Справа № 22Ц-5416/2009 Головуючий у 1 інстанції Невгад Л.М.
Категорія 24 Доповідач у ІІ інстанції Олійник В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді Яворського М.А.,
суддів: Олійника В.І., Ігнатченко Н.В.,
при секретарі Бистрій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 жовтня 2009 року в справі за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської Ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся до суду з вказаною заявою, посилаючись на те, що відповідачка не сплачує своєчасно кошти за надані позивачем послуги з опалення та підігріву води, в зв'язку з чим за відповідачкою утворився борг станом на 01.04.2009 року в сумі 878 грн. Оскільки відповідачка відмовляється добровільно погасити борг, позивач просив стягнути вказану суму в судовому порядку.
Представник позивача в суді уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідачки борг в сумі 1 042 грн. 28 коп. за період з 01.01.2006 року по 01.10.2009 року.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 жовтня 2009 року позов задоволено.
Стягнено зі ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" заборгованість за послуги з опалення та підігріву води в сумі 1 042 грн. 28 коп., а також 30 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування рішення. Зокрема, на думку відповідачки, позивач по справі не є виконавцем зазначених послуг щодо забезпечення її житла теплопостачанням та підігрівом води, а єдиним виконавцем щодо їх будинку може бути тільки житлово-експлуатаційна контора, що передбачено ст.24 Житлового кодексу України, ст.ст. 1, 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори 21 січня 2003 року.
Судом встановлено, що в даній квартирі зареєстрована і проживає лише відповідачка.
Згідно наданого позивачем розрахунку, за відповідачкою мається заборгованість за послуги з опалення та підігріву води перед КП БМР "Білоцерківтепломережа" в сумі 1 042 грн. 28 коп., що утворилася за період від 01.01.2006 року до 01.10.2009 року.
Згідно з п. 5 ч.3 ст.20 Закону України " Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У ст. 526 ЦК України, вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
У судовому засіданні встановлено, що між сторонами не укладався письмовий договір про надання послуг з опалення та підігріву води, що ствердили в суді учасники процесу. Але, як встановлено в суді, між сторонами існують договірні відносини. Так, судом було встановлено, що у спірний період позивач надавав відповідачці вищевказані послуги, а відповідачка отримувала ці послуги та частково їх оплачувала, що ствердила представник позивача та частково вказане підтвердив представник відповідачки.
Також в суді встановлено, що відповідачка не зверталася до позивача з заявою про припинення надання вказаних послуг. До суду не було надано доказів про те, що відповідачка цими послугами не користувалася. Навпаки, представник відповідачки ствердив те, що вказані послуги у спірний період вона отримувала і регулярно вносила за них плату, заборгованість по оплаті послуг з опалення та підігріву води у неї відсутня, не сплачувалася лише абонентська плата за опалення, нарахування якої відповідачка вважає незаконним. Отже вказані обставини свідчать про існування певних юридичних відносин між позивачем та відповідачкою щодо надання послуг з опалення та підігріву води.
В ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено те, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, тобто обов'язок укладення вказаного договору законом покладається на споживача.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні-послуги відповідно до закону.
Згідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
В ч. 1 п.4 ст. 7 Закону "Про житлово-комунальні послуги" вказано, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері-житлово-комунальних послуг належить: визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Відповідно до п.18 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом також встановлено, що згідно до рішення Білоцерківської міської ради за №388 від 23.12.2005 року відповідача у вказаній справі - КП "Білоцерківтепломережа було визначено виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді комунальної власності м. Біла Церква в тому числі і житлового будинку, в якому проживає відповідачка у вказаній справі .
Рішенням Білоцерківської міської ради від 30.08.2001 року №287 "Про заходи по впровадженні в місті двоставкових тарифів на послуги теплопостачання" з 01.09.2001 року було встановлено тимчасові двоставкові тарифи на послуги теплопостачання, розроблені КП "Білоцерківтепломережа" згідно "Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду" затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000 року за №191 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.11.2000 року за №776/4997 та погоджених Проблемним інститутом нетрадиційних енерготехнологій та інжинірингу. Відповідно до вказаного рішення з 01.09.2001 року в м. Біла Церква було встановлено по опаленню абонентську плату та її розмір. В подальшому розмір вказаної абонентської плати змінювався рішеннями Білоцерківської міської ради, що підтверджується матеріалами справи.
Вищевказані рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2001 року №287 та від 23.12.2005 року №388 на даний час є чинними, вони ніким не змінені і не скасовані, а тому вказані рішення підлягають до виконання.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка по справі є споживачем послуг, які надає позивач по справі, і всупереч вимогам ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не уклала договір про надання послуг з теплопостачання та підігрів води, від вказаних послуг не відмовлялася та частково їх оплачувала, однак станом на час розгляду справи сума заборгованості становить 1042 грн. 28 коп., яку в добровільному порядку відповідачка ухиляються сплачувати, а тому суд задовольнив позов та стягнув вказані кошти в судовому порядку.
Колегія суддів вважає даний висновок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що зроблений на підставі наданих сторонами та перевірених судом доказах.
Так, відповідно до вимог ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У ст.526 ЦК України вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.18 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим , якщо договором не встановлено інший строк
Задовольняючи позовні вимоги суд обґрунтовано виходив із того, що саме позивачка, як споживач. зобов'язана відповідно до ст.20 ч.3 п.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" укласти договір щодо надання послуг з теплопостачання та підігріву води, а також у відповідності до вимог ст. 19 ч.3 цього ж Закону суд стягував кошти на користь позивача у справі за надані послуги як виробника та виконавця зазначених послуг.
Доводи апеляційної скарги проте, що позивач не може бути виконавцем вказаних послуг, оскільки він є виробником, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з вимог ст.19 ч.3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якими передбачено, що виробник послуг може бути їх виконавцем.
Крім того, рішенням Білоцерківської міської ради за №388 від 23.12.2005 року було визначено виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді комунальної власності м. Біла Церква - саме позивача у справі КП "Білоцерківтепломережа".
Інші доводи апелянта не спростовують рішення суду, тому не можуть слугувати підставою для скасування законного рішення суду. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необхідності стягнути з відповідачки на користь позивача вказану заборгованість в сумі 1042 грн. 28 коп.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони теж не спростовують висновків суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :