СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2018 р.                                                                       Справа № 905/1273/18  

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя:                      Мартюхіна Н.О.,

судді:                                              Геза Т.Д., Плахов О.В.

при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача від відповідача розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 не з’явилися; не з’явилися; Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх.№953 Д/2)

на рішення Господарського суду Донецької області

від21.09.2018 (повний текст від 01.10.2018)

у справі№905/1273/18 (суддя Сковородіна О.М.)

за позовом до відповідача про Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації  "Донецькоблгаз",  м. Краматорськ Донецької області стягнення 1505793,37 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.09.2018 у справі №905/1273/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз") про стягнення основного боргу в сумі 1219718,07 грн. задоволено повністю, 38353,64 грн. 3% річних – задоволено повністю, 168405,96 грн. інфляційних втрат – задоволено повністю, 79315,70 грн. пені – задоволено частково, а саме в сумі 39675,85 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг - 1219718,07 грн., 3% річних - 38353,64 грн., інфляційні втрати - 168405,96 грн., пеню - 39675,85 грн. та 22586,90 грн. витрат зі сплати судового збору. На підставі ст. 233 Господарського кодексу України суд дійшов висновку про можливість зменшення пені до 39675,85 грн.

Не погоджуючись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2018 у справі №905/1273/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 39639,85 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені вимоги у повному обсязі.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не погоджується з частковим задоволенням позовних вимог у зв’язку зі зменшенням судом розміру пені на 50%, зазначає, що рішення господарського суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552, 559, 625 Цивільного кодексу України, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Апелянт наголошує, що суд першої інстанції не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 ГК України, не з’ясувавши всіх обставин справи, а саме, суд повинен був встановити наявність перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання,  невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення.

Крім того, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд при ухваленні судового рішення виходив лише з інтересів відповідача, та не врахував інтереси позивача. Також судом не з’ясовано, чи були позивачу завдані збитки неналежним виконанням зобов’язання та не було оцінено розмір таких збитків.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію у складі: ОСОБА_2 – головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 поновлено ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2018 у справі №905/1273/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2018 у справі №905/1273/18; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання позивачу в порядку ст. 263 ГПК України до 27.11.2018; призначено справу до розгляду на 18.12.2018 об 11:15 год.

03.12.2018 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" надійшов відзив, у якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням керівника апарату суду №905/1273/18 від 17.12.2018, у зв’язку з відрядження судді Шутенко І.А., яка входить до складу постійної колегії суддів призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2018 визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. – головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Плахов О.В., Геза Т.Д.

Представники сторін до судового засідання 18.12.2018 не з’явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у відповідності до ч. 11 ст. 242 ГПК України. Підстави неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, у зв’язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами 22.08.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №16-408-РО (з додатковими угодами №1 від 28.10.2016 та №2 від 07.02.2017, які є невід’ємними частинами цього договору).

За умовами п.1.1 договору продавець прийняв на себе зобов’язання передати у власність покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Обсяги природного газу, що передається покупцеві, та період поставки визначені п.2.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 07.02.2017: обсяг – до 449116 тис. куб. метрів; період – з 01.10.2016 по 31.03.2017 включно.

Згідно з п.1.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016 природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці, оформляється актом приймання-передачі (п.3.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016).

Оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

Пунктом 7.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016 встановлено, що в разі невиконання покупцем п.6.1 договору на суму заборгованості нараховується пеня в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Відповідно до п.11.1 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору №16-408-РО від 22.08.2016 позивачем у період жовтень 2016 – березень 2017 було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 1219718,07 грн., що підтверджується доданими позивачем до позовної заяви актами приймання-передачі: від 31.10.2016 на суму 48714,76 грн.; від 30.11.2016 на суму 163686,56 грн.; від 31.12.2016 на суму 259893,16 грн.; від 31.01.2017 на суму 286283,77 грн.; від 28.02.2017 на суму 289872,38 грн.; від 31.03.2017 на суму 171267,44 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав покладеного на нього договором зобов’язання з оплати отриманого товару у передбачений договором строк.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується обставинами справи, відповідачем не здійснено повної оплати вартості природного газу у передбачений п.6.1 договору строк, а саме:

-          за актом приймання-передачі від 31.10.2016 – до 25.11.2016 включно,

-          за актом приймання-передачі від 30.11.2016 – до 26.12.2016 включно з урахуванням того, що останній день строку (25.11.2016) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

-          за актом приймання-передачі від 31.12.2016 – до 25.01.2017 включно,

-          за актом приймання-передачі від 31.01.2017 – до 27.02.2017 включно з урахуванням того, що останній день строку (25.02.2017) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

-          за актом приймання-передачі від 28.02.2017 – до 27.03.2017 включно з урахуванням того, що останній день строку (25.03.2017) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

-          за актом приймання-передачі від 31.03.2017 – до 25.04.2017 включно, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором у сумі 1219718,07грн.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення з позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"  до суду про стягнення з Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації  "Донецькоблгаз" боргу у загальній сумі 1505793,37 грн., у тому числі: основний борг у сумі 1219718,07 грн., 3% річних у сумі 38353,64 грн., інфляційні втрати у сумі 168405,96 грн., пеня у розмірі 79315,70 грн., яка нарахована відповідачу за період з 26.11.2016 по 25.10.2017.

Під час розгляду справи відповідачем було подано заяву про зменшення розміру стягуваної пені до 1000 грн.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Донецької області від 21.09.2018 у справі №905/1273/18 позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1219718,07 грн. задоволено повністю, 38353,64 грн. 3% річних – задоволено повністю, 168405,96 грн. інфляційних втрат – задоволено повністю, 79315,70 грн. пені – задоволено частково, а саме в сумі 39675,85 грн.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано встановленням факту несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати вартості за поставлений товар за договором купівлі-продажу природного газу, а також нарахованих на суму заборгованості пені, інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, судом першої інстанції частково задоволено заяву відповідача про зменшення розміру стягуваної пені, та зменшено її розмір на 50% до суми 39675,85 грн. Також, зазначеним рішенням відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення строком на один рік з мотивів недоведеності відповідачем особливого характеру та винятковості об’єктивних обставин справи, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених у ст. 269 ГПК України, колегія Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з таких підстав.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 2   ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 цього Кодексу).

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України   встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі   ст. 655 Цивільного кодексу України   за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Як встановлено апеляційним судом та не оспорюється сторонами, між сторонами укладений договір №16-408-РО від 22.08.2016, який за своєю правовою природою є договором поставки, та згідно з яким позивач прийняв на себе зобов’язання передати у власність відповідача природний газ, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити газ у передбачений п. 6.1 договору строк, а саме: до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу ч. 1   ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, а також те, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем покладених на нього договором грошових зобов’язань щодо оплати вартості за поставлений природний газ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення з ПАТ "По газопостачанню та газифікації  "Донецькоблгаз" основної заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №16-408-РО від 22.08.2016 (з додатковими угодами №1 від 28.10.2016 та №2 від 07.02.2017, які є невід’ємними частинами цього договору) на суму 1219718,07 грн.

За змістом ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, крім сплати заборгованості, також і нараховані впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційні втрати та пеню, передбачену п.7.2. договору купівлі-продажу природного газу №16-408-РО від 22.08.2016 (в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірністю стягнення з відповідача 3% річних в сумі 38353,64 грн. та інфляційних втрат в сумі 168405,96 грн.

Що стосується заперечень скаржника щодо зменшення господарським судом першої інстанції розміру пені, апеляційний суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено право господарського суду на зменшення розміру санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).

Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, дебіторську заборгованість споживачів – фізичних та юридичних осіб, проведення антитерористичної операції на території місцезнаходження відповідача, у зв’язку із чим спочатку просив відстрочити виконання судового рішення на 1 рік, а у наступному клопотав про зменшення розміру стягуваної пені до 1000 грн.

На підтвердження свого скрутного становища відповідачем до суду першої інстанції було надано наказ №51 від 27.02.2017 ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" "Про переведення ПАТ "Донецькоблгаз" на неповний робочий тиждень, встановлення графіку роботи" та наказ №23 від 29.01.2018 "Про переведення ПАТ "Донецькоблгаз" на неповний робочий тиждень, встановлення графіку роботи", відповідно до якого затверджено внести, на період з 01.05.2018 до моменту фінансово-економічної стабілізації, зміну в організації виробництва і праці, а саме перевести на роботу в режимі неповного робочого часу.

Відповідач на підтвердження свого клопотання зазначив, що на його банківські рахунки було накладено арешт та надав суду першої інстанції постанову про арешт коштів боржника від 05.02.2018, зазначає, що майно знаходиться в податковій заставі, що в купі зі встановленою збитковістю може призвести до визнання його неплатоспроможним.

Апелянт посилався на виконання ним соціальної функцію в рамках соціально-економічного розвитку регіону та надання виключних послуги з газопостачанню населенню. Зазначає, що на збитковість підприємства впливає те, що на території ліцензійної діяльності товариства здійснюється антитерористична операція.

Крім того матеріали справи містять звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2018 року, ліцензію серії АЕ №299064 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка надає право ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" здійснювати розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ліцензію серії АЕ №299065 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка надає право ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" здійснювати постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Враховуючи викладене, в тому числі й порядок та черговість погашення заборгованості відповідно до п. 6.4. Договору, а також обставину здійснення на всій території Донецької області Антитерористичної операції та Операції Об’єднаних сил, які неможливо вважати звичайними умовами господарювання для відповідача, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо невстановленості судом винятковості обставин та невірного застосування ст. 233 Господарського кодексу України.

Скаржник безпідставно посилається на порушення місцевим судом при зменшенні пені  положень ст.ст.624, 625 Цивільного кодексу України, адже їх зміст жодною мірою не обмежує встановлену спеціальними нормами ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України можливість зменшення належним чином нарахованого обсягу неустойки за порушення грошових зобов’язань і таке зменшення не є звільненням від відповідальності за встановлене порушення.

Посилання апелянта на не врахування господарським судом першої інстанції інтересів позивача під час прийняття рішення щодо зменшення розміру пені не знайшли свого підтвердження, оскільки часткове задоволення місцевим судом клопотання щодо зменшення розміру пені та відхилення доводів щодо необхідності відстрочення виконання рішення як раз і вказує на врахування майнових інтересів позивача, та дотримання балансу сторін.

Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження заподіяння ПАТ "НАК "Нафтогаз України" збитків неналежним виконанням зобов’язання  відповідачем та документів, які надали б суду можливість оцінити їх розмір.

Відтак, враховуючи стягнення разом із заборгованістю також 3% річних, інфляційних витрат, які у сукупності достатньою мірою забезпечують як вжиття заходів відповідальності за порушення, так і компенсацію за прострочення виконання грошового зобов'язання, заявлена сума пені цілком правомірно може бути зменшена.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької  області від 21.09.2018 у справі  №905/1273/18 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд –                                                 

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2018 у справі №905/1273/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2018 у справі №905/1273/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя                                                                    Н.О. Мартюхіна

Суддя                                                                                           Т.Д. Геза  

Суддя                                                                                           О.В. Плахов  

(У судовому засіданні 18.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано  26.12.2018).