Справа № 2-81/2007 року

УХВАЛА

іменем України

08 лютого 2007 року. Суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області Гончарук О.Н. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про виселення з приміщення

встановив:

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить постановити рішення, котрим виселити приватного підприємця ОСОБА_2 з приміщення, що по АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником приміщення цілісного майнового комплексу за вказаною адресою. Дане приміщення було придбане нею в приватного підприємства "Західволиньторг".

2006                               року рішенням Камінь-Каширського районного суду право власності на дану нерухомість визнано за ОСОБА_3 у зв'язку з визнанням недійсним свідоцтва про право власності ПП "Західволиньторг", хоча сам договір купівлі-продажу та реєстрацію права власності ОСОБА_1 ніхто не скасовував.

2007                               року ухвалою даного суду затверджено мирову угоду, на підставі якої вона залишилась власником згаданого приміщення.

На момент продажу купівлі нерухомості частина її площею 55 кв. м. перебувала в оренді в приватного підприємця ОСОБА_2, згідно договору оренди укладеного між останньою та ПП "Західволиньторг" 22.11.2005 року, про що її, позивачку, попередило зазначене підприємство в особі власника ОСОБА_3 при продажі.

Згідно п.1 ст.770 ЦК України у разі зміни власника майна переданого у найм /оренду/ до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця /орендодавця/.

Термін дії договору оренди закінчився 20.11.2006 року, однак відповідачка добровільно звільняти орендоване нею приміщення не бажає, що змушує її звертатись до суду.

За змістом ст.ст. 1, 12, 21 ГПК України спори за участю юридичних осіб і громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, в тому числі спори, які виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів з інших підстав відносяться до компетенції господарських судів.

З матеріалів справи, та з позовної заяви вбачається, що позивачка у справі ОСОБА_1   та   відповідачка  ОСОБА_2   є   суб'єктами   підприємницької

2

діяльності без створення юридичної особи, отже даний спір виник за участю громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Предметом спору є частина приміщення цілісного майнового комплексу, яка використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Виходячи з наведених вимог закону та встановлених обставин справи приходжу до висновку, що розгляд справи відноситься до компетенції господарського суду.

Керуючись п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України,

ухвалив:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про виселення з приміщення відмовити, так як дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз'яснити позивачці право звернення з даними позовними вимогами до господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі в п'ятиденний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом десяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.