Номер провадження: 11-кп/785/1152/18

Номер справи місцевого суду: 520/12994/14-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2018 року                                                                         м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого        судді                        Толкаченка О.О.,

суддів                Копіци О.В., Джулая О.Б.,

за участю: секретаря с/з                ОСОБА_2,

прокурора                Толпиго Д.М.,

обвинуваченого         ОСОБА_3,

захисника        ОСОБА_4,

представника потерпілої                ОСОБА_5,

перекладача                                ОСОБА_6,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_7 та представника потерпілої ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12013170480004830 від 30 серпня 2013 року,яким

ОСОБА_3, що народився 04 травня 1986 року в с.Самашки Ачхой-Мартановського району Чеченської Республіки Російської Федерації, що є особою без громадянства, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працює, місця постійної реєстрації на території України не має, до затримання проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходиться у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_9, має на утриманні двох малолітніх  дітей – ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово судимий, який

обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.187, п.7 ч.2 ст.115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2018 року ОСОБА_3 було визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні цього злочину, та визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислюється з моменту його затримання  з 30 липня 2014 року.  

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в строк покарання ОСОБА_3 зараховано строк його попереднього ув’язнення з 30 липня 2014 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні  позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_8 матеріальні збитки  на суму 14 008 гривень 32 коп. та моральну шкоду в розмірі 300 000 гривень. 

Вирішено питання із судовими витратами та речовими доказами у кримінальному провадженні.

Не погодившись із зазначеним вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_3, прокурор та представник потерпілої ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_5 подали апеляційні скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду 03 грудня 2018 року обвинувачений ОСОБА_3 подав клопотання, в якому просив витребувати з ДУ «Одеській слідчий ізолятор» дані щодо осіб, які відвідували його з моменту повідомлення про підозру у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12013170480004830, підстави для їх допуску та тривалість побачень.

Своє клопотання обвинувачений обґрунтував тим, що під час перебування в ДУ «Одеській слідчий ізолятор» працівники правоохоронних органів неодноразово застосовували до нього заходи фізичного та психічного впливу, з метою схилити його до визнання своєї провини у вчиненні інкримінованих злочинів.

Відповідно до ч.1 ст.350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.

Заслухавши думку учасників судового процесу щодо заявленого клопотання, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 46 Європейської конвенції з прав людини та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковими для виконання Україною.

Виходячи із положень статті 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов’язком держави за статтею 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (правова позиція ЄСПЛ, викладена в рішеннях у справах «Яременко проти України» (п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), «Вергельський проти України» (п. 97 рішення від 12 березня 2009 року), «ОСОБА_11 проти України» (рішення від 24 червня 2010 року), «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21 і квітня 2011 року).

Як визначив Європейський суд з прав людини у справі «Вергельський проти України» (п. 97 рішення від 12 березня 2009 року) та у справі «Яременко проти України» (п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), в тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб’єктів владних повноважень в порушення ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обов’язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові № 532/47/16-к від 21.06.2018 року. Верховний суд підкреслив, що залишення без процесуальної уваги заяв обвинуваченої особи про фізичний та психологічний тиск є істотним порушенням кримінального процесуального закону відповідно до ст.419 КПК України.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 350, 401, 405, 419 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_3

Витребувати з ДУ «Одеській слідчий ізолятор» інформацію про осіб, які відвідували ОСОБА_3 у період після 30 серпня 2013 року по день направлення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12013170480004830 від 30 серпня 2013 року до суду першої інстанції – 02 жовтня 2014 року, підстави їх допуску, дату та тривалість відвідувань.

Зобов’язати прокурора Толпиго Д.М. провести перевірку фактів, викладених в усній заяві ОСОБА_3 про застосування до нього заходів фізичного та психічного впливу під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

О.О. ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_7