Копія :
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2010 року Справа № 2-а – 10348/09/2270/15
м.Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді : Майстер П.М.
при секретарі судового засідання: Ковальчук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -
ВСТАНОВИВ:
11 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 червня 2009 року державним виконавцем Борейко В.С. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, де зазначено, що боржник – Міністерство фінансів України з поважних причин не в змозі виконати судове рішення у спосіб та в порядку, визначеному у виконавчому листі, а рішення без боржника виконати неможливо. Вважає, що зазначена постанова винесена безпідставно, а тому підлягає скасуванню.
За таких підстав, ОСОБА_1 просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені завчасно і належним чином.
Позивач ОСОБА_1 надіслала до суду письмове клопотання про розгляд справи у її відсутності у зв’язку з незадовільним станом здоров’я.
У відповідності до ст.ст. 112, 122 КАС України, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 31.04.2008року зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Хмельницької РДА виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни 2-ї групи за 2007 рік у сумі 2920,48грн. Зобов’язано Міністерство фінансів України та Міністерство праці та соціальної політики України виділити та перерахувати ці кошти через Державне казначейство України на адресу управління праці та соціального захисту населення Хмельницької РДА для їх виплати ОСОБА_1
Після вступу рішення в законну силу був виписаний виконавчий лист, який направлений до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження.
12 червня 2009 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Борейко В.С. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, мотивуючи тим, що бюджетних призначень для взяття зобов’язань по судовим рішенням, щодо перерахунку виплаченої щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не було передбачено, а тому боржник з поважних причин не в змозі виконати судове рішення у спосіб та в порядку, визначеному у виконавчому листі, а рішення без боржника виконати неможливо.
Згідно п.1 ч.2 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон), примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Стаття 5 Закону визначає обов’язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи, щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Як, вбачається з матеріалів справи, відповідач під час винесення спірної постанови посилався на п.11 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно якої виконавче провадження підлягає закінченню, в тому числі, у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.
Згідно ч.3 ст.76 Закону, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Відповідачем не було надано жодних обґрунтованих доказів, які б свідчили про вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на своєчасне і повне виконання рішення суду №2-а-182 від 21.10.2008р., у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, та які б могли підтвердити правомірність прийнятого рішення. Натомість, державний виконавець відділу Департаменту ДВС дійшов висновку про неможливість відповідачем з поважних причин виконати рішення суду та про відсутність правових підстав для застосування санкцій, передбачених статтею 87 Закону.
Стаття 7 Закону визначає, що державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Посилання боржників на відсутність коштів щодо забезпечення належних виплат є безпідставним, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України.
Згідно ч. 1 ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Посилання державного виконавця в постанові про закінчення виконавчого провадження на неможливість виконання рішення суду у зв’язку з відсутністю коштів є необґрунтованим, оскільки жодним доказом не підтверджені.
З урахуванням вимог вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 12.06.2009р. була винесена в порушення вимог чинного законодавства України.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 112, 128, 158, 162, 163, 167, 181, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.06.2009р. про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-а-182, виданого 21.10.2008 року Хмельницьким міськрайонним судом.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 27.01.2010 року.
Суддя: підпис
З оригіналом згідно :
Суддя: П.М. Майстер