Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.12.2018 Справа №607/10043/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого Братасюка В.М.

за участю секретаря Созанської Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно одержаних коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Тернопільське об'єднання управління Пенсійного фонду України Тернопільської області звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутої пенсії в сумі 55203,78 гривень.

Обґрунтовує позов тим, що кошти в зазначеному розмірі були виплачені відповідачу, у зв'язку з рахунковою помилкою з боку позивача (виплата пенії проводилася без проставлення ознаки приналежності до внутрішньо-переміщеноїособи, яка проживала та була зареєстрована на території України), виникла переплата пенсії на загальну суму 55203,78 гривень за період з 01.09.2014р. по 31.01.2018 р. У зв'язку з цим, позивач вважає, що вказані грошові кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 1212 ЦК України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про дату, місце і час розгляду справи була повідомлена належним чином, доказів про причини неявки та відзиву щодо позову суду не подала, тому суд вважає за можливе розгляд справи у її відсутності на підставі доказів, що є в матеріалах справи та постановлення заочного рішення.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Громадянка ОСОБА_1 звернулася 27.08.2015 року в Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі із заявою про переведення пенсійної справи

з Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецьк в

Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі. До заяви

було додано копію паспорта із зазначенням місця реєстрації: АДРЕСА_1 та довідку Управління соціального

захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації від

27.08.2015р. №1205 про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в

управлінні як одержувач будь-яких видів соціальних допомог і компенсацій станом на 27.08.2015року.

Управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільському районі 31.08.2015року направлено електронний запит на електронну пенсійну справу.

Об'єднаним управлінням витребувано первинні документи, які підтверджують період роботи з 18.07.1961р. по 07.08.2010р. за період, що відповідає даним електронного нарахування пенсій. Оригінал пенсійної справи неможливо отримати, оскільки паперова пенсійна справа знаходиться в Управлінні Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецьк, яке знаходиться на непідконтрольній Україні території.

Для уникнення подвійної виплати пенсії на території України до справи долучено витяг з Центральної бази даних одержувачів пенсій, який свідчить про те, що ОСОБА_1 востаннє отримувала пенсійну виплату в Управлінні Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецьк.

11 вересня 2015 року згідно електронного варіанту пенсійної справи пенсію відновлено з 01.09.2014року, проте при відновленні пенсійної виплати спеціалістами управління не проставлено ознаку приналежності до внутрішньо-переміщеної особи у зв'язку із проживанням та реєстрацією ОСОБА_1 на території України, не врахувавши до уваги довідку з Управління соціального захисту населення, що вона не перебуває на обліку як одержувач будь-яких видів соціальних допомог, в тому числі як внутрішньо-переміщена особа.

На запит об'єднаного управління №2222/06 від 13.02.2018 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області повідомлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання не зверталася. Знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 15.09.2015року.

Як вбачається із довідки до рішення міжвідомчої комісії від 22.05.2018року, установлено переплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.09.2014р. по 31.01.2018 р.в сумі 55203,78 грн. у зв'язку із порушенням ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з виплатою пенсії без проставленняознаки приналежності до внутрішньо-переміщеної особи у зв'язку із проживанням та реєстрацією ОСОБА_1 на території України.

Відповідно до розпорядження заступника начальника Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, пенсійна справа ОСОБА_1 з 01.06.2018року закрита 15 кодом виплати у зв'язку з виплатою пенсії без проставленняознаки приналежності до внутрішньо-переміщеної особи у зв'язку із проживанням та реєстрацією ОСОБА_1 на території України.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінетом Міністрів України від 08.06.2016р. №365 документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, рахункова помилка з боку позивача мала місце у зв'язку з не проставленнямознаки приналежності до внутрішньо-переміщеної особи у зв'язку із проживанням та реєстрацією ОСОБА_1 на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Так, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 вчинила будь-які зловживання зі свого боку або подала Управлінню недостовірні дані.

Щодо тверджень позивача про наявність рахункової помилки з його боку, суд виходить з наступного.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24 грудня 1999 року, «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.

Позивачем не доведено факту наявності рахункової помилки, оскільки відсутні докази (наприклад, висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо), по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з'ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою як стверджує позивач, а не помилкою, пов'язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов'язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії.

Таким чином, сам факт виплати пенсії без проставленняознаки приналежності до внутрішньо-переміщеної особи у зв'язку із проживанням та реєстрацією ОСОБА_1 на території України не можна вважати рахунковою помилкою, оскільки відсутні докази, на підставі яких можна встановити причину виникнення таких розбіжностей.

Окрім того, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів у розмірі 55203,78 грн., які є частиною пенсійної виплати, що призначена їй відповідачем, як не встановлено й наявності рахункової помилки, то відповідно до статті 1215 ЦК України, зазначена сума поверненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 223, 263, 265, 284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (м.Тернопіль, вул.Руська, 17) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про стягнення коштів в сумі 55203,78 грн. - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк