№ 2-3162

                                                                                                                           2009 рік.

                                    Р І Ш Е Н Н Я

                     І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

18 грудня 2009 року.                                                                Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого-судді                                                                   Богдана С.І.

при секретарі                                                                            Яценко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,

                                                       В С Т А Н О В И В :

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання заповіту недійсним в якому зазначає наступне.

           18.09.1998 року він зареєстрував шлюб з громадянкою ОСОБА_3 і це підтверджується свідоцтвом про шлюб, дівоче прізвище дружини Томко. До реєстрації шлюбу вони проживали у фактичних шлюбних стосунках з 13 березня 1997 року, дітей від шлюбу не було.

           13 березня 1997 року він перейшов постійно проживати, а потім і зареєструвався в будинок № 49 по 1 провулку Якова Степового в м. Чернівці, який належав на праві приватної власності його колишній дружині ОСОБА_3, його колишня дружина являлася інвалідом 1 групи, часто хворіла і потребувала стороннього догляду, неодноразово знаходилася на стаціонарному лікуванні в 3-й Чернівецькій міській лікарні.

          Зокрема в 2008 році дружина знаходилася на стаціонарному лікуванні в 3-й міській лікарні з 28.01.2008 року по 15.02.2008 року з діагнозом : гіпертонічна хвороба ІІІ, гостре порушення мозкового кровообігу в вертебробазелярному басейні з легким правобічним геміпарезом та елементами дизартрії. ЇЇ супутній діагноз був : ІХС, дифузний кардіосклероз, постійна фібриляція передсердь, екстрасистолія, ремісія.

          З аналогічним діагнозом дружина також знаходилася на стаціонарному лікуванні з 18.09.2008 року по 14.10.2008 року. Дружина скаржилася на утруднену мову, оніміння в кінцівках, загальну слабкість.

          За час стаціонарного лікування дружини в 3-й міській лікарні він майже кожен день приходив до неї в лікарню, ночував біля неї, купляв необхідні ліки, їжу, приділяв їй турботу та увагу.

           27.01.2009 року його колишня дружина померла в м. Чернівці, причиною смерті було склероз судин головного мозку, ішемічний інсульт. Він похоронив свою дружину за свої особисті кошти.

           Після смерті дружини залишилось спадкове майно у вигляді будинковолодіння № 49 по 1 провулку Якова Степового в м. Чернівці, вартість якого складає 3859 грн.

           Згідно зі ст.. 1261 ЦК України він є спадкоємцем першої черги на вищезазначене спадкове майно, окрім нього спадкоємців першої черги немає.

           24.02.2009 року він звернувся з заявою до Першої чернівецької державної нотаріальної контори про прийняття даної спадщини та про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, але в йому було відмовлено в задоволенні його заяви нотаріусом, який повідомив, що його колишня дружина ОСОБА_3 склала заповіт в 3-й Чернівецькій міській лікарні, згідно якого все своє майно заповіла в користь ОСОБА_2, яка є племінницею ОСОБА_3 і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

          Вважає, що заповіт його покійної дружини ОСОБА_3 на користь племінниці ОСОБА_2, який посвідчений лікарем 3-ї міської лікарні є недійсним, оскільки ОСОБА_3 тяжко хворіла і за станом свого здоров”я не могла підписати заповіт від свого імені на користь ОСОБА_2. На його погляд підпис на заповіті від імені дружини підроблений іншою особою. Крім цього, згідно ст.. 1252 ЦК України, заповіт посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем повинен посвідчуватися при свідках. Також заповіт повинен бути складений в двох примірниках, записаний в алфавітну книгу обліку заповітів та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

           Він є інвалідом ІІІ групи і відповідно до ст.. 1241 ЦК України як непрацездатний інвалід ІІІ групи має право на спадкування майна – будинковолодіння № 49 по 1 провулку Якова Степового в м. Чернівці, яке належить спадкодавцеві ОСОБА_3 незалежно від заповіту ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, половину частки яка б належала йому у разі спадкування за законом ( обов’язкова частка ).

          Тому просив визнати не дійсним заповіт його покійної дружини ОСОБА_3 складений на користь ОСОБА_2 який був посвідчений у 2008 році лікарем 3-ї Чернівецької міської лікарні і стягнути з відповідачки всі понесені ним судові витрати по справі.

         В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі і дав свої пояснення.

         Відповідачка в судовому засіданні не визнала позовних вимог і дала свої пояснення.

         Заслухавши сторін, свідків, дослідивши письмові докази, які маються в справі суд вважає, що позивачу слід відмовити в позові.

        Як вбачається з копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 вона померла 27 січня 2009 року у віці 59 років.

         З витягу з історії хвороби № 689 ОСОБА_4 вона хворіла гіпертонічною хворобою ІІІ. Гостре порушення мозкового кровообігу в вертебробазилярному басейні з легким правобічним геміпарезом та елементами дизартрії. Супутній діагноз : ІХС, дифузний кардіосклероз, постійна фібриляція передсердь, екстрасистолія СН ІІ А, ФК ІІІ. ХОЛ, ремісія.

        Судом встановлено, що перебуваючи на стаціонарному лікуванні в Чернівецькій міській клінічній лікарні № 3 ОСОБА_3 склала заповіт 30 вересня 2008 року на користь ОСОБА_2 і заповідала все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право.

        Як вбачається з оригіналу заповіту, який був оглянути в судовому засіданні та його копії який мається в матеріалах справи, заповіт був складений в присутності двох свідків : ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які зачитали заповіт вголос та поставили свої підписи на ньому. Заповіт був посвідчений в день його складення ОСОБА_7, заступником головного лікаря з медичної частини Чернівецької міської клінічної лікарні № 3 і записаний      ним зі слів заповідача ОСОБА_3.

        В ньому також зазначено, що заповіт складений в двох екземплярах, один з яких передається до Першої чернівецької державної нотаріальної контори, а другий видається заповідачу, заповіт зареєстровано в книзі за № 9.

        З витягу з книги реєстрації заповітів Чернівецької міської клінічної лікарні № 3 , який був наданий на вимогу суду вбачається, що в книзі було зареєстровано заповіт ОСОБА_3, є відмітка, що один примірник заповіту був направлений до Першої чернівецької держнотконтори .

          Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були допитані в судовому засіданні підтвердили, що вони є працівниками лікарні, молодший медичний персонал, їх попросила хвора ОСОБА_3 що хоче скласти заповіт на свою племінницю. Вони покликали в палату до хворої заступника головного лікаря з медичної частини і той в їх присутності склав заповіт, ОСОБА_3 підписала його, вони також його підписали. На момент складення заповіту племінниці хворої не було, а були тільки вони та лікар.

        Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що дійсно за проханням хворої ОСОБА_3 він посвідчував заповіт, який та побажала скласти на свою племінницю. Будь-якого примусу до хворої ОСОБА_3 не було, вона розуміла що робить і заповіт складався з її слів, після складення заповіту підписала його .

       Свідок ОСОБА_8 показав, що він був лікуючим лікарем хворої ОСОБА_3, стан здоров”я при складенні заповіту у неї був нормальним, вона розуміла все що робить, могла підписати заповіт. Будь яких перепон до того, щоб хвора не могла підписати заповіт або не розуміла що робить не було.

       Таким чином, аналізуючи зібрані докази суд вважає, що підстав визнавати заповіт складений ОСОБА_3 30 вересня 2008 року недійсним немає, в ході судового засідання знайшло своє підтвердження, що він був складений відповідно до вимог цивільного законодавства, сама ОСОБА_3 бажала скласти заповіт і з її слів він був складений уповноваженою на те особою, посвідчений у відповідності з вимогами діючого законодавства, підстав вважати, що заповіт підписувала не ОСОБА_3, а якась інша особа немає.

         Тому суд вважає, що позов позивача ОСОБА_1 є безпідставний, а тому в позові слід відмовити.

          На підставі викладеного та ст.ст. 1217,1220,1223,,1234,,1247,1252,1253 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,60,209,213,215,218 ЦПК України , суд –

                                                                  В И Р І Ш И В :

           В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовити.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

           Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

                                        Суддя                                                      Богдан С.І.