу позивача, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог суд приходить до висновку про необхідність відмовити позивачу в захисті.

Суд також вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства»    від 7 грудня 1976 року, «ОСОБА_13 та інші проти Сполученого Королівства»        від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов’язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Якщо розглядати посилання позивача в даній справі, та третьої особи на те, що державний акт на право власності на земельну ділянку виданий з порушенням Закону, то відповідно до практики Європейський суд з прав людини зокрема п. 71 рішення «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) від 20.01.2012 року - принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам . З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

Визнання недійним державного акту на право власності на земельну ділянку фактично позбавляє відповідачів права власності, яке існує з 2009 року, непропорційним чином втручається в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу, такі заходи не пропорційні переслідуваній меті, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 92,95 152, 155 ЗК України, ст. ст. 2, 4, 7, 9, 10, 12, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИ Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, третя особа - Чернівецька міська рада про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки в апеляційному порядку повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 02.01.2019 р.

       Суддя Першотравневого

       районного суду м.Чернівці                                                Є. В. Нестеренко