ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2010 року                                    Справа №  38/10-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Лисенко О.М. (доповідач)    

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.

при секретарі судового засідання: Вовченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача:  Новікова Л.О., представник , довіреність №б/н  від 11.08.2009 року;

від відповідача:  Бутович С.О., представник , довіреність №1СП  від 28.09.2009 року;

від третьої особи: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод ремонту та будівництва пасажирських вагонів”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 09.11.2009р. у справі № 38/10-09

за позовом: відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів”, м.Дніпропетровськ

до: товариства з обмеженою відповідальністю “Центр Інтерресурс”, м.Дніпропетровськ третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Столярова Вікторія Миколаївна, м.Дніпропетровськ

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів”, м.Дніпропетровськ звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Центр Інтерресурс”, м.Дніпропетровськ, третьої особи –приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Столярової Вікторії Миколаївни, м.Дніпропетровськ з урахуванням уточнених позовних вимог від 29.09.2009 року про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд від 26.03.2007 року, укладеного між сторонами по справі та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Столяровою Вікторією Миколаївною за реєстровим номером 683, про продаж нерухомого майна –нежитлові будівлі та споруди за адресою: м.Дніпропетровськ, пров. Універсальний, 1: будинок спорту літ. А-3 загальною площею 2099, 2 кв.м. з ганками а1, а2, а3, глядацькі трибуни літ.Е, огорожі та споруди №№ 1-17;

- зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю “Центр Інтерресурс” повернути відкритому акціонерному товариству “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів” майно, в тому числі не житлові будівлі та споруди, що було одержано товариством з обмеженою відповідальністю “Центр Інтерресурс” за договором купівлі продажу від 26.03.2007 року, укладеним між сторонами по справі та посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Столяровою Вікторією Миколаївною за реєстровим номером 683, про продаж нерухомого майна –нежитлові будівлі та споруди за адресою: м.Дніпропетровськ, пров. Універсальний, 1: будинок спорту літ. А-3 загальною площею 2099, 2 кв.м. з ганками а1, а2, а3, глядацькі трибуни літ.Е, огорожі та споруди №№ 1-17.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2009 року по справі № 38/10-09 (суддя Бондарєв Е.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки позивачем не доведені підстави для визнання договору недійсним.

Не погодившись із вказаним рішенням, відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів” подало до суду апеляційну скаргу, в якій просило зазначене рішення господарського суду скасувати, а позовні вимоги задовольнити, посилаючись на наступне.

Спостережна рада в порушення п.8.4.1 Статуту позивача, вимог ч.6 ст.46 Закону України “Про господарські товариства” при прийнятті рішень від 23.03.2007 року та 04.07.2007 року, надаючи дозвіл голові правління Шахотіну А.Г. на укладення договору купівлі-продажу, фактично підмінила компетенцію правління щодо прийняття відповідних рішень та порушуючи приписи статей 97, 99, 160 ЦК України вийшла за межі своїх повноважень.

Зауважує, що голова правління позивача не є самостійним органом управління, а тому відповідні питання повинні вноситись на розгляд засідання правління (п.8.4.1, 8.4.4 Статуту позивача).

Вважає, що спірна угода підписана головою правління з порушенням компетенції, що в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання угоди недійсною.

Судом не спростовані доводи позивача, що спірний правочин не був схвалений належним чином або затверджений відповідним рішення органів управління.

Положення про Спостережну раду та Положення про Правління позивача не можуть бути належними доказами через невідповідність положенням Статуту позивача.

Відповідач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Позивачем надане клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з необхідністю надання порядку проведення засідання спостережної ради, на підставі якого укладено спірний Договір, а також розміру вартості майна товариства.

Відповідно до частин 1,3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що клопотання позивача безпідставне, оскільки вказані позивачем документи не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Доказів неможливості їх подання суду першої інстанції позивач не надав.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

23.03.2007 року на засіданні Спостережної ради позивача було вирішено реалізувати на вільному ринку “обєкти нерухомого майна” відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів” та уповноважити Голову Правління на підписання договору купівлі-продажу “обєктів нерухомого майна”.

26.03.2007 року між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Столяровою В.М. за реєстровим номером 683, бланк ВЕК № 075300. Відповідно до п.1.2 названого договору предметом продажу було нерухоме майно –не житлові будівлі та споруди за адресою: м.Дніпропетровськ, провул.Універсальний,1: будинок спорту літ. А-3 загальною площею 2099, 2 кв.м. з ганками а1, а2, а3, глядацькі трибуни літ.Е, огорожі та споруди №№ 1-17.

Вказаний договір зареєстровано в електронному державному реєстрі правочинів за номером правочину 1987576 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. Витяг наданий 26.03.2007 року за № 3740676.

25.07.2007 року між сторонами по справі до основного Договору купівлі-продажу укладено Додаткову угоду, посвідчену 25.07.2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Столяровою В.М. за реєстровим номером 1896, бланк ВЕТ № 232953, ВЕТ № 232954. Додаткову угоду укладено з метою можливості проведення розрахунків за нерухомість у вексельній формі без зміни вартості предмету договору шляхом викладення в новій редакції п.п. 1.1, 2.1, 3.21, 3.3.1 Договору купівлі-продажу. Передбачено в рахунок сплати ціни майна передача продавцю (відкритому акціонерному товариству “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів”) простого векселю, проведення оплати частинами, в строк не пізніше 24.09.2007 року.

Оплата вартості нерухомості проведена Актом про вексельний платіж від 25.07.2007 року, згідно з яким позивач отримав від відповідача простий вексель сумою 5 751 128, 40 грн., серія АА № 0982966, векселедавцем якого є товариство з обмеженою відповідальністю “Центр Інтерресурс”, дата складання 25.07.2007 року, строк платежу –за предявленням, але не раніше 24.09.2007 року, проценти за векселем не передбачені. В названому Акті вказаний вексель визначається як засіб платежу за Договором купівлі-продажу від 26.03.2007 року за реєстровими номером 683 (а.с.30 т.1).

Актом від 25.07.2007 року позивач прийняв від відповідача вексель АА № 0982966 на суму 5 751 128,40 грн.

Умови спірного Договору сторони виконали у повному обсязі.

Протоколом загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" від 18.04.2008 року затверджений звіт голови правління про результати діяльності ВАТ “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів” за 2007 рік.

Як на підставу визнання спірного Договору недійсним позивач (скаржник) посилається на те, що Голова Правління не був уповноважений укладати зазначений правочин без рішення Правління про укладення такого договору та його подальшого схвалення Правлінням після укладання; Спостережна рада не була уповноважена надавати погодження на продаж майна за спірним договором.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним, для чинності правочину встановлено статтею 203 Цивільного кодексу України: “1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним”.

Відповідно до частин 1,3 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Пунктами 8.4.1, 8.4.4 Статуту позивача визначено, що виконавчим органом Акціонерного Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є Правління Акціонерного Товариства. Правління Акціонерного Товариства складається з 5 членів, до складу якого входять: Голова Правління, Перший заступник Голови Правління, заступники Голови Правління в кількості 2-х осіб; головний бухгалтер (за посадою).

До компетенції Правління відносяться усі питання діяльності Акціонерного Товариства, крім тих, що згідно з чинним законодавством, цим Статутом або рішенням вищого органу Акціонерного Товариства віднесені виключно до компетенції іншого органу Акціонерного Товариства (п.8.4.2 Статуту позивача).

Пунктом 8.4.6 Статуту позивача передбачено, що засідання Правління Акціонерного Товариства проводяться по мірі необхідності. На підставі рішень, прийнятих на засіданнях Правління, Голова правління, в межах своїх повноважень, видає накази та інші розпорядчі документи щодо діяльності Акціонерного Товариства (п.8.4.7 Статуту позивача).

Відповідно до п.8.4.5 Статуту відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів” Голова Правління, а в його відсутність Перший заступник Голови Правління керують роботою Правління. Голова Правління, а в його відсутність Перший заступник Голови Правління, має право без доручення здійснювати дії від імені Акціонерного Товариства. Вони уповноважені керувати поточними справами Акціонерного товариства і виконувати рішення вищого органу Акціонерного Товариства та Спостережної ради, представляти Акціонерне товариство в його відносинах з іншими фізичними та юридичними особами, в державних установах та громадських організаціях, вести переговори та укладати угоди від імені Акціонерного Товариства, організовувати ведення протоколів засідань Правління.

Проаналізувавши наведене вище, судова колегія дійшла до висновку про відсутність обмежень повноважень Голови Правління на укладання угод, вчинення правочинів від імені товариства за вказаних обставин, отже, доводи скаржника про те, що голова правління позивача не є самостійним органом управління, а тому відповідні питання повинні вноситись на розгляд засідання правління (п.8.4.1, 8.4.4 Статуту позивача) до уваги судовою колегією не приймаються.

За пунктом 8.3.4 Статуту позивача до виключної компетенції Спостережної ради належить погодження проведення операцій відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна Акціонерного Товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість проданого відповідачу майна за Договором купівлі-продажу від 26.03.2007 року є меншою ніж 1% від загальної вартості майна позивача на день укладення спірного Договору (а.с.5 т.1, 83-83 т.1).

Позиція скаржника, про те, що Спостережна рада в порушення п.8.4.1 Статуту позивача, вимог ч.6 ст.46 Закону України “Про господарські товариства” при прийнятті рішень від 23.03.2007 року та 04.07.2007 року, надаючи дозвіл голові правління Шахотіну А.Г. на укладення договору купівлі-продажу, фактично підмінила компетенцію правління щодо прийняття відповідних рішень та, порушуючи приписи статей 97, 99, 160 ЦК України вийшла за межі своїх повноважень, не приймаються до уваги судовою колегією з огляду на те, що у відповідності до п.8.3.4 Статуту позивача Спостережна рада не обмежена у своєму праві приймати рішення щодо майна товариства на суму менше ніж 50%, а також на те, що за положеннями Статуту позивача рішення Правління позивача не є передумовою укладання угод, вчинення правочинів Головою Правління від імені Акціонерного Товариства.

Враховуючи наведене вище та оскільки голова правління повинен виконувати рішення Спостережної ради (п. 8.4.5 Статуту позивача), доводи скаржника про те, що спірна угода підписана головою правління з порушенням компетенції, що в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання угоди недійсною, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією.

Міркування скаржника, що Положення про Спостережну раду та Положення про Правління позивача не можуть бути належними доказами через невідповідність положенням Статуту позивача до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки, як встановлено вище, за положеннями виключно Статуту позивача Голова правління був уповноважений на вчинення спірного правочину від імені Акціонерного Товариства.

Позиція скаржника, що судом не спростовані доводи позивача, що спірний правочин не був схвалений належним чином або затверджений відповідним рішення органів управління не приймається до уваги судовою колегією, оскільки, як встановлено вище, Голова правління діяв у межах своїх повноважень, то і необхідність ані у попередньому рішенні Правління позивача на погодження правочину, ані у подальшому його схваленні відсутня.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Доказів визнання недійсним Протоколу засідання Спостережної ради відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" від 23.03.2007 року та доказів визнання недійсними статутних документів відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" суду не надано.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем підстав для визнання спірного Договору недійсним.

Враховуючи  наведене, судова колегія вважає, що підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів”, м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду  Дніпропетровської області від 09.11.2009 року по справі № 38/10-09 –залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                           О.М.Лисенко

Суддя                                                                                 О.В.Джихур

Суддя                                                                                 О.М.Виноградник   

Повний текст постанови підписаний 26.01.2010 року.