Справа № 2-1014 2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2007 р.      м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючого - одноособово судді Смаглій М.В. при секретарі - Корженко Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення,

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки про виселення, вказуючи, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, Одеської області, однак не може реалізувати своє право власності на вищевказану квартиру, оскільки у ній мешкає відповідачка, яка відмовляється звільнити квартиру у добровільному порядку.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідачки - ОСОБА_2, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала суду заяву, у якій просила залучити до участі у справі у якості співвідповідачів дочок відповідачки - ОСОБА_3, 1985 року народження, ОСОБА_4, 1974 року народження.

Представник позивачки не заперечував проти залучення вищевказаних осіб до участі у справі у якості співвідповідачів. Суд залучає до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_3, 1985 року народження, ОСОБА_4, 1974 року народження.

Відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, у судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи були двічі завчасно сповіщені через оголошення у пресі, тобто з опублікуванням оголошення вони вважаються належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи. Таким чином, у відповідності до ч. 9 ст. 74 ЦПК України, відповідачі про час і місце судового засідання були завчасно сповіщені належним чином, про що свідчить оголошення у газетах „Чорноморські новини" та «Урядовий кур'єр», причину своєї неявки суду не повідомили. Згідно ч.9 ст. 76 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутність відповідачів.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню по наступних підставах.

У судовому засіданні встановлено, що 10.08.2006 року Українською універсальною біржею «Південь» були проведені торги з реалізації безхазяйного майна, а саме : 16/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, які складаються з квартири НОМЕР_1. За результатами цих торгів переможницею була визнана позивачка, ОСОБА_1. Рішенням суду від 18.09.2006 року вищевказані торги були визнані такими, що відбулися та за ОСОБА_1 визнано право власності на 16/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, які складаються з квартири НОМЕР_1. Таким чином, позивачка є власником квартири НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1.

Відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також їх діти - ОСОБА_5, 2006 року народження, ОСОБА_6, 2006 року народження, ОСОБА_7, 2001 року народження, ОСОБА_8, 1995 року народження мешкають у квартирі НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1. Позивачка неодноразово зверталась до відповідачів з проханнями виселитися з квартири, та на підтвердження своїх тверджень пред'являла відповідачам документи, які свідчать про її право приватної власності на квартиру.      Однак,   відповідачі   відмовляються   у  добровільному   порядку   виселитися   з

вищевказаної квартири, чим позбавляють позивачку можливості реалізувати її законне право власності на належну їй квартиру. Тобто, відповідачі мешкають у квартирі, проживати у якій вони не мають права, оскільки вони не прописані та не зареєстровані у вищевказаній квартирі.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набузається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 4 Закону України «Про власність», власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Незаконне перешкоджання володінню ОСОБА_1 квартирою НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1, є порушенням її конституційних прав, а саме : ст. 41 Конституції України, згідно якої, кожний має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Таким чином, враховуючи, що позивачка є законною власницею квартири НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1, в користуванні якім їй безпідставно перешкоджають відповідачі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про виселення відповідачів з вищевказаної квартири є обгрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 319, 328, 391 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про власність», ст.ст.213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з їх неповнолітніми дітьми з квартири НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1.                                                                                                  '

Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.