ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2009 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого – Димерлія О.О.

суддів – Яковлева Ю.В., Єщенка О.В.

при секретарі – Коєвій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за апеляційною скаргою Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області, державної податкової адміністрації України про зобов’язання вилучити з Єдиного державного реєстру фізичних осіб ідентифікаційний номер громадянки та інформацію про неї,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2007 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, предметом якого є: зобов’язання Татарбунарського відділення Саратської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі – МДПІ) в Одеській області та державної податкової адміністрації (надалі – ДПА) України вилучити з Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових платежів інформацію про ОСОБА_5; зобов’язання Татарбунарського відділення Саратської МДПІ в Одеській області та ДПА України вилучити з Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових платежів ідентифікаційний номер ОСОБА_5; зобов’язання Татарбунарського відділення Саратської МДПІ в Одеській області та ДПА України здійснювати облік ОСОБА_5 як платника податків без ідентифікаційного номера.

17 квітня 2008 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою частково задовольнив позов, зокрема, зобов’язав ДПА України вилучити з Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових платежів ідентифікаційний номер ОСОБА_5; зобов’язав Саратську МДПІ та ДПА України здійснювати облік ОСОБА_5 як платника податків без ідентифікаційного номера. Рішення суду мотивовано тим, що позивачка вправі сплачувати податки та збори без присвоєння ідентифікаційного номеру, обравши альтернативну форму обліку платників податку.

У поданій апеляційній скарзі Саратська МДПІ, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 22.12.1995 року Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеською області проведено держану реєстрацію юридичної особи – селянського (фермерського) господарства «Назаренко Раїси Павлівни» (а.с. 10). Засновником-керівником підприємства є ОСОБА_5, яка у грудні 2004 року відмовилась від ідентифікаційного номера, у зв’язку з чим в паспорті громадянина України 22.12.2004 року зроблено відмітку про наявність у позивачки права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Проте ДПА України та Саратською МДПІ в Одеській області позивачці було відмовлено у виключенні ідентифікаційного номера з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб з тієї підстави, що вона є засновником-керівником юридичної особи (а.с. 5-8).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців», на яку посилаються відповідачі, містить загальний перелік відомостей щодо юридичної особи, а тому не виключає можливості позивачки бути засновником юридичної особи без ідентифікаційного номеру.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду, вважає його вірним з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів» від 22.12.1994 року для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Первинні звітні та облікові документи, які не мають ідентифікаційних номерів, вважаються недійсними, за винятком звітних та облікових документів, у яких відсутні
ідентифікаційні номери осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи, що прямо передбачено ч. 2 ст. 7 Закону.

Вказане свідчить, що у разі відмови особи від ідентифікаційного номера, облік сплачуваних нею податків та інших платежів здійснюється за раніше встановленими формами.

 Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, МДПІ вважає, що право сплати податків без ідентифікаційного номера надається фізичній особі – підприємцю, проте не стосується фізичних осіб – засновників юридичної особи.  При цьому апелянт посилається на ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 року, згідно якої в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків, якщо засновник – фізична особа; найменування, місцезнаходження  та  ідентифікаційний код, якщо засновник – юридична особа.

Не заперечуючи наведеного, колегія суддів вважає, що зазначена правова норм має узагальнений характер і вказує на перелік відомостей, що міститься у реєстрі у разі їх наявності. За відсутності у особи ідентифікаційного номеру, він не зазначається.

Оскільки право позивачки на здійснення платежів без ідентифікаційного номера передбачено чинним законодавством, а вилучення ідентифікаційного номера засновника підприємства з реєстру не позбавляє податковий орган можливості ведення обліку платника податків, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком Одеського окружного адміністративного суду щодо неправомірності дій МДПІ.

За таких обставин судове рішення відповідно до ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.185, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області, державної податкової адміністрації України про зобов’язання вилучити з Єдиного державного реєстру фізичних осіб ідентифікаційний номер громадянки та інформацію про неї – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: