ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_______________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р.                                                                Справа №921/356/16-г/17

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді                                                                           Орищин Г.В.

суддів                                                                                                                                    Галушко Н.А.

                                                                                                                                                           ОСОБА_1

секретар судового засідання   Лялька Н.Р.

розглянув заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", вих.№13-2-1/7142 від 12 лютого 2018 року

на рішення   Господарського суду Тернопільської області від 17 січня 2018 року (підписане 30.01.2018 року, суддя Руденко О.В.)

у справі №921/356/16-г/17

за позовом   Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", м. Київ

до відповідача   ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Елагрі-Козова", смт. Козова Козівського району Тернопільської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача   ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агрі-Трейд", с. Васильківці Гусятинського району Тернопільської області

про   стягнення 12   876 886 грн. майнової шкоди

представники сторін в судове засідання не з’явились

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Укрсиббанк" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до  ТзОВ "Елагрі-Козова" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Торговий Дім "Агрі-Трейд" про стягнення 12 876 886,00 грн. майнової шкоди, посилаючись на встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/25052/14 від 02.02.2015 факти, а саме: факт виникнення права притримання на зерно; на норми статті 1166 ЦК України, та мотивує це тим, що банк отримав право на притримання речі як забезпечувальний засіб виконання зобов'язання по кредиту ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", що встановлено судом у справі № 910/25052/14. У той же час, відповідач  у даній справі - ТОВ "Елагрі-Козова" видав зерно без пред'явлення йому оригіналів подвійних складських свідоцтв, які не передавались та знаходились у позивача. Як наслідок, діями відповідача по незаконній видачі зерна, яке перебувало у заставі банку та, на яке звернуто стягнення на підставі рішення суду від 02.02.2015 у справі №910/25052/14, порушено вимоги ст. 16 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та завдано майнової шкоди ПАТ "УкрСиббанк" на суму вартості відсутнього зерна в розмірі 12 876 886 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.01.2017 у задоволені позову відмовлено в повному обсязі. Суд першої інстанції, з яким 06.04.2017 погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача не виникло жодних прав на зерно кукурудзи, в тому числі права на притримання та права застави, а отже протиправні дії відповідача могли порушити суб'єктивне право власника зерна - ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", а не позивача та дійшов висновку про відсутність правових підстав, на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, у зв'язку з відсутністю повного складу цивільного правопорушення.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.09.2017 рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у іншому складі суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позивача стосовно передачі на зберігання відповідачу зерна, на яке згодом було звернуто стягнення, як і не надано оцінки доводам щодо порушення відповідачем вимоги ст. 16 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Також,  не досліджено судами дотримання боржником (власником зерна кукурудзи) вимог ч. 2 ст. 596 ЦК України та не встановлено, з урахуванням заявленої підстави позову, а саме у зв'язку з неможливістю виконати рішення суду про звернення стягнення на майно, наявності чи відсутності усіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача. Окрім того, суди у розгляді справи достеменно й вичерпно не з'ясували правовідносин, що склалися між учасниками судового процесу, що мало значення для правильної правової оцінки дій сторін і доказової бази у справі.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2018  у задоволені позову відмовлено в повному обсязі. Ухвалюючи  рішення,  суд керувався тим, що позивач не довів набуття ним статусу володільця подвійних складських свідоцтв у встановленому порядку. Подвійні складські свідоцтва як річ не можуть бути предметом притримання, оскільки такі не являються цінними паперами і на них не може бути звернуто стягнення. Суд дійшов висновку, що можливі протиправні дії відповідача щодо розтрати зерна, внаслідок недотримання вимог ст.16 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" та  ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", могли порушити суб'єктивне майнове право саме власника зерна - ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", проте, позивач не довів незаконність дій відповідача щодо відсутності зерна, зокрема, щодо його видачі. Позивач не навів і доказів видачі зерна відповідачем третім особам.  

ПАТ "Укрсиббанк" звернулось із апеляційною скаргою, рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2018 вважає незаконним та необгрунтованим, і таким, що порушує норми матеріального і процесуального права,  просить таке скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задоволити, з огляду на наступне:

1)          всупереч п.4 ст.75 ГПК України, суд вважав, що у позивача не виникло права на притримання кукурудзи,  незважаючи на те, що ця обставина була встановлена рішенням Господарського суду м. Києва від 02.02.2015 у справі № 910/25052/14;

2)          факт видачі відповідачем подвійних складських свідоцтв підтверджує факт прийняття на зберігання зерна, на яке звернув стягнення позивач; таким чином, встановлений факт  подальшої відсутності такого зерна на зберіганні  у відповідача є беззаперечним підтвердженням вини відповідача; доказів, що відповідач правомірно в подальшому розпорядився зерном, останнім не надано; внаслідок протиправних дій відповідача, завдано шкоду майну банку, порушено суб’єктивне право банку на звернення стягнення на зерно;

3)          у зв’язку із фактичною відсутністю зерна на зерноскладі неможливо було визначити стан такого зерна і, відповідно, банк на підставі рішення  Господарського суду  м. Києва заявив мінімально можливу вартість майнової шкоди.

Відповідач не погодився із вимогами та доводами апеляційної скарги, у спростування яких у відзиві  на неї,  зазначив наступне:

1)          враховуючи відсутність у позивача суб’єктивного права на притримання зерна, яке відповідало б нормам ст.594 ЦК України, дії чи бездіяльність відповідача не могли його порушити; відповідач не міг порушити суб’єктивне право позивача, оскільки ні на дату видачі наказу суду № 910/25052/14 від 17.02.2015, ні на дату набрання рішенням Господарського суду м. Києва від 02.02.2015 у справі № 910/25052/14 законної сили, ні на дату подачі позову до Господарського суду м. Києва (12.11.2014), на складі не обліковувалося зерно кукурудзи, власником якого був би боржник – відповідач; позивач не був власником зерна, не міг розпоряджатися подвійними складськими свідоцтвами і пред’являти їх зерновому складу для видачі зерна з подальшим їх погашенням; відповідно відсутні елементи складу правопорушення;

2)          позивач не довів, що шкода завдана його майну, не вказав якому саме майну завдана шкода і  коли в нього виникло право на це майно;

3)          рішенням Господарського суду м. Києва від 02.02.2015 у справі № 910/25052/14 встановлено початкову ціну зерна кукурудзи лише для цілей її подальшої реалізації на прилюдних торгах, тому початкова ціна зерна кукурудзи для реалізації її  на прилюдних торгах встановлена судом, виключно, суб’єктивно, навіть без обгрунтування підстав і порядку її формування; реальна (ринкова) вартість є об’єктивною категорією, оскільки визначається реальними ринковими факторами, тому й твердження про преюдиційність рішенням Господарського суду м. Києва у частині визначення початкової ціни предмета забезпечувального обтяження для реалізації на прилюдних торгах при визначенні Господарським судом Тернопільської області реальної вартості майна є помилковим і необгрунтованим;

4)          відповідач не був повідомлений про притримання майна ні позивачем, ні третьою особою, доказів які б підтверджували таке повідомлення відсутні у матеріалах справи; тому нема підстав стверджувати, що відповідач міг діяти з умислом заподіяти шкідливі наслідки для позивача.

07.12.2018 ПАТ "Укрсиббанк" подало до суду клопотання, у якому просило відкласти розгляд справи через неможливість забезпечити участь представника у судове засідання у зв’язку із зайнятістю його у іншому судовому засіданні.

Розглянувши клопотання, колегія суддів відмовила у відкладенні розгляду справи у зв’язку з тим, що справа розглядалась протягом тривалого часу та розгляд справи неодноразово відкладався.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

Відповідно до матеріалів справи, 26.07.2013 між ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" (Поклажодавець) та ТОВ "Елагрі-Козова" (Зерновй склад) було укладено договір складського зберігання зерна №26/07-114К/13 (далі - Договір зберігання),  за умовами якого  Поклажодавець зобов’язався передати за фактичною вагою зерно згідно ДСТУ, зокрема, кукурудзи, на Зерновий склад, а останній прийняти його на зберігання, видати складські документи на нього не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання на строк до 01.06.2014 та повернути зерно Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач (п.п.1.1, 3.3, 8.1 Договору). При цьому, відповідно до п.6.1 цієї угоди, Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном Поклажодавця.

Розділом 5 правочину його контрагенти встановили порядок та умови здійснення розрахунків за надані послуги  зі зберігання зерна.

Відповідно до п.п.10.1, 10.6 Договору зберігання він набирає чинності з моменту укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань у повному обсязі. Також, дія договору припиняється згідно із законодавством.

Із матеріалів справи слідує, що рішенням Господарського суду м. Києва у справі №910/25052/14 від 02.02.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 та постановою ВГСУ від 17.09.2015, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк". Цим судовим рішенням звернуто стягнення заборгованості ТОВ "Торговий Дім "Агрі-Трейд" за Генеральним  договором про кредитування №11459710000/11459709000 від 05.07.2013 в розмірі 5508519,86 дол. США та 7679348,72 грн. на кукурудзу 3 класу, власником якої є ТОВ "Торговий Дім "Агрі-Трейд", на підставі подвійних складських свідоцтв, виданих ПАТ "УкрСиббанк" ТОВ "Елагрі-Козова": серії АБ №084295 від 20.01.2014 за реєстровим №2016 (2000000кг), серії АБ 084296 від 20.01.2014 за реєстровим №2017 (2000000кг), серії АБ 284297 від 20.01.2014 за реєстровим №2018 (1374161кг), серії 084319 від 12.03.2014 за реєстровим №2045 (478969кг), шляхом продажу на публічних торгах з початковою ціною реалізації 2201,92грн за 1 тону зерна.

17.02.2015 на примусове виконання цього рішення, судом видано відповідний наказ, який стягувачем пред’явлено до виконання в органи Державної виконавчої служби України (заява №33-21/28409 від 11.082015р. про відкриття виконавчого провадження).

18.09.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48738925 за згаданим судовим рішенням.

Цього ж дня, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Зокрема, арешт було накладено на: кукурудзу третього класу у кількості 1374161кг, 478696кг, 2000000кг та 2000000кг (всього 5853130кг), що зберігається в зерносховищі ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Елагрі-Козова" на підставі подвійних складських свідоцтв серії АБ 284297 від 20.01.2014 за реєстровим №2018, серії АБ 084319 від 12.03.2014 за реєстровим №2045, серії АБ №084295 від 20.01.2014 за реєстровим №2016, серії АБ 084296 від 20.01.2014 за реєстровим №2017, відповідно.

Враховуючи територіальну віддаленість місцезнаходження рухомого майна (смт. Гусятин та смт. Козова Тернопільської області), на яке згідно рішення суду звернуто стягнення, постановою директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 27.10.2015 у виконавчому провадженні №48738925 було утворено виконавчу групу із залученням державних виконавців відділів державної виконавчої служби Гусятинського та Козівського районних управлінь юстиції Тернопільської області, яким на підставі доручення №502/14 від 03.11.2015 доручено провести опис та арешт згаданого рухомого майна.

За наслідками вжитих державним виконавцем заходів (виїзду на місце зберігання зерна смт. Козова Козівського району Тернопільської області, вул. Заводська, 1-А), встановлено відсутність у боржника (ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд") зерна, на яке згідно рішення господарського суду звернуто стягнення, про що 17.11.2015 складено акт. Відсутність зерна на складському зберіганні в ТОВ "Елігрі-Козова" додатково підтверджено звітом про рух хлібопродуктів на елеваторах та складах, інформацією ДП "Держреєстри України" (листи №309 від 05.10.2015 та №350 від 04.11.2015), згідно якої станом на 02.10.2015 та 04.11.2015, 16.11.2015 за даними основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання від ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", не зберігається. Більше того, на вимогу державного виконавця №4553/03-31 від 12.11.2015 щодо виконання доручення №502/14 від 03.11.2015 про арешт та заборону відчуження рухомого майна, на яке рішенням суду звернуто стягнення, ТОВ "Елігрі-Козова" повідомило, що на зерноскладі відсутнє на зберіганні будь-яке зерно, власником якого є ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", а уся документація пов’язана з господарськими операціями з даним контрагентом була вилучена правоохоронними органами під час обшуку, здійсненого на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва в межах кримінальної справи №7574783/15-к (лист без номеру та дати, а.с.213, том 1).

Оскільки за результатами вжитих державним виконавцем заходів в межах виконавчого провадження №48738925 встановлено відсутність у боржника ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" зерна, на яке згідно рішення суду слід звернути стягнення заборгованості, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.12.2015 наказ Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі №910/25052/14, повернуто Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" без виконання.

Предметом розгляду Західного апеляційного господарського суду є заявлена вимога ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення з відповідача 12876886 грн. 00 коп. завданої майнової шкоди, що становить вартість відсутнього зерна, внаслідок порушення ТОВ "Елагрі-Козова" вимог ст.16 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" .

Судом першої інстанції, на виконання вказівок суду касаційної інстанції,  уточнено у банківської установи підстави позову (невиконання судового рішення чи недотримання законодавчих приписів, що регламентують діяльність зерноскладу та правових норм про притримання). За наданими у судовому засіданні представником позивача поясненнями слідує, що ПАТ "УкрСиббанк" наполіг на вирішенні спору по суті за підставами, що викладені у позовній заяві, а саме підставою позову є недотримання відповідачем законодавчих приписів, що регламентують діяльність зерноскладу, про що позивачем зазначено і у письмових поясненнях від 08.12.2017 (вх.№22289 від 14.12.17).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 74 ГПК України).

На виконання вказівок ВГС України, суд першої інстанції з'ясував факт завдання позивачу шкоди, завдання такої шкоди саме відповідачем та розмір збитків; встановив та співставив інші елементи складу правопорушення як підстави для відшкодування збитків.

Відповідно до матеріалів справи, право вимоги саме до обраного відповідача, позивач обґрунтовує наявністю права на притримання подвійних складських сертифікатів, виданих відповідачем, та зберіганням Зерновим складом зерна, на яке звернуто стягнення. Виникнення права на притримання зерна, на думку позивача, підтверджується встановленими фактами у справі № 910/25052/14, які мають преюдиційне значення для даного спору. Як вбачається зі змісту позову та спірних правовідносин, майнова шкода позивача виникла у зв'язку з неможливістю, на думку позивача, реалізувати право звернення стягнення на зерно за рішенням суду та відсутністю зерна в ході виконання рішення суду у справі № 910/25052/14, у якій ТОВ "Торговий Дім "Агрі-Трейд" є відповідачем (боржником), тобто особою, яка відповідно до рішення суду порушила майнові права позивача та за рахунок якої такі права повинні бути поновлені, оскільки ТОВ "Торговий Дім "Агрі-Трейд" є власником майна, на яке звернуто стягнення.

Згідно з ч. 4   ст. 75 ГПК України   обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.

Колегія суддів погоджується із трактуванням суду першої інстанції норм закону, а саме, що преюдиційне   значення процесуальним законом надається      обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин.

Зазначеним рішенням господарського суду у справі № 910/25052/14 встановлено, що відповідно до п.п. 2.1.4.1. та 2.1.4.2. кредитного договору, однією з умов видачі траншів позичальникам, передача позичальниками кредитору (ПAT "УкрСиббанк") оригіналів подвійних складських свідоцтв. Пунктом 2.1.4.1. кредитного договору передбачено, що з метою отримання траншу на умовах SOLD позичальник надає кредитору, зокрема, оригінали подвійних складських свідоцтв на товари вартістю не менше, ніж сума бажаного траншу. Пунктом 2.1.4.2. кредитного договору передбачено, що з метою отримання траншу на умовах UNSOLD позичальник надає кредитору оригінали подвійних складських свідоцтв на товари вартістю не менше, ніж сума бажаного траншу. Відповідачами, які є власниками товару, передано ПAT "УкрСиббанк" за актом прийому - передачі подвійні складські свідоцтва на зерно (кукурудзу). Суд зазначив, що ПAT "УкрСиббанк" має повне право звернути стягнення на кукурудзу, як майно, що притримано позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачами своїх грошових зобов'язань за кредитним договором позивач набув права задоволення своїх вимог за рахунок вказаного майна.

У  справі № 910/25052/14 суд констатував факт притримання зерна банком – “ПАТ "УкрСиббанк" має повне право звернути стягнення на кукурудзу, як майно, що притримано позивачем, без аналізу та правової оцінки самих подвійних складських свідоцтв, їх реквізитів, правомірності та належності порядку передачі таких від власника третій особі відповідно до вимог відповідних нормативно - правових актів”.

Колегія суддів констатує, що розглядаючи позовну вимогу про стягнення майнової шкоди із зернового складу, суд у будь-якому випадку зобов'язаний дослідити питання щодо належного виконання сторонами умов договору та наявності у банку права вимоги до боржника (зернового складу), тобто, встановлення таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі. Відповідно, суд першої інстанції, на виконання вимог закону та постанови Вищого господарського суду України, надав правову оцінку наявним доказам у справі, яка розглядається, оскільки, такі факти, зокрема, виникнення права притримання майна/речі у позивача оспорюється господарським товариством  та, враховуючи, що правовий зв'язок з відповідачем та правові вимоги до відповідача позивач обґрунтовує саме виникненням у нього права вимоги на підставі факту притримання зерна.

Відповідно до ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 596 ЦК України до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї. Боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.

Судом першої інстанції встановлено, що у даному випадку позивачу передано подвійні складські свідоцтва, видані ТОВ "Елагрі-Козова" власнику зерна за договором зберігання.

Законом України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" регулюються правовідносини, пов'язані з оформленням, видачею, погашенням простих і подвійних складських свідоцтв, визначає порядок їх реєстрації та спрямований на створення правових, економічних, організаційних умов функціонування цих документів під час зберігання товарів на товарних складах.

У розумінні статті 1 цього нормативно-правового акту, складські свідоцтва це товаророзпорядчі складські документи на пред'явника або іменні, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі.

Відповідно до   ст. 16 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва"   сертифікований склад зобов'язаний повернути товар на першу вимогу володільця складського свідоцтва, навіть якщо строк його зберігання не закінчився, за умови пред'явлення та наступної передачі сертифікованому складу з метою погашення простого складського свідоцтва або обох частин подвійного складського свідоцтва. У реєстрі складських свідоцтв робиться запис про їх погашення.

За   ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні"   зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Відповідно до   ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні"   договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва.

Згідно   ст. 38 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", у разі отримання кредиту за заставним свідоцтвом обидві частини подвійного складського свідоцтва на зерно повинні містити найменування (ім'я) і місцезнаходження (місце проживання) юридичної особи (громадянина), що видала кредит, дату видачі й розмір кредиту, умови, на яких він виданий, і підпис уповноваженого працівника юридичної особи (громадянина), завірений печаткою юридичної особи або нотаріально. Термін видачі кредиту не повинен перевищувати терміну зберігання зерна.

Судова колегія зазначає, що у наявних у справі копіях складських свідоцтв відсутні зазначені реквізити.

За вказівками, що містяться у   ст. 40 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні"   складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами (індосаментами).

Судом встановлено, що докази передачі подвійних складських свідоцтв позивачу за індосаментом у справі відсутні. Про це не зазначено у рішенні господарського суду у справі № 910/25052/14. У рішенні  зазначено, що такі свідоцтва передано за актом-прийому передачі, що не свідчить про передачу саме майнових прав. Акт прийому-передачі фіксує саму операцію передачі, у даному випадку - письмового документа.

Таким чином, позивач не довів набуття ним статусу володільця подвійних складських свідоцтв у встановленому порядку. Не може вважатись володінням річчю – кукурудзою, наявність у позивача (кредитора) оригіналів подвійних складських свідоцтв, оскільки останні не являються коносаментом, який прирівнюється до передачі речі (майна), не наділяє банк (позивача) будь-якими правами на кукурудзу та не надає права банку розпоряджатись нею, що в протилежному випадку суперечить вимогам   ст. 596 ЦК України, яка передбачає що до кредитора не переходить право власності на річ боржника, і саме останній може нею розпорядитись. Безпосередньо річчю - кукурудзою - правомірно і фактично володів саме відповідач - ТОВ "Елагрі-Козова" (склад), який мав право скористатись правом притримання в разі виникнення заборгованості, пов'язаної з річчю ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" (власник зерна кукурудзи за подвійними складськими свідоцтвами).

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що подвійні складські свідоцтва як річ не можуть бути предметом притримання, оскільки такі не являються цінними паперами і на них не може бути звернуто стягнення.

Відповідно до   ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні"   зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання зерна шляхом застави відповідного свідоцтва.

За приписами   ст. 22 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва"   володілець заставної частини подвійного складського свідоцтва (заставного свідоцтва) має лише право застави на товар.

Судом встановлено, що зі змісту Генерального договору про кредитування № 11459710000/11459709000 від 05.07.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (кредитор), ТзОВ "Укрхорс" (позичальник 1), ТзОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" (позичальник 2), ТзОВ "Укрселко" (позичальник 3) та ТзОВ "Агрі Сідс" (позичальник 4), та зі змісту подвійних складських свідоцтв на зерно, не вбачається, що у позивача виникло      право застави на зерно кукурудзи, оскільки відсутнє оформлення подвійних складських свідоцтв і проведення дій відповідно   ст. 14 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва»,   ст. 38 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» стосовно позивача.

Законами України «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва»   не передбачено, що володілець заставної частини подвійного складського свідоцтва (заставного свідоцтва) має право на притримання.

Оскільки апелянт наполягає, що право звернути стягнення на майно боржника (ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд") у нього виникло з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/25052/14 і у зв'язку з неможливістю реалізувати право звернення на майно (зерно) за рішенням суду, йому завдано майнової шкоди. Відповідно, протиправна поведінка відповідача мала бути направлена на невиконання рішення суду, порушення права позивача, встановленого (породженого) рішенням суду і знаходитись у причинно-наслідковому зв'язку із завданою майновою шкодою.

Відповідно до постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.12.2015, акта державного виконавця від 17.11.2015, представлених копій Основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, вбачається, що майно (зерно кукурудзи), на яке звернуто стягнення за рішенням суду  ані на дату примусового виконання, ні  на дату видачі наказу суду (17.02.2015), ні на день подання банком позову до боржника, на складі, власником якого виступав би боржник - ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", не значиться, оскільки у постанові державного виконавця встановлено відсутність зерна у боржника ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд".

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що можливі протиправні дії відповідача щодо розтрати зерна, внаслідок недотримання вимог ст.16 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" та  ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні",   могли порушити суб'єктивне майнове право саме власника зерна - ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", а також, що позивач не довів незаконності дій відповідача щодо видачі зерна. Також, позивач не надав  доказів видачі зерна відповідачем третім особам.  

Матеріалами справи підтверджується відсутність доказів про звернення відповідача із заявою про зміну способу чи порядку виконання рішення господарського суду у справі          № 910/25052/14, що передбачена Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Щодо твердження позивача про обмеження його права визначення способу розміру реальної майнової шкоди резолютивною частиною рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/25052/14, де зазначено початкову ціну для подальшої реалізації на публічних торгах, суд першої інстанції роз’яснив право позивача, що, за результатами прилюдних торгів продажна (фактична) ціна могла бути більшою чи меншою від початкової.

Колегія суддів наголошує, що початкова ціна зерна кукурудзи визначена Господарським судом м. Києва виключно для цілей її реалізації на прилюдних торгах і не тотожна реальній ринковій вартості зерна кукурудзи врожаю 2013 року  на час розгляду даної справи.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Майнова шкода є пов'язаною з порушенням суб'єктивного права (ст. 1166 ЦК України) та із протиправними діями відповідача.

На підставі оцінки всіх фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що правових підстав для покладення відповідальності за правилами ст. 1166 ЦК України на відповідача немає, у зв'язку з відсутністю повного складу цивільного правопорушення. Адже позивач не довів, що відповідач порушив його права; не довів протиправність дій господарського товариства; відсутня така майнова шкода, яка була б у причинно-наслідковому зв'язку з можливими протиправними діями відповідача.

Відповідно до   ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.   269,   273,   275,   276,   282,   284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 17 січня 2018 у справі №921/356/16-г/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно ст.ст.   287,   288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 29.12.2018.

Головуючий суддя                                                                  Г.В. Орищин

суддя                                                                                          Н.А. Галушко

суддя                                                                                          М.Б. Желік