П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/0270/1262/12

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

11 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Платаш В.О.,

представників позивача: Бахура В.А., Желіховського В.М.

представника відповідача: Пенської О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" та Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року (м. Вінниця, 30 липня 2018 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000102300, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1334200,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000112300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1789653,00 грн.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції №0000102300 від 13 березня 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1150901 грн. (один мільйон сто п'ятдесят тисяч дев'ятсот одна гривня); визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції №0000112300 від 13 березня 2012 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1560777 грн. (один мільйон п'ятсот шістдесят тисяч сімсот сімдесят сім гривень). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позову та прийняти у цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача зазначив, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» мали реальний характер, підтвердженні належними первинними документами, і згідно з постановою Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2011 року у справі №1-п-32/11 директора товариства ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, від кримінальної відповідальності звільнено на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», а перед цим, 27 квітня 2011 року, кримінальну справу за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України було закрито за відсутністю складу злочину, у зв'язку з чим, висновки податкового органу, викладені у акті перевірки 6/22/13315739 від 02 березня 2012 року не знайшли свого підтвердження.

В свою чергу, відповідач не погодившись із прийнятим рішенням, також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його у частині задоволення позову та ухвалити у цій частині нову постанову про відмову в задоволені позову.

Обґрунтовуючи свої вимоги, представник відповідача зазначив, що за результатами перевірки ТОВ «Гервін» встановлено порушення податкового законодавства, в результаті чого платником занижено податок на прибуток та податок на додану вартість через безпідставно сформовані валові витрати та податковий кредит від здійснення господарський операцій з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Представники позивача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі та заперечила проти апеляційної скарги позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», мали реальний характер, підтвердженні належними первинними документами, в зв'язку з чим, висновки податкового органу, викладені у акті перевірки 6/22/13315739 від 02 березня 2012 року, що був підставою для винесення оскаржуваних рішень, не знайшли свого підтвердження.

Як встановлено судом першої інстанції, з 06 лютого по 24 лютого 2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором Державної податкової служби у Вінницькій області Ковальчуком С.В. проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2011 року.

В ході проведеної перевірки виявлені порушення товариством п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.27 п. 14.1, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого платником за період з 01.01.2006 року по 31.12.2011 року занижено податок на прибуток в розмірі 3060777 грн.; п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого платником за період з 01.01.2006 року по 31.12.2011 року занижено податок на додану вартість в розмірі 2525425 грн.; пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1811,63 грн. За наслідками проведеної перевірки складено акт №6/22/13315739 від 02.03.2012 року.

В ході проведеної перевірки встановлено, що в актах виконаних робіт від 30.06.2009 року, які складалися внаслідок господарських відносин між позивачем та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано об'єм виконаних робіт, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст та обсяг наданих послуг та безпосередню пов'язаність з господарською діяльністю підприємства. Також, у акті перевірки йдеться про те, що згідно із матеріалами, що отримані від ГВПМ ДПІ у м. Вінниці ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" не знаходиться за юридичною та фактичною адресами та зареєстровано на підставну особу.

З приводу господарських операцій позивача із ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" встановлено, що в актах виконаних робіт не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано об'єм, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст та обсяг даних послуг та безпосередню пов'язаність з господарською діяльністю підприємства. Додатково в акті перевірки зазначено, що згідно матеріалів перевірки ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби, а також складські приміщення. За таких обставин перевіряючий дійшов висновків про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж".

Так, за результатами перевірки встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1. ст. 5, п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями), пп. 14.1.27 п. 14.1 пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп.. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.8 ст. 138 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого платником занижено податок на прибуток, на загальну суму - 1 521941 грн. (з них 63203 грн, враховано в результатах акта перевірки № 467/23/13315739 21.10.2011р.) за основним платежем, та 330915 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, в тому числі:

- за 2 квартал 2009р. (відповідний звітний період 1 півріччя 2009 року) в сумі 183101 грн.;

- за 4 квартал 2010р. (відповідний звітний період 2010 рік) в сумі 604947 грн.;

- за 1 квартал 2011р. (відповідний звітний період перший квартал 2011 року) в сумі 535606 грн.;

- за 2 квартал 2011р. (відповідний звітний період другий квартал 2011 року) в сумі 198287 грн. (з них 63203 грн. враховано в результатах акта перевірки № 467/23/13315739 21.10.2011р.).

Також встановлено порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону країни «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із мінами та доповненнями), пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-ХІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму - 1176389 грн. за основним платежем, та 157613 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, в тому числі:

- за червень 2009 року, в сумі - 146481 грн.;

- за листопад 2010 року, в сумі - 160509 грн.;

- за грудень 2010 року, в сумі - 323449 грн.;

- за січень 2011 року, в сумі - 41117 грн.;

- за лютий 2011 року, в сумі - 133254 грн.;

- за березень 2011 року, в сумі - 254114 грн.;

- за квітень 2011 року, в сумі - 117465 грн.

За результатами перевірки, податковий орган дійшов висновку, що позивач безпідставно формував валові витрати та податковий кредит від здійснення господарський операцій з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ні матеріалами перевірки, ні матеріалами кримінальних справ не підтвердили доводи податкового органу стосовно фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», у випадку із ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» - то їх фіктивність підтверджена постановою Печерського районного суду м. Києва від 7.12.2011 року по справі № 1-n-32/11.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, однак не погоджується в частині відмови в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж":

Із акту перевірки №6/22/13315739 від 02 березня 2012 року слідує, що перевіряючи дійшли висновку щодо відсутності у контрагентів мети настання реальних наслідків, оскільки в актах виконаних робіт не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано об'єм, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст та обсяг даних послуг та безпосередню пов'язаність з господарською діяльністю підприємства. Також, згідно з матеріалами перевірки ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби, а також складські приміщення.

Суд першої інстанції вірно не погодився із такими висновками відповідача, враховуючи наступне.

06 жовтня 2010 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" (Підрядник) було укладено договори №06/10/Л (а.с.200-201, 202-203, 2-ий том справи). Предметом даних договорів було те, що Підрядник брав на себе зобов'язання по участі у складанні вихідних даних, розрахункової моделі та комп'ютерному розрахунку з використанням програмного комплексу SCAD антенно-щогольних споруд.

11 жовтня 2010 року між контрагентами було укладено договори №11/10/Л (а.с.194-195, 196-197, 2-ий том справи), якими Підрядник брав на себе зобов'язання по участі у визначенні оптимальної схеми електропостачання об'єктів БС та лабораторних вимірюваннях.

12 жовтня 2010 року укладено договори №12/10/Л (а.с.188-189, 190-191, 2-ий том справи), якими Підрядник брав на себе зобов'язання по участі у знаходженні та оптимізації вартості при виборі земельних ділянок та розробці оптимальної схеми розвитку мережі мобільного зв'язку.

20 жовтня 2010 року укладено договори №20/10/Л (а.с.182-183, 184-185, 2-ий том справи), якими Підрядник брав на себе зобов'язання по участі у комплексі робіт з паспортизації та повторного обстеження об'єктів.

14 грудня 2010 року укладено договори №14/12/Л (а.с.176-177, 178-179, 2-ий том справи), якими Підрядник брав на себе зобов'язання по участі у комплексі робіт з коригування вихідної інформації, робіт по узгодженню документів щодо проектів землеустрою та отримання дозволу на будівельно-монтажні роботи.

17 січня 2011 року укладено договір №17/01/Л (а.с.172-173, 2-ий том справи), якими Підрядник брав на себе зобов'язання по участі у комплексі робіт з паспортизації та повторного обстеження об'єктів.

18 січня 2011 року укладено договори №18/01/Л (а.с.164-165, 166-167, 2-ий том справи), якими Підрядник брав на себе зобов'язання по складанні вихідних даних, розрахункової моделі та комп'ютерному розрахунку з використанням програмного комплексу SCAD антенно-щогольних споруд.

19 січня 2011 року укладено договори №19/01/Л (а.с.158-159, 160-161, 2-ий том справи), якими Підрядник брав на себе зобов'язання по участі у визначенні оптимальної схеми електропостачання об'єктів БС та лабораторних вимірюваннях.

21 січня 2011 року укладено договори №21/01/Л (а.с.152-153, 154-155, 2-ий том справи), якими Підрядник брав на себе зобов'язання по участі у знаходженні та оптимізації вартості при виборі земельних ділянок та розробці оптимальної схеми розвитку мережі мобільного зв'язку.

03 лютого 2011 року укладено договір №03/02/Л (а.с.169-170, 2-ий том справи), якими Підрядник брав на себе зобов'язання по участі у комплексі робіт з обстеження, оцінки технічного стану і паспортизації будівель.

24 лютого 2011 року укладено договір №24/02/Л (а.с.148-149, 2-ий том справи), якими Підрядник брав на себе зобов'язання по участі у комплексі робіт з паспортизації та повторного обстеження об'єктів в областях західної України.

25 лютого 2011 року укладено договір №25/02/Л (а.с.145-146, 2-ий том справи), якими Підрядник брав на себе зобов'язання по участі у комплексі робіт з паспортизації та повторного обстеження об'єктів в областях центральної України.

28 лютого 2011 року укладено договір №28/02/Л (а.с.142-143, 2-ий том справи), якими Підрядник брав на себе зобов'язання по участі у роботах з обстеження, оцінки технічного стану і паспортизації будівель.

Пунктами 3 зазначених вище договорів визначено, що Замовник протягом двох робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт від Підрядника повинен направити Підряднику підписаний акт виконаних робіт або ж вмотивовану відмову в прийнятті таких робіт.

На виконання умов зазначених договорів складались акти про виконання послуг (а.с.198-199, 192-193, 186-187, 180-181, 174-175, 171, 168, 162-163, 156-157, 150-151, 147, 144, 141, 2-ий том справи).

Також, в матеріалах справи наявні податкові накладні №27627, №27626, №27625, №27628 від 30 листопада 2010 року (а.с.204-207, 2-ий том справи). Про наявність інших податкових накладних свідчить протокол обшуку та вилучення від 02 квітня 2012 року, яким підтверджується факт вилучення у товариства податкових накладних, виписаних за результатами операцій між позивачем та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж". Відтак, наведеними документами підтверджується те, що операції між згаданими контрагентами мали реальний характер.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Мін'юсті 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

З огляду на викладене, суд вважає, що для підтвердження включення вартості виконаних підрядних робіт до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: документи, що підтверджують факт приймання виконаних робіт від підрядника; документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Так, судом встановлено, що акти виконаних робіт (перелік їх наведений на а.с.46-47, 1-ий том справи) містять всі обов'язкові реквізити. Разом з тим, чинним законодавством не передбачено будь-яких вимог щодо форми та змісту до акту виконаних робіт. Суд вважає, що наявність в актах підписів сторін договору про здачу та прийняття виконаних робіт є достатньою умовою, що підтверджує виконання досягнутої між сторонами домовленості.

Акти, якими оформлювався факт прийняття позивачем виконаних робіт від ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву робіт, їх вартісне вираження, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, такі акти не визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

Таким чином, висновки відповідача щодо нереальності операцій між ТОВ "Гервін" та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" в зв'язку із тим, що акти виконаних робіт не містять всіх обов'язкових реквізитів, не знайшли свого підтвердження.

Також не можуть слугувати підставою для висновків щодо нереальності операцій між позивачем та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" посилання у акті перевірки на те, що останнє не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби, а також складські приміщення.

Так, відносно директора ТОВ «Гервін» Слідчим управлінням фінансових розслідувань ТУ Міндоходів у Вінницькій області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №32013010000000060 від 19.02.2013 р. за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

27 травня 2013 року Державна податкова служба у Вінницькій області направила до Прокуратури Вінницької області повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному проваджені №32013010000000142 за матеріалами перевірки ТОВ «Гервін». Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 366 КК України.

30 травня 2013 року Старшим прокурором відділу прокуратури Вінницької області Зоновим С.М. винесено постанову про об'єднання матеріалів досудових розслідувань в одне провадження за №32013010000000060.

Кримінальне провадження в частині порушеній за ч. 3 ст. 212 КК України «Ухилення від сплати податків» в т.ч. щодо діяльності із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» закрито 31.05.2013 року на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, в зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, а ні матеріалами перевірки, а ні матеріалами кримінальних справ не підтвердили доводи податкового органу стосовно фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», з огляду на що, суд першої інстанції вірно прийняв рішення в частинні визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції №0000102300 та №0000112300 від 13 березня 2012 року, що стосується донарахування податкових зобов'язань по господарських операціях між позивачем та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", з податку на додану вартість в сумі 1150901 грн. та з податку на прибуток в сумі 1560777 грн., відповідно, згідно Розрахунку податкових зобов'язань (том 5, а.с. 19-21).

Щодо операції між позивачем та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", слід зазначити наступне.

ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» надавало позивачу послуги по участі у складані вихідних даних, розрахункової моделі та комп'ютерному розрахунку з використанням програмного комплексу SCAD антенно-щогольних споруд у отриманні технічних умов та розробці проектів на технічне оснащення об'єктів замовника на підставі Договору №18/05/СДЖ від 18.05.2009 року (Акт про виконання послуг від 30.06.2009 року), а також по участі у визначенні оптимальної схеми електропостачання об'єктів БС та лабораторних вимірюваннях на підставі договору №19/05/СДЖ від 19.05.2009 року (Акт про виконання послуг від 30.06.2009 року).

Судом з'ясовано, що 27 вересня 2010 року порушена кримінальна справа відносно директора ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» ОСОБА_5 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємництва ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

27 квітня 2011 року кримінальна справа порушена відносно ОСОБА_5 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємництва ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України закрита. У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 змінив свої попередні покази (про що свідчить протокол допиту свідка від 18.08.2010 року), та показав, що він дійсно являється засновником, а також директором підприємства ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП».

Так, директор ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, надав можливість ОСОБА_8 з липня 2008 року по серпень 2010 року, тобто в період господарських операцій з позивачем, здійснювати фінансово - господарську діяльність ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», при цьому не будучи ідентифікованим (Постанова Печерського районного суду м. Києва від 7.12.2011 року по справі № 1-n-32/11). Кримінальна справа порушена відносно ОСОБА_5 перекваліфікована на ч. 2 ст. 367 КК України.

07 грудня 2011 року Печерським районним судом м. Києва було винесено постанову по справі № 1-n-32/11, якою зазначене подання слідчого задоволено, ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, від кримінальної відповідальності звільнено на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 р. Провадження по кримінальній справі закрито. Рішення суду набрало законної сили.

За наслідками вказаного вище кримінального провадження не було встановлена фіктивна діяльність ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», а службова недбалість директора товариства про це також не свідчить.

Так, реальність господарських по взаємовідносинах позивача із ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та належність оформлення первинних документів для підтвердження реальності здійснення господарської операції вже встановлена судовими рішеннями у адміністративній справі №2-а-4174/10/0270, що розглядалась між тими ж особами. Це постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року, ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду 26.04.2011 року та ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.09.2013 року у справі №К/9991/29149/11.

Вищий адміністративний суд України вказує, що 18.05.2009 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» м. Київ (Підрядник) укладений договір №18/05/СДЖ, відповідно до умов якого Підрядник прийняв участь у складанні вихідних даних розрахункової моделі та комп'ютерному розрахунку з використанням програмного комплексу SCAD антенно-щогольних споруд. Згідно акту виконаних робіт від 30.06.2009 року, вартість даної послуги склала 441234,00 грн., в т.ч. ПДВ - 73539,00 грн., яка згідно податкової накладної №4803 від 30.06.2009 року повністю оплачена позивачем.

Крім того, 19.05.2009 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» м. Київ (Підрядник) укладений ще один наступний договір №19/05/СДЖ, відповідно до умов якого Підрядник прийняв участь у визначенні оптимальної схеми електропостачання об'єктів та лабораторних вимірюваннях. Згідно акту виконаних робіт від 30.09.2009 р., вартість даної послуги склала 437652,00 гри., в т.ч. ПДВ - 72942,00 грн., що оплачена позивачем згідно податкової накладної №4803/1 від 30.06.2009 р.

Умовами договорів №18/05/СДЖ від 18.05.2009 р. та №19/05/СДЖ від 19.05.2009 р. не передбачено будь-яких вимог щодо форми та змісту акту виконаних робіт. Наявність в актах від 30.06.2009 р. підписів сторін про здачу та прийняття виконаних робіт є достатньою умовою що підтверджує виконання досягнутої між сторонами домовленості.

Акти, якими оформлювався факт прийняття позивачем виконаних робіт від підрядника, містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів. Також, такі акти не визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку. Що ж до відсутності одиниці виміру, то з огляду на характер виконаних робіт - участь у визначені схеми електропостачання, лабораторних вимірюваннях, складання вихідних даних розрахункової моделі, то застосування кількісного та числового виміру до таких послуг є неможливим.

Отже, твердження щодо неможливості встановити факти виконання робіт та їх подальшого використання у власній господарській діяльності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Всі акти виконаних робіт з приводу зазначених вище спірних операцій належним чином оформленні та містять передбаченні законом реквізити первинних документів, що відповідачем не заперечується.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що витрати з купівлі робіт, які були віднесені позивачем до складу валових, підтвердженні відповідними документами, а саме, договорами, актами здачі-приймання виконаних робіт, податковими накладними.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про юридичну та фактичну неспроможність судження податкового органу стосовно вказаного порушення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б переконливо доводили відсутність у позивача економічної потреби в укладенні перелічених договорів з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та невикористання результатів виконання таких договорів у власній господарській діяльності.

І позивач і ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» мали на день вчинення таких договорів та їх виконання необхідний обсяг як цивільної дієздатності, так і обсяг цивільної правоздатності згідно із ч. 2 ст. 203 ЦК України та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства.

Доводи податкового органу про підписання первинних документів від імені спірного контрагенту невстановленою особою також не доводять безтоварність господарських операцій. Адже платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документів, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

За таких обставин позиція про дотримання позивачем необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань відповідає наявним у справі доказам та відповідає висновкам Вищого адміністративного суду України, викладеним в ухвалі від 18.12.2013 року за результатами розгляду справи №К/9991/69166/11 між тими ж сторонами.

Таким чином, як вже було встановлено судом, реальність господарських операцій позивача з його контрагентом ТОП «С.ДЖ.Р.ГРУП» підтверджується наявними в матеріалах договорами, актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), проведеними розрахунками, податковими накладними виписаними у відповідності до вимог ПК України. Доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну або часткову поставку робіт (послуг) не існує.

Всі витрати понесені у рамках звичайної господарської діяльності платника, спрямовані на отримання позитивного ефекту, зумовлені виробничою необхідністю і є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.

Згідно п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно пп.5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п. 5.11 ст. 5 цього Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

За змістом пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Пунктом 7.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

На момент відображення в обліку податкового кредиту з ПДВ позивач отримав від постачальника послуг ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» податкові накладні, видані та оформлені відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином Закону України «Про податок на додану вартість» конкретно передбачав випадки не включення до складу податковою кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними.

Разом з тим, всі отриманні від ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» податкові накладні відповідають вимогам до первинних документів, фіксують зміст господарських операцій і містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту.

Проведення господарських операції зафіксовано і підтверджується первинними документами, на підставі яких здійснено бухгалтерський облік і на даних якого, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображенням господарських операцій стали основою і для податкового обліку.

Всі договори, видаткові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Верховний суд в постанові від 04.04.2018 року по справі №810/4751/13-а (адміністративне провадження №К/9901/2749/18) зазначив, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економічно-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізується та споживається у процесі її здійснення. Виходячи із специфіки послуг, як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямками, вказаними в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

В свою чергу, відповідачем не наведено доводів, а судом першої інстанції не встановлено таких, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/aбo свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» чи узгодженості дій між ними.

Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" задовольнити повністю.

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні адміністративного позову, і ухвалити у цій частині нове рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 13.03.2012 року № 0000102300 у частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 183 101,00 грн. та №0000112300 у частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 228 876,00 грн..

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 грудня 2018 року.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Мельник-Томенко Ж. М. Залімський І. Г.