ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» грудня 2018 року

м. Харків

справа № 626/87/17-ц

провадження № 22ц/818/697/18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Асавалюк О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія»,

треті особи - Красноградська районна державна адміністрація Харківської області, Петрівська сільська рада Красноградського району Харківської області, Відділ Держгеокадастру у Красноградському районі Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2017 року в складі судді Дудченко В.О.

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія», треті особи: Красноградська районна державна адміністрація Харківської області, Петрівська сільська рада Красноградського району Харківської області, Відділ Держгеокадастру у Красноградському районі Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що у відповідності до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія НОМЕР_1, він мав право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Серп і Молот» вартістю, яка була визначена станом на 2001 рік в розмірі 393 821,52 грн.

Вказав, що рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 02 червня 2010 року за ним визнано право власності на нежитлові пайові будівлі КСП «Серп і Молот», а саме: будинок тваринника (Б), силосну яму (Д), сарай (Г), сарай (В), що розташовані по АДРЕСА_2, та на підставі цього рішення за ним зареєстровано право власності на зазначені будівлі.

Зазначив, що земельну ділянку площею 1,7 га, на якій розташовані належні йому на праві власності нежитлові будівлі, використовує під господарський двір, та вона відноситься до земель колективної власності КСП «Серп і Молот» на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2, правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія».

Вказав, що у Красноградської районної державної адміністрації Харківської області відсутні повноваження щодо вирішення питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, оскільки законодавчо не визначено процедуру переоформлення права власності на земельні ділянки, що знаходяться у колективній власності.

Зазначив, що згідно відомостей Петрівської сільської ради Красноградського району Харківської області, вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, і тому сільська рада не є розпорядником даної земельної ділянки.

Вказав, що зазначені земельні ділянки із сільськогосподарських угідь та несільськогосподарські угіддя не підлягали паюванню і залишились у власності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія», як правонаступника КСП «Серп і Молот».

Зазначив, що реєстрація за ним права власності на пайове нерухоме майно КСП «Серп і Молот» у вигляді нежитлових будівель на підставі рішення суду передбачає автоматичний перехід права власності на земельні ділянки, та не суперечить мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, оскільки його дія не поширюється на випадки відчуження земель разом з будівлями.

Просив визнати за ним право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,3763 га для обслуговування нежитлової будівлі та на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1,1454 га для обслуговування нежитлових будівель, судовий збір не стягувати з відповідача.

Заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за ним право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,3763 га для обслуговування нежитлової будівлі та на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1,1454 га для обслуговування нежитлових будівель.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах державиподав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю«Мрія» є неналежним відповідачем, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю«Мрія» є правонаступником КСП «Серп і Молот» та законним користувачем земельних ділянок, на яких розміщені господарські двори, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності; що позивач користувався земельною ділянкою під господарськими дворами на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного з Петрівською сільською радою; що право власності на земельну ділянку переходить до особи, яка набула право власності на нерухоме майно, у тому разі, якщо об'єкти нерухомості розташовані на земельних ділянках, які вже відведені фізичним та юридичним особам у власність; що законодавством передбачений вичерпний перелік підстав набуття права власності; що жодним документом не аргументовано площі земельних ділянок, переданих у власність позивачу; що позивач не звертався до розпорядника земель із відповідною заявою, відмову у оформленні права на землю не отримував; що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок у власність; що спірні земельні ділянки належали до земель колективної власності, які перебували у користуванні КСП «Серп і Молот» на підставі державного акту на право колективної власності на землю, який датовано 1995 роком та який не скасовано, право колективної власності на земельну ділянку не припинено, земельні ділянки під будівлями та спорудами в окрему ділянку не сформовані.

06 листопада 2018 року до суду апеляційної інстанції від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначив, що апеляційну скаргу підтримує, рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим. При цьому зазначив, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія» не є законним користувачем земельних ділянок; що позивач користується земельними ділянками на підставі договору оренди, який укладено між ним та сільською радою.

06 листопада 2018 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою, та виклав доводи позовної заяви. Вказав, що апелянтом не зазначено, у чому полягає порушення інтересів держави; що він звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки, проте його звернення залишилось без реагування.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області Кіся П.В. від 06 липня 2018 року поновлено Первомайській місцевій прокуратурі Харківської області в інтересах держави строк на апеляційне оскарження заочного рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2017 року.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області Кіся П.В. від 06 липня 2018 року апеляційну скаргу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

30 липня 2018 року до суду апеляційної інстанції на виконання вказаної ухвали надійшла квитанція про сплату судового збору.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області Кіся П.В. від 17 серпня 2018 року цивільну справу повернуто до суду першої інстанції для усунення недоліків.

Справа надійшла до суду апеляційної інстанції 12 вересня 2018 року.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області Кіся П.В. від 17 вересня 2018 року цивільну справу повторно повернуто до суду першої інстанції для усунення недоліків.

04 жовтня 2018 року Красноградським районним судом Харківської області ухвалено додаткове рішення по справі.

Справа надійшла до суду апеляційної інстанції 12 жовтня 2018 року.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Згідно з пунктом 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29 грудня 2017 року № 452/2017 постановлено ліквідувати Апеляційний суд Харківської області та утворено Харківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.

На підставі Указу Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 судді, які здійснювали правосуддя в Апеляційному суді Харківської області переведені до новоутвореного Харківського апеляційного суду.

03 жовтня 2018 року повідомлення про початок роботи Харківського апеляційного суду оприлюднено в газеті «Голос України» № 185 (6940).

03 жовтня 2018 року справу передано до Харківського апеляційного суду.

12 жовтня 2018 року за допомогою автоматизованого розподілу судової справи між суддями на суддю судової палати з розгляду цивільних справ Бурлака І.В. розподілено цивільну справу 626/87/17-ц (№22ц/818/697/18) за апеляційною скаргою керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2017 року в складі судді Дудченко В.О. по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія», треті особи: Красноградська районна державна адміністрація Харківської області, Петрівська сільська рада Красноградського району Харківської області, Відділ Держгеокадастру у Красноградському районі Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року у складі колегії суддів Бурлака І.В., Кіся П.В., Яцини В.Б. відкрито апеляційне провадження у справі.

В судове засідання учасники справи не з'явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави необхідно задовольнити, заочне рішення суду - скасувати.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реєстрація за позивачем права власності на пайове нерухоме майно КСП «Серп і Молот» у вигляді нежитлових будівель на підставі рішення суду передбачає автоматичний перехід до нього права власності на земельні ділянки.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 31 серпня 2009 року, виданого Петрівською сільською радою ОСОБА_1, він має право на пайовий фонд майна Колективного сільськогосподарського підприємства «Серп і Молот» Красноградського району Харківської області, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 17 травня 2001 року, вартістю станом на 01 квітня 2001 року в розмірі 393 821,52 грн.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 02 червня 2010 року по справі №2-705/10 за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлові пайові будівлі КСП «Серп і Молот», а саме: будинок тваринника (Б), силосну яму (Д), сарай (Г), сарай (В), що розташовані по АДРЕСА_2.

Під час розгляду зазначеної справи встановлено, що ОСОБА_1 протягом 2001-2009 років здійснив купівлю майнових сертифікатів на майно у КСП «Серп і молот» у громадян, яким його виділено в натурі, а також, що земельною ділянкою площею 4,56 га, на якій знаходяться зазначені будівлі, ОСОБА_1 користується на підставі договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2010 року.

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26616866 від 06 липня 2010 року на підставі зазначеного рішення суду право власності на нежитлові будівлі, а саме: нежитлову будівлю (Б) площею 91,5 кв. метрів, нежитлову будівлю (Д) площею 1881,4 кв. метрів, нежитлову будівлю (В) площею 867,4 кв. метрів, нежитлову будівлю (Г) площею 1620,3 кв. метрів, що розташовані по АДРЕСА_2, зареєстровано за ОСОБА_1

Як вбачається з довідки №23 від 26 січня 2016 року Петрівської сільської ради Красноградського району Харківської області, ОСОБА_1 має земельну ділянку площею 1,7 га і використовує її під господарський двір.

Згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем) станом на 01 січня 2016 року Відділу Держгеокадастру у Красноградському районі Харківської області від 05 жовтня 2016 року №97-20.24-0.3-666/14-16, земельна ділянка орієнтовною площею 1,7400 га за межами населеного пункту на території Петрівської сільської ради Красноградського району Харківської області, на якій розташовані належні на праві власності ОСОБА_1 нежитлові будівлі на підставі свідоцтва на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 31 серпня 2009 року та рішення Красноградського районного суду Харківської області від 02 червня 2010 року по справі №2-705/10, має колективну форму власності, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З відповіді Красноградської районної державної адміністрації Харківської області №01-17/3117 від 10 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка відповідно до довідки 6-зем включена до земель колективної власності, у зв'язку з чим у районної державної адміністрації відсутні повноваження щодо вирішення питання у надані дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, оскільки законодавчо не визначено процедуру переоформлення права власності на земельні ділянки, що знаходяться у колективній власності, та роз'яснено позивачу право звернутися до відповідного КСП або до суду.

З відповіді Красноградської районної державної адміністрації Харківської області №01-32/3184 від 21 листопада 2016 року вбачається, що КСП «Серп і молот» було реформовано та на його базі створено як правонаступник Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія». Державна реєстрація скасування КСП «Серп і молот» відбулась 17 квітня 2001 року.

Як вбачається з відповіді Відділу Держгеокадастру у Красноградському районі Харківської області від 01 грудня 2016 року №29-20.24-0.4-3224/2-16, земельна ділянка орієнтовною площею 1,7400 га знаходиться на території Петрівської сільської ради, розташована на землях КСП «Серп і Молот», державний акт на право колективної власності на землю, серія НОМЕР_2, зареєстрований 23 квітня 1995 року, загальна площа становить 4418,0000 га.

Надати інформацію щодо оцінки вищезазначеної земельної ділянки немає можливості, так як дана земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Петрівської сільської ради не проведена.

Згідно «Справи по паюванню земель колективної власності КСП «Серп і Молот» Красноградського району Харківської області», розробленої Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук 1996 року загальна площа землі, що підлягала паюванню, становить 4418,0000 га. Інформація з приводу включення (не включення) земельних ділянок, відсутня.

З відповіді Петрівської сільської ради Красноградського району Харківської області №686 від 12 грудня 2016 року вбачається, що згідно технічної документації з нормативної грошової оцінки населеного пункту с. Петрівка, дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, і сільська рада не є її розпорядником.

08 грудня 2016 року ОСОБА_1 звертався до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю«Мрія» із заявою про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на спірну земельну ділянку.

Згідно довідок з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем) станом на 01 січня 2016 року Відділу у Красноградському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 08 червня 2017 року №97-20-0.23,24-135/174-17 та №97-20-0.23,24-136/174-17, земельні ділянки орієнтовною площею 1,1454 га та 0,3763 га за межами населеного пункту на території Петрівської сільської ради Красноградського району Харківської області, на яких розташовані належні на праві власності ОСОБА_1 нежитлові будівлі на підставі свідоцтва на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та рішення Красноградського районного суду Харківської області від 02 червня 2010 року по справі №2-705/10, мають колективну форму власності, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя, господарські двори).

Згідно довідки Петрівської сільської ради Красноградського району Харківської області №864 від 02 листопада 2018 року, ОСОБА_1 дійсно сплачує земельний податок за господарські двори площею 1,1454 га та 0,3763 га по АДРЕСА_1 і заборгованості за 2016-2018 роки немає.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно пункту 7 Перехідних положень ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі, на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року №449 «Про затвердження форм Державного акту на право власності на земельну ділянку та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою» раніше видані Державні акти на право власності на землю та Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про визнання права власності на земельні ділянки, які входять до складу земель, переданих згідно з Державним актом на право колективної власності на землю, серія НОМЕР_2, від 23 квітня 1995 року у колективну власність «Серп і Молот», правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія».

Відповідно до статті 3 ЗК УРСР 1990 року, у редакції, чинній на час видачі Державного акта на право колективної власності на землю, власність на землю мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавалися рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватися та розпоряджатися нею.

Суб'єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі, створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств ( частина 2 статті 5 ЗК УРСР 1990 року).

Відповідно до статей 22, 23 ЗК УРСР в редакції 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Відповідно до частини 2 статті 60 ЗК УРСР в редакції 1990 року землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

За змістом пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягають лише сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно пункту б частини 2 статті 22 ЗК України землі під господарськими будівлями і дворами належать до несільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення.

Виходячи зі змісту положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", земельні ділянки колективної власності під господарськими будівлями та спорудами паюванню не підлягали і залишалися у колективній власності.

Згідно статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та

самоврядування.

Частиною 1 статті 7 цього Закону передбачено, що об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство.

Відповідно до частин 2, 3 статті 8 цього Закону право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Відповідно до частини 1 статті 10 цього Закону земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі, на умовах оренди.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі, на умовах оренди, оформляється договором.

З відповіді Красноградської районної державної адміністрації Харківської області №01-32/3184 від 21 листопада 2016 року вбачається, що КСП «Серп і молот» було реформовано та на його базі створено як правонаступник Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю«Мрія». Державна реєстрація скасування КСП «Серп і молот» відбулась 17 квітня 2001 року.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній на час скасування КСП «Серп і молот») реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

За змістом цієї норми реорганізація передбачає створення на базі КСП однієї або декількох юридичних осіб-правонаступників в один із таких способів: злиття, приєднання, поділу, виділення або перетворення. До новостворених юридичних осіб-правонаступників КСП повністю або в межах обсягів правонаступництва переходять майнові права та обов'язки реорганізованого підприємства.

Згідно пунктів 3, 6, 11 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 63, чинного на час реорганізації КСП «Серп і молот», метою реорганізації КСП є забезпечення реалізації прав членів КСП щодо створення на основі добровільного волевиявлення власників майнових часток (паїв) підприємств - правонаступників реорганізованих КСП.

При реорганізації КСП в один із наведених способів (злиття, поділ, приєднання, перетворення) КСП втрачає статус юридичної особи і вважається таким, що припинило свою діяльність з моменту виключення його з державного реєстру.

Згідно зі статтею 30 ЗК України при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 14 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 14.03.2001 № 62, чинного на час реорганізації КСП «Серп і молот», майно, що не підлягає паюванню, зокрема, яке неможливо виділити у натурі в рахунок майнових паїв та поділити його без ушкодження, а саме: дороги, капітальні вкладення на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші мережі), гідротехнічні споруди, ставки, багаторічні насадження, лісосмуги, а також об'єкти, які знаходяться в загальному користуванні, передаються на баланс підприємствам-правонаступникам. Якщо декілька підприємств-правонаступників користуються таким майном, то конкретні об'єкти або їх частини із складу такого майна можуть бути передані на баланс кожному із них за пропозицією комісії.

Правовими підставами для задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Приписами статті 328 ЦК визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до статті 328 ЦК набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно частини 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтею 81 ЗК України передбачено перелік підстав набуття громадянами України права власності на землю, а саме: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 р. № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай); вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 р. № 973-ІV «Про фермерське господарство» питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов'язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності необхідних документів).

В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Матеріали справи свідчать про те, що право власності на спірну земельну ділянку КСП «Серп і Молот» посвідчувалось Державним актом на право колективної власності на землю, серія НОМЕР_2 від 23 квітня 1995 року, та відомості щодо його скасування або визнання недійсним відсутні.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, не врахував, що спірні земельні ділянки відносяться до несільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення, які не підлягали паюванню та залишились у колективній власності КСП «Серп і молот», реорганізованого у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія».

Отже, право власності на земельну ділянку у іншої особи може виникнути у встановленому законом порядку лише після припинення права власності на неї у попереднього власника.

Висновок суду першої інстанції, який спирався на положення статей 377 ЦК України, 120 ЗК України як на підставу виникнення у позивача права власності на земельну ділянку, є необґрунтованим, оскільки придбання майнових паїв та набуття на цій підставі майна у власність не означає придбання земельної ділянки, на якій це майно розташовано. Перехід права власності на нерухоме майно до нового власника є підставою для припинення права власності на земельну ділянку, на якій це майно розміщено, попереднього власника та оформлення такого права на земельну ділянку за новим власником об'єкта нерухомості лише у встановленому законом порядку, який передбачає необхідність прийняття уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування відповідного рішення.

При цьому розмір частини земельної ділянки, що переходить до набувача будівлі або споруди, має бути визначено шляхом формування відповідної частини у окрему земельну ділянку в порядку, визначеному положеннями Закону України "Про землеустрій" та ЗК України.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги щодо невизначеності площі спірних земельних ділянок.

З позовної заяви вбачається, що позивач просив визнати за ним право власності на земельні ділянки площею 0,3763 га та площею 1,1454 га.

Як вбачається з довідки №23 від 26 січня 2016 року Петрівської сільської ради Красноградського району Харківської області, ОСОБА_1 має земельну ділянку площею 1,7 га і використовує її під господарський двір.

У довідках з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем) станом на 01 січня 2016 року Відділу Держгеокадастру у Красноградському районі Харківської області від 05 жовтня 2016 року та Відділу у Красноградському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 08 червня 2017 року вказано, що зазначені земельні ділянки площею 1,7400 га, 1,1454 га та 0,3763 га.

Згідно довідки Петрівської сільської ради Красноградського району Харківської області №864 від 02 листопада 2018 року, ОСОБА_1 дійсно сплачує земельний податок за господарські двори площею 1,1454 га та 0,3763 га по АДРЕСА_1

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спірним земельним ділянкам не присвоєні кадастрові номери.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позову не враховано, що матеріали справи не містять ані обґрунтування розміру земельних ділянок, право власності на які позивач просив визнати за ним, ані відомостей щодо формування відповідної частини майна КСП у окрему земельну ділянку в порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, суд не дослідив і не надав належної оцінки поданим позивачем доказам, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

У зв'язку з чим відповідно до статті 376 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційна скарга керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Харківської області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 12 000,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст. 376, ст. ст. 381- 384, 389 ЦПК України суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави - задовольнити.

Заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2017 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Харківської області 12 000,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В.Бурлака

Судді П.В.Кісь

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 29 грудня 2018 року.