УКРАЇНИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ОСОБА_1

_________________________________________________________

Справа №521/22105/16-ц

Номер провадження №2з/521/97/17

УХВАЛА

20 лютого 2017 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси МАРКАРОВА С.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2, яка діє також в інтересах  неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2017 року ОСОБА_2 звернулась із вищезазначеною заявою, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідача:

- садовий будинок №656 по вул. Восьмій на території садівничого товариства садового масиву «Тилигульський-6», Калинівська сільська рада, «Авіатор», Лиманського району Одеської області

- земельну ділянку 656, 1/2658 по вул. Восьмій садівничого товариства садового масиву «Тилигульський-6», Калинівської сільськлї ради, «Авіатор», Лиманського району Одеської області, загальною площею 0,09 га, кадастровий № 5122781700:01:003:0348.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи заявника, вважаю, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню заявникові з наступних підстав:

Цивільне процесуальне законодавство надає суду право проводити процесуальні дії, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

За частинами 3,4 ст. 151 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» N 9, 22.12.2006 року забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Накладення арешту на майно відповідача є одним з видів забезпечення позову, який суд може обрати відповідно до ч.1 ст. 152 ЦПК України.

Поряд із тим, відповідно до ст. 151 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» N 9, 22.12.2006 року єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч.2 ст. 151 ЦПК України).

Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Зазначені вимоги закону узгоджуються із Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», за якою, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза не виконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2017 року у справі відкрито провадження.

Позивачем порушується питання про відшкодування моральної шкоди.

Прямої заборони забезпечення позову по таких вимогах процесуальний закон не містить.

Водночас, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить достатніх відомостей для обґрунтованого припущення відносно того, що невжиття саме такого заходу забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також інших даних про дійсну вартість об’єктів нерухомості, належних відповідачу, на ринку нерухомості на час звернення до суду із позовом (перевірка судом співмірності забезпечення позову позовним вимогам).

При таких обставинах, суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику в порядку ч. 8 ст. 153 ЦПК України.          

Керуючись статтями 151 - 153 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», -

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2, яка діє також в інтересах  неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди - повернути заявникові.

Роз’яснити заявникові, що:

- повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про забезпечення позову, оформленою відповідно до ст. 151 ЦПК України.

- можливі наслідки таких процесуальних дій при повторному звернення із заявою про забезпечення позову на випадок відмови у позові ( відшкодування шкоди в порядку стаття 155 ЦПК України)

- право суду при повторному звернення із заявою про забезпечення позову вимагати від позивача забезпечення його вимог заставою (ч.4 ст. 153 ЦПК України)

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м.Одеси шляхом подання в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.        

Суддя С.В. Маркарова