Номер провадження: 22-ц/785/2798/18

Номер справи місцевого суду: 522/12503/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018 року                                                                 м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Калараш А.А., Заїкіна А.П.

                        за участю секретаря: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» - ОСОБА_2 у справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Бойчука А.Ю. 22 серпня 2017 року в м. Одесі,-

встановила:

У липні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи було уточнено, та остаточно просив звернути стягнення на належний ОСОБА_3 та ОСОБА_4 предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності за ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_6» в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 416/07ф від 05 листопада 2007 року в розмірі 6 264 458, 21 гривень.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2017 року позовну заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в частині позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 6 264 458,21 гривень, стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість у розмірі 6 264 458, 21 гривень, - залишено без розгляду.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05 листопада 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_6» (правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_6») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 416/07ф, згідно якого ОСОБА_6 надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 108 000 доларів США строком до 04 листопада 2027 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних. Згідно додаткової угоди № 1 до кредитного договору, плата за користування кредитними коштами була змінена та встановлена в розмірі 15% річних.

В забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором № 416/07ф, 05 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено Договір поруки № б/н. Крім того, між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено Договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку Банку було передано нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

В порушення умов вказаного договору кредиту, відповідачі прострочили виплату грошових сум, у зв'язку із чим станом на 11 травня 2016 року сума заборгованості склала 6 264 458, 21 гривень.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2017 року у задоволенні позову уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» ОСОБА_2 було відмовлено (т.1, а.с. 168-171).

В апеляційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (т.1, а.с. 201-204).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_6», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_6», та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 416/07ф, з наступними змінами, доповненнями та додатками до нього.

У забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором № 416/07ф, 05 листопада 2007 року було укладено договір поруки між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, та договір іпотеки між Банком та ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 5395, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 51,7 кв. м., у тому числі житловою 36,8 кв. м.

У порушення умов Кредитного договору № 416/07ф погашення заборгованості не здійснено, у зв’язку із чим станом на 11 травня 2016 року розмір заборгованості склав 6 264 458 гривень 21 копійок, з яких:

кредит - 106 896,53 доларів США;

відсотки - 137 011,86 доларів США;

всього заборгованість за тілом та відсотками по кредиту - 243 908,39 доларів США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату розрахунку 11 травня 2016 року – 6 145 549,21 грн.).

комісія за РО - 14 675,48 грн.

штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойки) - 104 233,52 грн.

В рахунок погашення вищезазначеної заборгованості, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» просив визнати право власності на належний ОСОБА_3 та ОСОБА_4 предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_6».

Укладеним між сторонами іпотечним договором (пункт 7.2) передбачено, що задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється на підставі:

-рішення суду, згідно зі статтею 39 Закону України «Про іпотеку»;

-виконавчого напису нотаріуса;

-згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього Договору;

-продажу Іпотекодержателем від свого імені предмета Іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно п.7.3. Договору, Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет Іпотеки в межах, передбачених пунктом 7.2. цього Договору. Задоволення вимог Іпотекодержателя може здійснюватися у позасудовому порядку, згідно з цим застереженням, яке являє собою Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя відповідно до наведених нижче вимог:

П.7.3.1. – шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання;

У разі порушення основного зобов’язання або умов цього Договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцям письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання не менш ніж у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

П.7.3.2. – шляхом продажу Іпотекодержателем Предмета іпотеки.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Тобто, для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, за загальним правилом, необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Таким чином, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-38цс18 та від 31 жовтня 2018 року у справі №  61-5615ск18.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання спору, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, а тому рішення місцевого суду відповідає вимогам закону, підстави для його скасування відсутні.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом дотримано норми матеріального і процесуального права.

Колегія суддів не погоджується із вимогою апеляційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» щодо задоволення вимог апелянта шляхом стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, оскільки дане питання вирішено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2017 року, якою позовну заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в частині позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 6 264 458,21 гривень, стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 6 264 458, 21 гривень, - залишено без розгляду. Вказане судове рішення у апеляційному порядку не оскаржено, у зв’язку із чим апеляційний суд позбавлений можливості надавати правову оцінку фактам, встановленим набувшим законної сили судовим рішенням.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2017 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування  немає. 

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» - ОСОБА_2– залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2017 року- залишити без змін.     

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.       

Повний текст судового рішення складений 12 грудня 2018 року.

Головуючий                                                        С.О. Погорєлова

Судді                                                        А.П. Заїкін

                                                       ОСОБА_8