УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц/2095      Головуючий в 1 інстанції Тимошенко А.О.
       Категорія 46     Доповідач Жигановська О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого - судді     Жигановської О.С.

суддів:     Павицької Т.М. ,  Косигіної Л.М.

при секретарі судового   Порохня М. М.

засідання

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  залі  суду  в

м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до

ОСОБА_3,   третя особа - ВАТ „Райффайзен Банк

Аваль" про поділ спільного майна подружжя,

встановила :

В червні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Позивачка зазначила,  що з 28.10.1988 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем,  від якого мають повнолітнього сина ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1 Під час шлюбу вони придбали в кредит автомобіль ВАЗ-11183 2006 року випуску вартістю 45 тис.  грн. Посилаючись на те,  що відносини в сім'ї не склались,  вони припинили спільне проживання,  позивачка просила поділити майно: автомобіль виділити в натурі відповідачу,  стягнувши з останнього на її користь 9832 грн. - кошти,  які були витрачені на придбання автомобіля,  оформлення страховки і оплату кредиту (а.с. 2-3).

В процесі розгляду справи позивачка збільшила свої вимоги (а.с. 32-33) і просила також покласти на відповідача зобов'язання по подальшому погашенню кредиту; стягнути з відповідача на її користь 10529, 21 грн. коштів,  витрачених на придбання автомобіля.

Рішенням Малинського районного суду від 03.10.2008 року позов задоволено частково. Постановлено виділити ОСОБА_3 у власність автомобіль ВАЗ-11183 2006 року випуску,  р.н. НОМЕР_1,  номер кузова НОМЕР_2 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивачки грошову компенсацію за частину належного їй майна в сумі 9418, 21 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового -про відмову в задоволенні позову. Посилається на те,  що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права,  а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так,  на думку апелянта,  судом не прийнято до уваги боргову розписку,  за якою відповідач на оформлення автомобіля по кредитному договору позичив 6000 грн. Всі платежі по кредиту він здійснював за власні кошти і позивачка в цьому участі не приймала. Оскільки відповідач не працює,  ніякого доходу не має,  тому проплата по кредитному договору в квітні травні 2008 року проводилась поручителем - ОСОБА_6.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги,  суд вважає,  що скарга не підлягає до  задоволення з наступних підстав.

Відповідно до змісту  ст. 60 СК України майно,  набуте подружжям за час шлюбу,  належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З матеріалів справи вбачається,  що майно,  про яке йде спір,  було придбане за час перебування сторін в шлюбі. Тому суд правильно визнав,  що воно становить їх спільну сумісну власність,  та визнав рівне право кожного з них на це майно,  оскільки ч.1  ст. 70 зазначеного Кодексу передбачає,  що в разі поділу майна,  яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,  їх частки є рівними. При поділі майна судом враховано те,  що спірне майно являє собою неподільну річ - автомобіль,  на придбання,  оформлення якого сторонами було фактично витрачено 18836, 42 грн. У зв'язку з цим виділив відповідачу в натурі автомобіль,  а позивачці стягнув компенсацію вартості її частки в даному майні в розмірі 9418, 21 грн.

Посилання апелянта,  викладені в скарзі,  є необґрунтованими. Так,  визначаючи розмір грошової компенсації належної позивачці,  суд прийняв до уваги доводи представника відповідача про те,  що платежі по кредиту за автомобіль в квітні-травні 2008 року здійснювались її коштом,  а не сторін. Тому ці гроші в сумі 2156 грн. не були враховані судом як спільні кошти подружжя,  що були витрачені на придбання автомобіля. Боргова розписка,  надана представником відповідача (а.с. 54),  не має жодного правового значення при вирішенні спору. Як пояснив відповідач ОСОБА_3 при розгляді справи в апеляційному суді,  його дружина не приймала ніякої участі у позичці цих грошей і про це він її не повідомляв.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про порушення судом норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись  ст.  ст. 209,  218,  303,  307,  308,  313,  314,  315,  317,  319,  324,  325 ЦПК України,  судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 відхилити,  а рішення Малинського районного суду від 03 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.