Ухвала

21 грудня 2018 року

м. Київ

справа №367/7445/16-ц

провадження № 61-47212ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М., (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю., розглянув касаційні скарги ОСОБА_3 на постанови Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики, у якому просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь кошти, а саме: 11 649849 грн. 20 коп. основного боргу за договором позики від 01 жовтня 2013 року; 5 140726 грн. 95 коп. відсотків за користування грошовими коштами; 7 190629 грн. 46 коп. пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання.

04 та 06 жовтня 2016 року ОСОБА_5 подав до суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, яке належить відповідачу.

Ухвалами Ірпінського міського суду Київської області від 04 та 06 жовтня 2016 року заяви про забезпечення позову ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі. Накладено арешт на майно, а саме:

1.Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_9; об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості, загальна площа 413.8 кв.м., житлова площа 120.1 кв.м.; яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

2. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1; об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості, загальна площа 42 кв.м., житлова площа 19.1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

3. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2; об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості, загальна площа 42.3 кв.м., житлова площа 19.4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

4. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_3; об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості, загальна площа 42.2 кв.м., житлова площа 19.2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

5. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_4; об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості, загальна площа 42.7 кв.м., житлова площа 19.7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8.

6. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_5; об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, об'єкт житлової нерухомості, загальна площа 43.6 кв.м.; яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_9.

7. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_6; об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості, загальна площа 58.9 кв.м., житлова площа 28.7 кв.м.; яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.

8. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_7; об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер: НОМЕР_8; площа: 2 га; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_10.

9. Реєстраційний номер 2345097; тип майна: будинок; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_11; загальна площа 234,0 кв.м.; житлова площа 126,3 кв.м.; площа земельної ділянки 512 кв.м.; загальна вартість нерухомого майна 350875 грн.; форма власності: приватна спільна часткова; частка власності - 2/5; підстава виникнення - свідоцтво про право на спадщину від 09 жовтня 1998 року видане Ірпінською державною нотаріальною конторою.

10. Реєстраційний номер майна: НОМЕР_10; тип майна: будинок; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1; загальна площа 630,7 кв.м.; житлова площа 199,1 кв.м.; площа земельної ділянки 1870 кв.м.; форма власності - приватна; підстава виникнення права власності: мирова угода, від 30 вересня 2005 року, затверджена ухвалою Ірпінського міського суду від 21 жовтня 2005 року.

11. Реєстраційний номер майна: НОМЕР_11; тип майна: магазин; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_12, приміщення 4; загальна площа 54.5 кв.м.

12. Реєстраційний номер майна: НОМЕР_12; тип майна: квартира; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_5; загальна площа 170,5 кв.м., житлова площа 123,4 кв.м., технічний опис майна: квартира складається з 6-ти житлових кімнат.

13. Реєстраційний номер майна: НОМЕР_13; тип майна: квартира; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_6; загальна площа 78,2 кв.м.; житлова площа 42,8 кв.м.; технічний опис майна: квартира складається з 2-х житлових кімнат.

14. Реєстраційний номер майна: НОМЕР_14; тип майна: житловий будинок; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_4.

15. Реєстраційний номер майна: НОМЕР_15; об'єкт нерухомого майна квартира за адресою: АДРЕСА_13; загальна площа 79,9 кв.м.; житлова площа 44,4 кв.м.

16. Реєстраційний номер майна: НОМЕР_16; об'єкт нерухомого майна: квартира адреса: АДРЕСА_7; загальна площа 37,2 кв.м., житлова площа 16,1 кв.м.

Не погоджуючись з ухвалами Ірпінського міського суду Київської області від 04 та 06 жовтня 2016 року, ОСОБА_6 подала апеляційні скарги в яких просила ухвали суду скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні заяв про забезпечення позову. Зазначала, що судом було накладено арешт на майно, а саме на квартиру №23 у будинку 3-В по вул. Висока у м. ІрпіньКиївської області, яка належить їй на праві власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановами Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_6 задоволено частково, ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 04 та 06 жовтня 2016 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4 скасовано, в іншій частині ухвалу залишено без зміни.

20 листопада 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційними скаргами на постанови Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року.

Касаційні скарги ОСОБА_3 мотивовані тим, що апеляційний суд не з'ясував фактичні обставини справи, дійшов до необґрунтованого висновку про скасування ухвал Ірпінського міського суду Київської області від 04 та 06 жовтня 2016 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4. Скаржник зазначає, що відповідач відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно ОСОБА_6, був обізнаний про свій обов'язок повернути борг та про розгляд судом питання про арешт його майна та про правові наслідки можливого судового рішення, а тому, передбачаючи негативні для себе наслідки арешту, діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх дій, ОСОБА_4 здійснив продаж квартири АДРЕСА_4.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Вивчивши касаційні скарги ОСОБА_3, Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що вони є необґрунтованими, а наведені в них доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних рішень.

Апеляційним судом встановлено, що 04 жовтня 2016 року ОСОБА_3 подав до Ірпінського міського суду Київської області позовну заяву до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики, а також заяви про забезпечення позову, у яких просив накласти арешт на належне відповідачу майно, перелік якого наведено вище.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України).

Згідно із п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як встановлено судом, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_4, належить на праві власності ОСОБА_6, відповідно до державної реєстрації від 04 жовтня 2016 року.

Таким чином, скасовуючи ухвали міського суду від 04 та 06 жовтня 2016 року в частині накладення арешту на квартиру № АДРЕСА_4, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку, про те, що квартира за вищезазначеною адресою належить на праві власності ОСОБА_6, що підтверджується відповідними правоустановлючими документами, а тому правових підстав для накладення арешту на неї відсутні.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зі змісту касаційних скарг вбачається, що їх доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_3 на постанови Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Сімоненко

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв