КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
14.12.09 р. № 01-03/4079
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Корсакової Г.В.
суддів: Гаврилюка О.М.,
Федорчука Р.В.
При секретарі судового засідання –Матвієвській Г.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача 1: не з’явились;
від відповідача 2: не з’явились;
від третьої особи: не з’явились;
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області та апеляційну скаргу Державного казначейства України на рішення господарського суду Черкаської області від 21.09.2009 року (підписано 25.09.2009р.)
по справі № 01-03/4079 (суддя Чевгуз О.В.)
за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Черкаси
до 1. Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, м. Черкаси
2. Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області, м. Черкаси
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державне казначейство України, м. Київ
про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.09.2009р. (підписано 25.09.2009р.) у справі № 01-03/4079 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Державне казначейство України на користь приватного підприємця ОСОБА_2 410240,44 грн. втрат від інфляції, 62108,88 грн. трьох відсотків річних, 4723,49 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 300 грн. витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 21.09.2009 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.10.2009р. апеляційна скарга Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області прийнята до провадження та призначено у відкритому судовому засіданні розгляд справи № 01-03/4079.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Черкаської області від 21.09.2009р., Державне казначейство України звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 21.09.2009 року скасувати, як таке що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
Згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 23.10.2009р. відновлено строк подання апеляційної скарги Державному казначейству України та прийнято її до провадження.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області та апеляційну скаргу Державного казначейства України на рішення господарського суду Черкаської області від 21.09.2009 року у справі № 01-03/4079 об'єднано в одне апеляційне провадження.
Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду Черкаської області від 21.09.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання 08.12.2009р. не з’явились, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає, що неявка представників відповідача 2 та третьої особи не перешкоджає апеляційному перегляду рішення господарського суду Черкаської області від 21.09.2009 року, оскільки їх явка в судове засідання обов’язковою не визнавалась.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні 08.12.2009р. вимоги апеляційних скарг підтримав та просив їх задовольнити.
Представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційних скарг.
В судовому засіданні 08.12.2009р. оголошувалась перерва до 14.12.2009р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 1, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Черкаської області від 10.04.2002 р. у справі № 01/2467 стягнуто з державного бюджету України через Державне казначейство України на користь приватного підприємця ОСОБА_2 308 332,67 грн. вартості збитків, завданих відділом державної виконавчої служби Соснівського райуправління юстиції м. Черкаси (а.с. 10-11 том І).
19.11.2002 р. господарським судом Черкаської області був виданий відповідний наказ (а.с. 12 том І).
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.02.2003 р. по справі № 14-01/2467 було визнано неправомірною бездіяльність районного відділу ДВС Соснівського РУЮ у м. Черкаси при відкритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Черкаської області від 19.11.2002 р. у справі № 01/2467, визнано недійсною постанову районного відділу ДВС Соснівського РУЮ у м. Черкаси від 28.11.2002 р. про зупинення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Черкаської області від 19.11.2002 р. у справі № 01/2467, зобов’язано ВДВС Соснівського РУЮ у м. Черкаси виконати наказ (а.с. 13 том І).
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.12.2004 р. по справі № 14-01/2467 було визнано неналежним виконання наказу господарського суду Черкаської області від 19.11.2002 р. у справі № 01/2467 відділами ДВС Соснівського РУЮ у м. Черкаси, Печерського РУЮ у м. Києві, Державного казначейства України та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, визнано недійсною постанову районного відділу ДВС Соснівського РУЮ у м. Черкаси від 11.03.2003 р. про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Черкаського області від 19.11.2002 р. у справі 01/2467 у зв’язку з передачею відділу ДВС Печерського РУЮ у м. Києві, зобов’язано ВДВС Соснівського РУЮ у м. Черкаси виконати наказ (а.с. 14 том І).
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.04.2005 р. по справі № 14-01/2467 було визнано недійсною постанову державного виконавця ВДВС Соснівського РУЮ у м. Черкаси від 11.03.2005 р. про зупинення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Черкаського області від 19.11.2002 р. у справі 01/2467, внесено зміни до наказу від 19.11.2002 р. в частині виключення реквізитів рахунку Державного казначейства, видано новий наказ (а.с. 15 том І).
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.06.2005 р. по справі № 14-01/2467 було визнано недійсною постанову державного виконавця ВДВС Черкаського МУЮ від 11.03.2005 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Черкаського області від 22.04.2005 р. у справі 01/2467, зобов’язано районний ВДВС Черкаського МУЮ виконати наказ (а.с. 16 том І).
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.08.2005 р. по справі № 14-01/2467 було зобов’язано ВДВС Черкаського МУЮ відновити виконавче провадження та виконати наказ (а.с. 17 том І).
12.08.2005 р. державним виконавцем була винесена постанова про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області по справі № 01/2467 від 19.11.2002 р. (а.с. 18 том І).
Постановою ВДВС Черкаського МУЮ від 31.10.2005р. наказ господарського суду Черкаської області від 19.11.2002р. по справі № 01/2467 на підставі п. 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»повернутий стягувачу (а.с. 20 том І).
Постановою ВДВС у Соснівському районі м. Черкас від 05.12.2005 р. було відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Черкаської області у справі №01/2467 від 19.11.2002 р. (а.с. 22 том І).
Листом від 17.02.2006 р. №791 ДВС у Соснівському районі міста Черкас відмовлено у відновленні виконавчого провадження з підстав пред’явлення наказу господарського суду Черкаської області від 19.11.2002 р. №01/2467 не за належністю (а.с. 23 том І).
Листом ДВС Черкаської області від 13.12.2006 р. №74-Ю повідомлено позивача про те, що з урахуванням принципу територіальності наказ від 19.11.2002 р. у справі №01/2467 підлягає виконанню відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (а.с. 24 том І).
Листом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.12.2006 р. №25/6-50-11247 позивач повідомлений, що на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби покладається виконання рішень, за якими боржниками є вищий чи центральні органи державної влади, та за якими стягненню підлягає сума боргу від десяти та більше мільйонів гривень (а.с. 25 том І).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2007 р. було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного казначейства України на рішення господарського суду Черкаської області від 10.04.2002 р. у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до ВДВС Соснівського РУЮ в м. Черкаси, Черкаської філії спеціалізованого державного підприємства “Укрспецюст” про стягнення 308 332 грн. (а.с. 26 том І).
В серпні 2008р. Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне казначейство України, про стягнення 225 814,84 грн. індексу інфляції та 51 002,81 грн. три відсотки річних обґрунтовуючи позов неналежним виконанням грошового зобов’язання та зазначаючи, що тривалий час з різних причин органами державної виконавчої служби не виконується рішення господарського суду Черкаської області від 10.04.2002р. у справі № 01/2467.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.09.2008 р. залучено до участі у справі другим відповідачем Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області (а.с. 48 том І).
Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2009р. скасовані прийняті у справі постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009р. та рішення господарського суду Черкаської області від 28.11.2008 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 206-210 т. І).
Під час нового розгляду справи Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 заявою від 16.09.2009р. № 198 збільшено позовні вимоги, а саме позивач просить стягнути з Державного бюджету України через Державне казначейство України 410240,44 грн. –сума інфляційних за період з 01.12.2002р. по 31.08.2009р.; 62108,88 грн. –3% річних за період з 01.12.2002р. по 17.09.2009р., судові витрати: 4 723,49 грн. загальна сума сплаченого державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 300 грн. транспортних витрат (а.с. 34-35 том І).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.09.2009р. позовні вимоги задоволені повністю з підстав їх обґрунтованості.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області та Державного казначейства України задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Черкаської області має бути змінено, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України та виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Статтею 5 названого Закону передбачено, що Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Статтею 9 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Черкаської області від 10.04.2002 р. у справі № 01/2467 стягнуто з Державного бюджету України через Державне казначейство України на користь приватного підприємця ОСОБА_2 308 332,67 грн. вартості збитків, завданих відділом державної виконавчої служби Соснівського райуправління юстиції м. Черкаси.
Вказане рішення набрало законної сили. Виданий на його виконання наказ від 19 листопада 2002 року № 01/2467 у встановленому порядку пред’явлений позивачем до виконання.
ВДВС в добровільному порядку в жовтні 2002р. було сплачено на користь позивача 4000 грн. Сума боргу по вищевказаному судовому рішенню залишилась 304 332,67 грн.
Виконавцями судового рішення з 22 листопада 2002р. були: ВДВС Соснівського РУЮ м.Черкаси, ДВС Черкаського міського управління юстиції, ДВС Печерського районного управління юстиції м.Києва, Управління державного казначейства у Черкаській області, Державне казначейство України, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Відповідач 1 та інші вищевказані органи державної виконавчої служби приймали заяви та вимоги позивача, відкривали або відновлювали виконавче провадження, Але посилаючись на неспроможність та інші підстави зупиняли, закривали або направляли матеріали виконавчого провадження іншим виконавцям чи не приймали заяви та вимоги позивача до виконання.
У зв'язку з невиконанням наказу господарського суду Черкаської області позивач звертався із численними скаргами та заявами до начальника ВДВС Соснівського РУЮ м. Черкаси, ДВС Черкаського МУЮ, Черкаського обласного управління юстиції, Міністерства юстиції України, Департаменту ДВС, Державного казначейства України та суду.
Ухвалами господарського суду Черкаської області від 28.02.2003р., від 13.12.2004р., від 22.04.2005р., від 02.06.2005р., від 01.08.2005р. визнавалась бездіяльність державного виконавця неправомірною, постанови про припинення, закінчення, зупинення виконавчого провадження, відмову у відкритті виконавчого провадження - недійсними, орган ДВС зобов’язувався судом виконати наказ від 19.11.2002р. № 01/2467.
Матеріалами справи підтверджується, що рішення господарського суду Черкаської області у справі № 01/2467 не виконано відповідачем з листопада 2002р.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Отже, з наведених норм права та обставин справи вбачається, що зобов’язання між сторонами виникло внаслідок завдання органом державної виконавчої служби майнової шкоди позивачу.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Діюче законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.
Якщо зобов’язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі передбачені ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно заяви від 16.09.2009р. № 198 про збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути з Державного бюджету України через Державне казначейство України 410 240,44 грн. –сума інфляційних за період з 01.12.2002р. по 31.08.2009р.; 62 108,88 грн. –3% річних за період з 01.12.2002р. по 17.09.2009р., судові витрати: 4 723,49 грн. загальна сума сплаченого державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 300 грн. транспортних витрат (а.с. 34-35 том І). Інфляційні витрати та відсотки річних нараховані позивачем на суму 304 332,67 грн., що залишилась не сплаченою за рішенням суду від 10.04.2002 р. у справі № 01/2467.
Приписами ст. 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 закону України «Про виконавче провадження»збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Таким чином, приписами даних правових норм встановлено, що відповідальність несе сама держава, а не її органи або посадові чи службові особи. Останні здійснюють свої функції не як приватні особи в своїх інтересах, а від імені держави та в межах покладеної на них державної компетенції.
За ст. 48 глави 8 розділу II Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1232 встановлено, що одним з основних його завдань, зокрема, є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.
Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України. Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства України.
Таким чином, оскільки зобов’язання перед позивачем з відшкодування завданої органом державної виконавчої служби майнової шкоди відповідачем 1 не виконано, зазначене є підставою для відповідальності держави та стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, на підставі ст. 625 ЦК України, з Державного бюджету України.
Згідно проведеного судовою колегією розрахунку сума інфляційних втрат за період з 01.12.2002р. по 31.08.2009р. становить 409 023,11 грн., тобто є меншою, ніж заявлено позивачем. Здійснений позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.12.2002р. по 17.09.2009р. є вірним.
Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача 1 щодо пропуску позивачем встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності до заявлених вимог за період з листопада 2002р. по серпень 2005р., про що ним було заявлено у відзиві на позов в суді першої інстанції під час нового розгляду справи, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Враховуючи, що позивач своєчасно реалізував своє право на звернення до суду за захистом свого порушеного права, яке полягало у завданні йому збитків, завданих органом державної виконавчої служби і вказане право захищено судом шляхом стягнення суми збитків з Державного бюджету України, про що є рішення господарського суду Черкаської області від 10.04.2002 р. у справі № 01/2467, тому не можна вважати строк, який тече після пред'явлення позову та ухвалення рішення, позовним.
З ухваленням судового рішення від 10.04.2002 р. у справі № 01/2467 у відповідача1 виник обов'язок його виконати, але до подання позивачем позову і ухвалення рішення в цій справі воно виконано не було.
В порушення ст. 33 ГПК України відповідач 1не надав доказів сплати коштів, а також не надав доказів виконання рішення господарського суду від 10.04.2002 р. у справі № 01/2467.
У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв'язку з його невиконанням.
Обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені у даній справі обставини та зібрані у ній докази, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача 409 023,11 грн. втрат від інфляції та 62 108,88 грн. трьох відсотків річних. В решті суми інфляційних втрат позов залишається без задоволення.
Таким чином, рішення господарського суду Черкаської області від 21.09.2009р. підлягає зміні, а апеляційна скарга Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області та апеляційна скарга Державного казначейства України залишаються без задоволення.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вимоги позивача про стягнення 300 грн. транспортних витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи підтверджуються наданими позивачем квитками.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області та апеляційну скаргу Державного казначейства України на рішення господарського суду Черкаської області від 21.09.2009 року у справі № 01-03/4079 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 21.09.2009 року у справі № 01-03/4079 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України через Державне казначейство України на користь приватного підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) 409023,11 грн. втрат від інфляції, 62108,88 грн. трьох відсотків річних, 4711,33 грн. витрат по сплаті державного мита, 117,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 299,10 грн. витрат, пов’язаних з розглядом справи.
В іншій частині позовних вимог відмовити.»
3. Доручити господарському суду Черкаської області видати накази.
4. Матеріали справи № 01-03/4079 повернути господарському суду Черкаської області.
Головуючий суддя Г.В. Корсакова
Судді: О.М. Гаврилюк
Р.В. Федорчук
Дата відправки 18.01.10