ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26 грудня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/831/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григораша В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Григоряк У.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представники відповідачів не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_2, в інтересах якого звернувся адвокат ОСОБА_1 до Новодністровської міської ради Сокирянського району Чернівецької області та Виконавчого комітету Новодністровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2018 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2, в інтересах якого звернувся адвокат ОСОБА_1 (позивач) до Новодністровської міської ради Сокирянського району Чернівецької області (відповідач-1) та Виконавчого комітету Новодністровської міської ради (відповідач-2) з такими позовними вимогами:

визнати бездіяльність Новодністровської міської ради протиправною та зобов'язати розглянути заяву ОСОБА_2 про надання згоди на внесення змін до договору купівлі-продажу №КП-378-НБ від 01.02.2006 року об'єкта незавершеного будівництва державної власності - адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться в м. Новодністровськ Чернівецької області, укладеного між громадянином США ОСОБА_2 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області, шляхом викладення пункту 5.3 розділу 5 договору в наступній редакції: "5.3. Завершити будівництво об'єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію в термін до 31.12.2018 року";

визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Новодністровської міської ради від 06.06.2018 року №73/8 "Про заяву ОСОБА_4.".

Ухвалою суду від 18.09.2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 16.10.2018 року.

В судовому засіданні 16.10.2018 року, за клопотанням представників сторін, суд перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

22.10.2018 року від відповідачів на адресу суду надійшов відзив проти позову. Розглянувши вказаний відзив, суд прийшов до висновку про необхідність повернення до розгляджу справи в судовому засіданні, з викликом сторін. Судове засідання призначено на 11.12.2018 року.

Судове засідання призначене на 11.12.2018 року відкладено на 26.12.2018 року у зв`язку з перебування головуючого судді по справі на лікарняному.

В судовому засіданні 26.12.2018 року, суд поставив на обговорення питання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі у зв'язку з належністю її розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки предметом оскарження у даній справі є протиправна бездіяльність та рішення органу місцевого самоврядування.

Від представників відповідачів на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши питання щодо закриття провадження у справі, заслухавши думку представника позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з наступних підстав.

Судом встановлено наступні фактичні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

01.02.2006 року між позивачем (Покупець) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №КП-378-НБ об'єкта незавершеного будівництва державної власності - адміністративного-побутового корпусу, що перебуває на балансі Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики, який розташований за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, м. Новодністровськ.

Після оплати за придбаний об'єкт приватизації відповідно до п. 3.2. Договору був підписаний акт приймання-передачі об'єкта незавершеного будівництва від 27.02.2006 року.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний завершити будівництво об'єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію протягом 3-х років з дня підписання акта приймання-передачі об'єкта. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки та ввести його в експлуатацію за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу місцевого самоврядування та Продавця, про що укладається додатковий договір.

Вказані умови Договору №КП-378-НБ кореспондуються з положеннями статті 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» (в редакції на момент виникнення правовідносин) відповідно до якої, у разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обгрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

Крім того, пунктом 3.1. Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 605 від 03 травня 2012 року (далі - Порядок № 605), встановлено, що зміни до договорів купівлі-продажу стосовно перенесення строків виконання зобов'язань на пізніший строк порівняно зі строком, установленим договором, вносяться за таких умов: достатня обґрунтованість потреби внесення таких змін; недопущення зменшення фактичних обсягів зобов'язань, яке може статися внаслідок можливих протягом періоду їх виконання інфляційних процесів. Крім того, відповідно до п. 4.3 цього Порядку у разу внесення змін до договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва щодо продовження строків будівництва заявник повинен надати рішення органу місцевого самоврядування про відповідну згоду.

Листом Новодністровської міської ради від 10.12.2008 року та листом Фонду державного майна України від 23.02.2009 року було погоджено внесення змін до Договору купівлі-продажу №КП-378-НБ щодо продовження строку його виконання, за наслідками чого було укладено додатковий Договір від 26.02.2009 року, відповідно до якого п.5.3 розділу 5 Договору викладено в наступній редакції «завершити будівництво об'єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію в термін до 27.12.2012 року».

В 2012 році позивач повторно ініціював процедуру продовження терміну будівництва об'єкта незавершеного будівництва та звернувся до Новодністровської міської ради про його погодження. Рішенням Новодністровської міської ради №104/5/1 від 28.05.2012 року задоволено заяву позивача про надання згоди на завершення будівництва адміністративно-побутового корпусу до 27.05.2014 року, та 25.06.2014 року був укладений додатковий Договір до Договору №КП-378-НБ, відповідно до п.5.3 розділу 5 Договору викладено в наступній редакції "завершити будівництво об'єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію в термін до 27.05.2014 року".

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27.03.2017 року у справі №926/1779/15, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 року і постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2018 року, в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області відмовлено, зустрічні позовні вимоги задоволено, внесено зміни до Договору купівлі-продажу № КП-378-НБ від 01.02.2006 року об'єкта незавершеного будівництва державної власності адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться в м. Новодністровськ Чернівецької області, шляхом викладення пункту 5.3. розділу 5 Договору в наступній редакції: "Завершити будівництво об'єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію в термін до 01.06.2018 року".

Підставами для продовження цього строку була поважність причин невиконання обов'язку, передбаченого договором, а саме: через тривалу неможливість отримати в користування земельну ділянку під об'єктом незавершеного будівництва позивач ОСОБА_2 не зі своєї вини був позбавлений правомірної можливості здійснити будівельно-монтажні роботи на виконання умов договору купівлі-продажу.

Враховуючи пункт 3.1. Порядку №605 та у зв'язку з підготовкою пакету документів для надання Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Чернівецькій області про продовження терміну дії договору представник позивача ОСОБА_4 06.04.2018 року письмово звернувся до відповідача Новодністровської міської ради з проханням надати згоду на внесення змін до Договору купівлі-продажу № КП-378-НБ від 01.02.2006 року об'єкта незавершеного будівництва державної власності - адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться в м. Новодністровськ Чернівецької області, шляхом викладення пункту 5.3 розділу 5 договору в наступній редакції: "5.3. Завершити будівництво об'єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію в термін до 31.12.2018 року".

Рішенням виконавчого комітету Новодністровської міської ради від 06.06.2018 року №73/8 "Про заяву ОСОБА_4." відмовлено у продовженні терміну завершення будівництва до 31.12.2018 року об'єкта незавершеного будівництва державної власності - адміністративно-побутового корпусу Новодністровської швейно-трикотажної фабрики.

Вказана відмова мотивована тим, що з врахуванням укладеного 01.02.2006 року Договору купівлі-продажу № КП-378-НБ між громадянином США ОСОБА_2 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області, Новодністровська міська рада прийняла рішення № 88 від 30.08.2006 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки в оренду" та було укладено договір користування земельною ділянкою від 01.08.2006 року № 12, дію якого продовжено рішенням №16 від 22.01.2009 року, а рішенням міської ради від 27.06.2012 року № 115 зобов'язано ОСОБА_2 укласти тимчасовий договір на право користування земельною ділянкою. На протязі шести років документація з землеустрою так і не виготовлена, плата за земельну ділянку не сплачувалась. В 2015 році Новодністровською міською радою виготовлено землевпорядну документацію та 02.10.2017 року в Державному реєстрі зареєстровано договір оренди землі № 22696383, згідно даного договору заборгованість по оренді землі станом на 30.04.2018 року становить 142360 грн. 35 коп., за період з 12 травня по 31 грудня 2016 року рахується заборгованість по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 67780 грн 05 коп. Крім того, заявнику неодноразово надавалась згода щодо продовження строку завершення будівництва адміністративно-побутового корпусу Новодністровської швейно-трикотажної фабрики (рішення виконавчого комітету від 11.02.2009р. № 62/2, 28.05.2012р. № 104/5/1), на даний час жодних робіт не проводилось.

Не погоджуючись з вищевказаною відмовою органу місцевого самоврядування, представник позивача звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом про зобов'язання Новодністровської міської ради розглянути заяву ОСОБА_2 про надання згоди на внесення змін до Договору купівлі-продажу №КП-378-НБ від 01.02.2006 року об'єкта незавершеного будівництва державної власності - адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться в м. Новодністровськ Чернівецької області, укладено між громадянином США ОСОБА_2 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області, шляхом викладення пункту 5.3 розділу 5 договору в наступній редакції: "5.3. Завершити будівництво об'єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію в термін до 31.12.2018 року" та визнати протиправним і скасування рішення виконавчого комітету Новодністровської міської ради від 06.06.2018 року №73/8 "Про заяву ОСОБА_4.".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Ц?а;…&ап; фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Разом із тим, спір у цій справі не відповідає ознакам та характеристикам публічно-правового спору з огляду на таке.

Суб'єктом владних повноважень згідно зі статтею 4 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

Отже, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг, при цьому ці управлінські функції чи адміністративні послуги суб'єкт здійснює саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у правовідносинах, у яких один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої).

Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві, вбачається, що позивач звернувся до суду з цим позовом на захист порушеного (на його думку) права, яке полягає в ненаданні органом місцевого самоврядування згоди на внесення змін до Договору купівлі-продажу №КП-378-НБ від 01.02.2006 року об'єкта незавершеного будівництва державної власності - адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться в м. Новодністровськ Чернівецької області, шляхом викладення пункту 5.3 розділу 5 договору в наступній редакції: "5.3. Завершити будівництво об'єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію в термін до 31.12.2018року".

Суд зазначає, що вказана згода органу місцевого самоврядування у відповідності до статті 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" та Порядку №605 є передумовою для внесення змін до договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва щодо продовження строків будівництва. Згода на зміни до договорів купівлі-продажу стосовно перенесення строків виконання зобов'язань на пізніший строк порівняно зі строком, установленим договором, вносяться за таких умов: достатня обґрунтованість потреби внесення таких змін; недопущення зменшення фактичних обсягів зобов'язань, яке може статися внаслідок можливих протягом періоду їх виконання інфляційних процесів.

Тобто, вказаний спір виник із майнових відносин приватноправового характеру щодо приватизації майна, та існування якого не залежить від додержання вимог законодавства при здійсненні органом місцевого самоврядування публічно-владних управлінських функцій.

Враховуючи набуття позивачем на підставі договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва права власності на вказаний об'єкт, подальші спірні відносини щодо права володіння, користування і розпорядження цим майном та виконання (зміни, припинення, порушення) зобов'язань за таким договором мають вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

З урахуванням вищенаведеного, слід дійти висновку, що даний спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, у зв'язку з чим провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації.

З огляду на приписи частини другої статті 4 ГПК України зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскільки вищевказані спірні правовідносини стосуються приватизації майна, тому вказану справу віднесено до юрисдикції господарського суду і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а її розгляд адміністративним судом призведе до вирішення справи "судом, не встановленим законом".

Оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України наявні правові підстави для закриття провадження у справі.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, суд роз'яснює позивачу його право на звернення за захистом порушених прав до Господарського суду, з урахуванням вимог, щодо територіальної підсудності встановленої ст.ст. 27-31 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новодністровської міської ради Сокирянського району Чернівецької області та Виконавчого комітету Новодністровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, - закрити.

2. Роз'яснити особі, яка подала позовну заяву, що вказану справу віднесено до юрисдикції Господарського суду Чернівецької області в порядку господарського судочинства, а повторне звернення тієї ж самої особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя В.О. Григораш

Повний текст ухвали складено 03 січня 2019 року.