КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 520/5767/18

Провадження № 2/520/6567/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Шевчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

Моторного (транспортного) страхового бюро України

до ОСОБА_2

про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2018року МТСБУ звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 33 053,20грн., суму сплачених витрат на встановлення розміру збитків та збір документів у розмірі 670,00грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00грн.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 01 вересня 2016року з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_1, в смт. Овідіополь була скоєна дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого, автомобіль «MAZDA», д/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3, отримав пошкодження.

Як вказує представник позивача, відповідно до висновку №20-09/1 вартість матеріального збитку складає 35 072,46грн.

На дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, як зазначає представник позивача, ОСОБА_2 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У подальшому, як зазначає представник позивача, власник пошкодженого автомобіля - ОСОБА_3, з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою.

Представник позивача вказує, що МТСБУ 04.04.2017року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 33 053,20грн., за шкоду, заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу.

У зв'язку з тим, що відповідач - ОСОБА_2 не відшкодував страхове відшкодування, МТСБУ звернулося до суду із відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Петренко В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 01.06.2018року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюМоторного (транспортного) страхового бюро Українидо ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018року по цивільній справі №520/5767/18 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентованою виплатою, позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 33 053 грн. 20 коп. - суму страхового відшкодування, 670 грн. 00 коп. - витрати на встановлення розміру збитку та збір документів, 1 762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

02.10.2018року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018року по цивільній справі №520/5767/18 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентованою виплатою.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.11.2018рокузаяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року по цивільній справі №520/5767/18 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентованою виплатою було задоволено. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року по цивільній справі №520/5767/18 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентованою виплатою - скасовано і призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 06.12.2018року відповідач не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належний чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи (а.с. 64), однак 13.11.2018року відповідач - ОСОБА_2 надав до канцелярії суду заяву, в якій просив замінити склад суду, оскільки заочне рішення ухвалювалось суддею Київського районного суду м. Одеси Петренком В.С., заява про перегляд заочного рішення, яка була задоволена, також розглянута цим суддею, а тому, на думку відповідача, суддя Київського районного суду м. Одеси Петренко В.С. не може брати участь при продовженні розгляду справи, на підставі ч.2 ст. 37 ЦПК України.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2018року заявлений ОСОБА_2 відвід судді Петренка В.С. визнано необґрунтованим. Заяву передано до канцелярії Київського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Петренка В.С.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2018року (суддя Васильків О.В.) в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід головуючого по цивільній справі №520/5767/18 - судді Петренка Володимира Сергійовича було відмовлено.

У судове засідання 26.12.2018року представник позивача не з'явився, але надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач - ОСОБА_2 про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та довідкою про доставку SMS (а.с. 64, 81), у судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, однак 26.12.2018року надав до канцелярії суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що він отримав судову повістку 22.12.2018року о 20 годині 32 хвилини на зазначений ним номер телефону у вигляді SMS на судове засідання, призначене на 26.12.2018року на 14 годин 00 хвилин.

Судом було відмовлено у задоволенні зазначеної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Суд приймає до уваги, що повістка про виклик до суду шляхом SMS - повідомлення була доставлена 22.12.2018року, тобто менше ніж за п'ять днів до судового засідання.

Разом з тим, згідно актів, складених секретарем судового засідання 12.12.2018року, 13.12.2018року, 14.12.2018року, 17.12.2018року та 18.12.2018року (а.с. 79-83), секретарем судового засідання було неодноразово зателефоновано до ОСОБА_2 за телефоном НОМЕР_5, який вказав відповідач в заяві про перегляд заочного рішення, однак на телефонні дзвінки ОСОБА_2 не відповідав.

Таким чином, суд неодноразово намагався повідомити відповідача - ОСОБА_2 про час та місце судового засідання.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_2 взагалі жодного разу не був присутнім у судових засіданнях, про час та місце яких він був повідомлений завчасно та належним чином, навіть під час розгляду його заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається, з матеріалів справи, провадження у справі було відкрито у 01 червня 2018року, тобто справа перебуває в провадженні суду півроку, однак відповідач жодного разу не був присутнім у судових засіданнях, про час та місце яких він повідомлявся належним чином.

Неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача розцінюється судом як зловживання процесуальними правами із наміром затягування розгляду справи.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Приймаючи до уваги неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача, з урахуванням положень 275 ЦПК України, суд позбавлений процесуальної можливості знову відкладати судове засідання, а тому у задоволенні заяви відповідача було відмовлено.

Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою судді Київського районного суду м. Одеси Чванкіна С.А. від 21.09.2016року по справі №520/11140/16-ц, яка набрала законної сили, було встановлено, що 01.09.2016 року о 08 годині 45 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2, по вул. Колісніченка в смт. Овідіополь, не

врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, в результаті чого

допустив зіткнення з автомобілем «Мазда», н/з НОМЕР_6, який зупинився попереду,

що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 12.1

«Правил дорожнього руху України».

Зазначеною постановою визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушень, передбаченого ст. 124 КпАП України, накладено на ОСОБА_2 штраф у розмірі 340грн., стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 275,60грн.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль марки «MAZDA» д/н НОМЕР_4, що належить ОСОБА_3.

Згідно звіту ТОВ «Делфі Груп» №20-09/1 про незалежну оцінку автомобілю MAZDA 323, д/н НОМЕР_4, вартість матеріального збитку складає 35 672,46грн. (а.с. 12-16).

04.10.2016року ОСОБА_3, власник транспортного засобу «MAZDA» д/н НОМЕР_4, звернувся до МТСБУ з заявою, в якій просив відшкодувати шкоду заподіяну під час дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 6 на звороті).

Відповідно до ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Відповідно до пп. а) п. 41.1. ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок кошті в фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.

За заявою потерпілого ОСОБА_3, відповідно до довідки МТСБУ №1 від 20.03.2017року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та наказу МТСБУ від 31.03.2017року за №2668 (а.с.6 на звороті, а.с.10) було виплачено страхове відшкодування у сумі 33 053,20грн., що підтверджується також платіжним дорученням №2668рв від 04.04.2017 року (а.с.11).

Крім того, МТСБУ понесло витрати у зв'язку із залученням аварійного комісара у розмірі 670,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2009/1рв від 02.11.2016року (а.с.11) та актом виконаних робіт від 26.10.2016 року (а.с. 9 на звороті).

Таким чином, МТСБУ виконало покладені на нього Законом обов'язок з відшкодування шкоди з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Статтею 1191 ЦК України та п.38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Так, МТСБУ відповідно до Закону здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тому, відповідно до ст.1191 ЦК України та п.38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після проведення виплати на користь ОСОБА_3, у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до відповідача.

При цьому, станом на час розгляду справи, відповідачем відшкодування шкоди не відбулося, будь-яких заперечень з приводу суми страхового відшкодування та її виплати не надано, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь МТСБУ в порядку регресу витрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 33 053,20грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, з відповідача на користь МТСБУ слід стягнути суму витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 670,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь МТСБУ судовий збір в сумі 1 762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282, 288 ЦПК України, ст.ст. 1187, 1191 ЦУ України, ст.ст. 22, 38, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: 65113, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131, МФО 322313, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва) 33 053 (тридцять три тисячі п'ятдесят три) грн. 20 коп. - суму страхового відшкодування, 670 (шістсот сімдесят) грн. 00 коп. - витрати на встановлення розміру збитку та збір документів, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Датою складення судового рішення є 27 грудня 2018 року.

Суддя Петренко В. С.