Справа № 2а-199/2007 року

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ                  УКРАЇНИ

01 лютого 2007 року                                               м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд                        Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді                         Перегінець Л.В.

секретаря                         Козюпі З.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про стягнення боргу та зобов"язання нарахувати пенсію в розмірі передбаченому законом, суд,-

ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про стягнення   боргу по недоплаченій пенсії в сумі 6556 грн. та зобов'язання відповідача нарахувати пенсію в розмірі передбаченому ст.58 та 77 ЗУ „ Про пенсійне забезпечення".

В судовому засіданні позивач та представник ОСОБА_2 позов підтримали , просили задоволити його з підстав вказаних в позові.

Представники відповідача згідно довіреності Кучірка В.Й. та Масик Г.М. позов не визнали, суду пояснили, що позивачу правильно визначено трудовий стаж та розмір доплати до пенсії. Оскільки позивач був членом сім'ї особи репресованої, він не може претендувати на потрійне дорахування стажу згідно ст.77 ЗУ „ Про пенсійне забезпечення". Також йому в цій якості проводиться доплата до пенсії згідно ст.58 Закону, підстави для доплати 50% відсутні, тому просять в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши таким чином фактичні її обставини, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач в 1966 році був реабілітований , що засвідчується довідкою Верховного суду УРСР від 29.11.66р. за № 843н06.

Згідно ст.58 Закону України „Про пенсійне забезпечення" громадянам, необгрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, необгрунтовано репресованим і згодом реабілітованим, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Таку ж норму містить ст.6 ЗУ „ Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні „ - реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

За ст.1 цього Закону слід вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необгрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством Української РСР до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Як вбачається з довідки Верховного суду № 843 щодо позивача та його батьків припинено провадження і він є реабілітованим. Проте позивачем не представлено жодного доказу, який би вказував на те, що він є особою, на яку поширюється наведена

 норма. А за наявності згаданого документа можна зробити висновок , що він не є безпосередньо особою, яка в розумінні норми ст.58 Закону може претендувати на таке зарахування стажу.

Щодо проведення доплати в розмірі 50% слід зазначити таке:

Згідно п."г" ст.77 Закону України „Про пенсійне забезпечення" призначені пенсії підвищуються громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Тобто, зі змісту статті чітко визначено порядок її проведення. Позивач не заперечує, що отримує доплату в розмірі 25 % як член сім"ї репресованої особи. Підстави ж проведення йому доплати врозмірі 50% відсутні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що відповідач неправильно визначив стаж роботи позивача та розмір доплати до пенсії і внаслідок чого виник борг по оплаті пенсії та нарахуванню компенсація внаслідок інфляції, тому в позові слід відмовити.

Крім того, в частині вимог про стягнення коштів до 2005 року позивач пропустив строк звернення до суду, проте оскільки відповідач не наполягає на застосуванні строку як підстави для відмови в позові, суд враховує цю обставину при вирішенні спору.

На підставі ст.ст.58,77 ЗУ „ Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 1,2,6 ЗУ „ Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні „ та керуючись ст.ст. 11,71,159,160,163 КАС України, суд,

Постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про стягнення боргу в сумі 6556грн. та зобов"язання нарахувати пенсію в розмірі передбаченому законом відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного суду Івано-Франківської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.