20.11.2018

                                                                                                                                                                        Справа №522/18902/18

Провадження №3/522/9818/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Самойленко Д.О., за участю прокурора Острик О.В., Коновалова В.М., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення №690 від 23.10.2018 р., який надійшов з Департаменту захисту економіки Управління захисту економіки в Одеській області відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого головним        спеціалістом        Управління Держпродспоживслужби в Одеській області зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, 13.кв.45 за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси з Управління захисту економіки в Одеській області Національної поліції України надійшов протокол та додані до нього матеріали відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно протоколу № 690 від 23.11.2018 року, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді лікаря ветеринарної медицини прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини № 18 Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перебуваючи в статусі особи яка припиняє діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування на підставі наказу № 39-к від 04.05.2018 відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України, звільнений з вище вказаної посади з 08.05.2018 як суб'єкт декларування, несвоєчасно подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до абз.З п.2 Прикінцевих положень закону України «Про запобігання корупції» вказані дії містять ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією' передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до абзацу першого ч.2 ст. 45 Закону, особи, зазначені у пункту 1 підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями. Відповідно до ч.1, п.2 підпункту «а», ст 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, особами, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на яких поширюється дія Закону, є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 2 частини першої цієї статті.

Проте, ОСОБА_1, в порушення ч.2 ст. 45 Закону України, несвоєчасно подав електронну декларацію, а саме 09-05.2018 у 12:25 годині. Відповідно повідомлення НАЗК № 93-4886/17 від 02.03.2017, датою публікації документів, вказана у публічній частині інформаційно- комушкащино. системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» співпадає з фактичною датою подання суб'єктами декларування документів до Реєстру.

У судовому засіданні прокурор надала пояснення про те, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення пов язаного з корупцією, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП. у зв'язку з чим просить накласти на правопорушника адміністративне стягнення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину свою не визнав просив провадження по справі закрити.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а в даному випадку про адміністративне корупційне правопорушення в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» або з огляду на час вчинення правопорушення чи розгляду в суді. Законом України «Про запобігання корупції»; чи є особа винною в його вчиненні, отже чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

При цьому, при розгляді справ цієї категорії слід керуватися Конституцією України Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року) Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-УІІ «Ппо запобігання корупції» (далі - Закон) Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Крім того в своїх поясненнях ОСОБА_1 повідомив, що він не мав умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП.

Враховуючи викладені обставини, звертаю увагу на те, що рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні' Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Крім того, статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості Обовязок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Викладені обставини свідчать про недоведеність наявності в діянні ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 176-2 КУпАП. що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.

Крім того, суддею встановлена відсутність в діянні ОСОБА_1 суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 176-2 КУпАП, оскільки правопорушення, передбачене ч.1 ст. 176-2 КУпАП є правопорушенням, пов'язаним з корупцією.

Суб'єктивна сторона правопорушень, пов'язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання (непрямий умисел).

Необережна форма вини характеризується тим, що особа не усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, не передбачає можливість настання негативних наслідків, хоча могла і повинна була усвідомлювати та передбачати - недбалість, або коли особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків, але легковажно розраховує на ненастання таких наслідків - самовпевненість.

Таким чином, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, протокол та додані до нього матеріали мали мати докази того, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільну небезпечність несвоєчасно подання без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачав можливість настання негативних наслідків - неможливості здійснення фінансового контролю з боку держави, та бажав настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання.

Обґрунтованими, на думку судді є також твердження ОСОБА_1, про те, що в УЗЕ в Одеській області НПУ відсутні повноваження на здійснення перевірки декларацій.

З матеріалів провадження вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_1, проводилась виключно працівниками УЗЕ в Одеській області Національної поліції України, які відбирали пояснення, робили запити, збирали докази, складали протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1

При цьому в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1

Відповідно до п.1, п.п.1 п.3, п.5 «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі Порядку), затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №56 від 10.02.2017 року, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон).

Згідно п.2 - п.5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб'єкта декларування та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.

Управління захисту економіки в Одеській області Національної поліції України, не відноситься до суб'єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції.

В той же час, усі обов'язкові дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК, у тому числі на підставілиста отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності.

На підставі викладеного суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 стосовно того, що досудова перевірка по справі проведена не уповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі, та є підставою для закриття провадження по справі.

Викладені обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, в зв'язку з чим провадження по адміністративній справі стосовно нього підлягає закриттю на підставі п.1) ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись п. 1 ст. 247 ст. ст. 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти діб з дня її винесення.

Суддя: