Номер провадження: 22-ц/785/7152/18

Номер справи місцевого суду: 496/956/18

Головуючий у першій інстанції Буран В. М.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 червня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2, треті особи: Біляївська районна державна нотаріальна контора Одеської області, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, Біляївського районного управління юстиції Одеської області про встановлення факту розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 1997 року позивач проживала в цивільному шлюбі з громадянином ОСОБА_4, їх об'єднував спільний побут, спільний бюджет та знайомі, а з 2004 року ще й спільний син. ОСОБА_4 запевняв позивача, що не знаходиться у шлюбі. З часом на ім'я чоловіка було зареєстровано право власності на будинок та 0,1754 га землі по АДРЕСА_1. В серпні 2015 року ОСОБА_4 зник. По факту його зникнення було розпочато досудове розслідування. В процесі слідства було виявлено підозрюваного, який визнав що вбив ОСОБА_4 29 листопада 2016 року Біляївським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_4 10 червня 2016 року було заведено спадкову справу щодо майна ОСОБА_4 Згідно даної позивачу довідки до Біляївської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом звернулись: дружина померлого - ОСОБА_2, донька померлого - ОСОБА_5 та малолітній син померлого ОСОБА_11. Звернення ОСОБА_2 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини стало для позивача цілковитою несподіванкою, адже померлий чоловік запевнив позивача, у тому, що він розірвав шлюб із ОСОБА_2 у судовому порядку. В лютому 2017 року позивач звернулась до архіву Біляївського районного суду Одеської області. В результаті, було встановлено, що дійсно шлюб між померлим та ОСОБА_2 було розірвано на підставі рішення Біляївського районного народного суду Одеської області від 19 лютого 1995 року. У зв'язку із тим, що відповідач звернулась до Біляївської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом між нею та позивачем виник та існує спір про право. Тому в інтересах свого малолітнього сина позивач звертається до суду.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11 червня 2018 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_2, треті особи Біляївська района державна нотаріальна контора Одеської області, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, Біляївського районного управління юстиції Одеської області про встановлення факту розірвання шлюбу - задоволено.

Встановлено факт розірвання з 01 березня 1995 року шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, який було розірвано рішенням Біляївського районного народного суду Одеської області по справі № 2-347 від 19 лютого 1995 року.

Вважаючи рішення суду незаконним ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 червня 2018 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 суд помилково дійшов зазначеного висновку.

Свій висновок суд обґрунтував тим, що з 1997 року позивач проживала в цивільному шлюбі з громадянином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився спільний син, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11 серпня 2016 року (а.с. 7).

В 2007 році позивач та ОСОБА_4 вирішили роз'їхатися, але це не вплинуло на відносини батька ОСОБА_4 та сина ОСОБА_11, що підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 від 19.04.2017 року (а.с. 10-16).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 29 листопада 2016 року (а.с. 8).

10 червня 2016 року було заведено спадкову справу № 334/2016 щодо майна ОСОБА_4

Згідно даної позивачу довідки № 562/02-14 від 14.02.2017 року до Біляївської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом звернулись дружина померлого - ОСОБА_2, донька померлого - ОСОБА_5 та малолітній син померлого ОСОБА_11 (а.с. 13).

Померлий ОСОБА_4 раніше запевняв позивача, у тому, що він розірвав шлюб із ОСОБА_2 за рішенням суду. В лютому 2017 року позивач звернулась до архіву Біляївського районного суду Одеської області. В результаті, було встановлено, що дійсно шлюб між померлим та ОСОБА_2 було розірвано на підставі рішення Біляївського районного народного суду Одеської області від 19 лютого 1995 року (а.с. 9).

Суд, вважаючи позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтованими, підтвердженими належними доказами дійшов висновку про задоволення позову.

Проте колегія судів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд порушив ч.1 ст. 5 ЦПК України про те, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом.

Судом порушено приписи ч.2 ст.19 ЦПК України, відповідно до якої судочинство здійснюється у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі суд не звернув уваги, що подана заява не відповідала вимогам ст. ст. 5, 19, 175, 177 ЦПК України оскільки в мотивувальній частині позову ОСОБА_6 вказує на наявність спору щодо спадщини, а в прохальній частині позову вона просить встановити юридичний факт.

Позивачка мотивувала свій позов так: «….із заявою про прийняття спадщини за законом звернулась дружина померлого - ОСОБА_2; донька померлого - ОСОБА_5 та малолітній син померлого ОСОБА_11…

У зв'язку з тим, що відповідач звернулась до Біляївської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом між нею та мною виник та існує спір про право. Тому в інтересах свого сина ОСОБА_11 я звертаюсь до Біляївського районного суду Одеської області із позовною заявою про встановлення факту розірвання шлюбу… Звернення із вказаною вимогою зумовлене необхідністю встановлення кола спадкоємців ОСОБА_4…

Результат розгляду цієї заяви може вплинути на коло спадкоємців померлого ОСОБА_4, і відповідно - на частки спадкоємців у спадковій масі».

При постановленні рішення судом порушено вимоги ст. 293 ЦПК України, якою визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Оскаржуване рішення суд обґрунтовує положеннями ст. ст. 315, 319 ЦПК України - тобто статтями розгляду справи окремого провадження.

При цьому судом не взято до уваги, що відповідно до п.4 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення за таких умов

-якщо відповідний запис в органах РАЦСу не зберігся (відсутність архіву або відповідної книги реєстрації, а також за наявності книги, проте за відсутності запису в ній);

-якщо у поновленні такого запису органи РАЦСу відмовили у встановленому порядку;

-запис в органах РАЦСу може бути поновлено лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації події.

Відповідно до ст. 44 Кодексу про шлюб та сім'ю (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між подружжям ОСОБА_4) шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації його розірвання в органах запису актів громадянського стану.

Згідно положень ст. 158 та ст. 180 Кодексу про шлюб та сім'ю реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду повинна була здійснюватися в органах запису актів громадянського стану з видачою свідоцтва про розірвання шлюбу.

При цьому згідно ст. 184 Кодексу про шлюб та сім'ю в паспортах осіб, які припинили шлюб, вчинялась відмітка про розірвання шлюбу.

В судовому рішенні суд посилається на ці норми матеріального права, але їх дію не застосовує до виниклих правовідносин подружжя ОСОБА_4.

Також в матеріалах справи відсутні докази розірвання шлюбу подружжя ОСОБА_4 в органах РАЦСу.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 2018 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», який у п. 10 роз'яснив, що суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану. Тобто, якщо запис був, але не зберігся і встановити факт його вчинення інакше ніж за судовим рішенням неможливо.

Натомість суд встановив факт розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - 01 березня 1995 року, виходячи з дати набрання законної сили рішенням Біляївського районного народного суду Одеської області по справі №2-437 1995 рік.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 суд обґрунтував свій висновок тим, що ОСОБА_2 позов визнала, однак прослухавши запис підготовчого засідання від 11.07.2018 року, де відповідач говорить, що в неї залишилось свідоцтво про шлюб і паспорт, що рішення суду нею було отримано лише в день засідання.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районним судом викладені обставини з'ясовано неповно, висновок суду не відповідає встановленим обставинам, неправильно застосувано норми матеріального права що є підставами для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового по суті позовних вимог.

Доводи позивача є необґрунтованими, належних доказів для задоволення позову колегія суддів не вбачає. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. .

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 червня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.12.2018 року.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький