Номер провадження: 11-кп/785/313/18

Номер справи місцевого суду: 523/9267/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Джулай О. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018 року                                                                 м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючий суддя                Джулай О.Б.

судді                Копіца О.В., Толкаченко О.О.

за участю: секретаря судового

засідання ОСОБА_2

прокурора Романець Ю.В.

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника         ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси, від 29 листопада 2017 року, у кримінальному провадженні № 12016160490007396, внесеного до ЄРДР 14 листопада 2016 року, стосовно ОСОБА_3 Іона Савовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, р. ОСОБА_6, громадянина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого неофіційно, зареєстрованого за адресою: р. ОСОБА_6, м. Орхей, вул. А. Русо, буд. 17, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України,

                               ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Оскарженим вироком ОСОБА_3 Іон Савович був засуджений за ст.121 ч.1 КК України, до покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу у розмірі триста неоподаткованих мінімумів доходів громадян в дохід держави, тобто у сумі 5100 гривень. 

Відповідно до оскаржуваного вироку, 13.11.2016 року приблизно о 22:10 годині, ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні клубу «Одін», розташованому по вул. Сахарова, 36 у м. Одесі, у ході з`ясування відносин зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 на ґрунті виниклих ревнощів, діючи навмисно, наніс останній тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Прокурор звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій не оспорюючи вирок в частині доведеності вини ОСОБА_3, правильність кваліфікації його дій, вважає вирок суду першої інстанції необґрунтованим за таких обставин:

1.Призначене судом покарання є несправедливим через його м’якість і недостатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

2.Судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки обвинувачений щире розкаявся виключно з причин уникнути відповідальність за вчинений ним злочин.

Враховуючи наведене, прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та із застосуванням ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. На підставі ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого обов’язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України. Задовольнити цивільний позов прокурора на суму 9012,39 грн. на користь держави.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурора порушується питання про скасування вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_3 в повному обсязі та про ухвалення нового вироку, яким прокурор просить яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та із застосуванням ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. На підставі ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого обов’язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що прокурор не погоджується з рішенням суду першої інстанції лише в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.121 КК України.

При цьому апеляційна скарга прокурора не містить посилання на підстави скасування вироку в цілому, зокрема, – в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, та кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.121 КК України.

Апеляційним судом в ході апеляційного розгляду також не встановлено підстав для скасування оскарженого вироку суду першої інстанції в цій частині.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для скасування вироку стосовно ОСОБА_3 в повному обсязі, відповідно апеляційна скарга прокурора в цій частині не підлягає задоволенню.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК України в апеляційній скарзі не оспорюється.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, яка полягає в призначенні обвинуваченому покарання яке є несправедливим через його надмірну м’якість і недостатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 69 КК України:

1.За наявності декількох обставив, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

При цьому, за результатами апеляційного розгляду апеляційним судом встановлені обставини, які свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, з огляду на таке.

Зокрема, з оскарженого вироку вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 застосував дію ст.69 КК України.

Посилаючись у вироку на ст.69 КК України, суд першої інстанції фактично призначив обвинуваченому покарання у виді штрафу, тобто перейшов до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст.121 КК України, за якою засуджений ОСОБА_3

Однак, помилково зазначив у вироку, що призначає покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.121 КК України.

Зазначені обставини свідчать про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що, згідно з положеннями п.4) ч.1 ст.409, п.1) ч.1 ст.413 КПК України, є підставою для зміни вироку, з зазначенням про призначення ОСОБА_3 на підставі ст.69 КК України іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст.121 КК України.

Що стосується тверджень апеляційної скарги прокурора про надмірну м’якість призначеного ОСОБА_3 покарання та необгрунтованість застосування до обвинуваченого ст.69 КК України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що зазначені доводи є необгрунтованими з таких підстав.

Призначаючи обвинуваченому покарання з застосуванням ст.69 КК України, суд першої інстанції врахував пом’якшуючі покарання обставини, зокрема: дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому злочині, має постійне місце мешкання, позитивну характеристику з місця проживання.

Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги заяву потерпілої ОСОБА_7 (а.с. 72), з якої вбачається, що потерпіла проживає з обвинуваченим у цивільному шлюбі, претензій до останнього не має, оскільки він вчинив злочин на емоціях у пориві ревнощів та просить призначити йому покарання у виді штрафу.

Таким чином, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, і дійшов до обгрунтованого висновку про наявність декількох обставив, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, і, з урахуванням особи винного, обгрунтовано призначив ОСОБА_3 покарання з застосуванням ст.69 КК України.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на ті обставини, що прокурор в апеляційній скарзі стверджує про призначення судом першої інстанції обвинуваченому надмірно м’якого покарання, однак фактично просить поліпшити його становище, призначивши йому покарання зі звільненням від його відбування з випробовуванням на підставі ст.75 КК України.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги прокурора про необгрунтоване застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 ст.69 КК України, не є переконливими, в зв’язку з чим апеляційна скарга в частині скасування вироку стосовно ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 370-372, 376, 404, 407, 409, 413, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 частково задовольнити.

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси, від 29 листопада 2017 року, стосовно ОСОБА_3 Іона Савовича, ІНФОРМАЦІЯ_5, засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, змінити.

Виключити з мотивувальної частини зазначеного вироку вказівку суду на призначення обвинуваченому ОСОБА_3 Іону Савовичу, ІНФОРМАЦІЯ_5, покарання, на підставі ст.69 КК України, нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.1 ст.121 КК України.

Доповнити мотивувальну частину вироку вказівкою про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 Іону Савовичу, ІНФОРМАЦІЯ_5, на підставі ст.69 КК України більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст.121 КК України.

В решті оскаржений вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді апеляційного суду

Одеської області  

О.Б. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Толкаченко

    (підпис)                                      (підпис)                                          (підпис)    

Згідно з оригіналом.

Суддя апеляційного суду

       Одеської області                                                ОСОБА_10