УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
26 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючої – судді Косигіної Л.М.
суддів: Жигановської О.С., Котік Т.С.
при секретарі Назаренко К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вимоги якого в подальшому уточнив /а.с. 20-21/, та просив визнати за ним право власності, в порядку спадкування, на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1578 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 В обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2, який заповів йому все своє майно. 09.07.2009 року він отримав свідоцтво про право на спадщину на ј частину вищезазначеного будинку. Проте, нотаріальна контора відмовила йому видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, посилаючись на відсутність Державного акту на ім’я спадкодавця. Оскільки ОСОБА_3 видано Державний акт про право спільної сумісної власності на присадибну земельну ділянку, в якому зазначено, що ОСОБА_2 є співвласником цієї ділянки, тому вважає, що спадкодавець не потребує видачі іншого правовстановлюючого документі.
Рішенням Житомирського районного суду від 16 листопада 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати вищезазначене рішення та ухвалити нове - про задоволення його вимог. Зокрема зазначив, що ОСОБА_2 не встиг отримати державний акт на право власності на земельну ділянку, хоча рішенням сільської ради вказана ділянка була виділена йому та ОСОБА_3 у спільну сумісну власність.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Справа № 22ц-96 Головуючий у суді першої інстанції Мокрецький В.І.
Категорія 37 Доповідач – суддя Косигіна Л.М.
Встановлено, що співвласниками будинку АДРЕСА_1 були: ОСОБА_5 - Ѕ частини; ОСОБА_2 - ј частини; ОСОБА_3 - ј частини /а.с. 10, 68, 69/.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер /а.с. 59/, заповівши все своє майно позивачу /а.с. 14, 17, 57, 63/. 09.07.2009 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ј частину будинку АДРЕСА_1 /а.с.13/.
Статтею 81 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може належати громадянину на праві власності, зокрема, у випадку її приватизації.
Відповідно до вимог ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності або без визначення часток учасників спільної власності. Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю.
Виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку проводиться відповідно до ст. 56 Закону України “Про землеустрій“ та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України № 43 від 04.05.1999 року /з послідуючими змінами/.
Згідно з п.п. 2.10, 2.11, 4.2 вищезазначеної Інструкції до державного акту на право власності на земельну ділянку, що видається співвласникам, обов’язково додається затверджений список співвласників. Державний акт на право власності на одну земельну ділянку складається у двох примірниках. Один примірник акту видається співвласникам, інший зберігається у відповідній ради чи державній адміністрації або за їх дорученням – у відділі земельних ресурсів Держкомзему України.
З пункту 5.3 Технічних вказівок щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах /затверджених Держкомземом України 18.05.1998 року/ вбачається, що земельна ділянка, необхідна для розміщення та обслуговування будинку, який перебуває у власності декількох осіб, розподілу в натурі (на місцевості) не підлягає і належить цим особам на праві спільної (часткової або сумісної) власності. При цьому видається один правовстановлюючий документ, до якого додається перелік співвласників (співкористувачів) із зазначенням їх земельних часток.
Тобто, на одну земельну ділянку видається один державний акт, який посвідчує право власності на таку ділянку. Особу, на яку виписується державний акт, визначають співвласники при складанні та підписанні документації із землеустрою, за угодою сторін, у відповідності до ч. 3 ст. 89 ЗК України.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням сесії Станишівської сільської ради від 26.04.2007 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок по фактичному користуванню: ОСОБА_6 та ОСОБА_2, ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 Цим же рішенням безкоштовно передано у спільну сумісну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1578 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,746 га. Дозволено Житомирській регіональній філії центру ДЗК скласти державні акти на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 та на право спільної сумісної власності ОСОБА_6 і ОСОБА_2 /а.с. 50-51/.
24.07.2007 року на ім’я ОСОБА_3 видано Державний акт серії ЯГ № 783279 на право власності на земельну ділянку площею 0,1578 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 Співвласниками вказаної ділянки зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в рівних частках /а.с. 11/.
З витягу з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру /серія БББ № 049412/ вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 0,1578 га, яка розташована в АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 783279 /а.с. 15-16/.
31.07.2009 року ОСОБА_3 подарувала малолітньому ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1, сину позивача, ј частину будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частину земельної ділянки для обслуговування цього будинку /а.с. 88-91/, про що зроблено відповідний запис у Державному акті серії ЯГ № 783279 на право власності на земельну ділянку /а.с. 78/.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 на час смерті був співвласником земельної ділянки площею 0,1578, яка розташована в АДРЕСА_1 і його право власності підтверджується Державним актом серії ЯГ № 783279, виданим на ім’я ОСОБА_3
Наведене підтверджується і листом Станишівської сільської ради від 05.01.2010 року /а.с. 49/ та роз’ясненнями Головного управління Держкомзему України у Житомирській області від 25.01.2010 року /а.с. 85-86/.
Враховуючи вищевикладене, районний суд правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Оскільки існує правовстановлюючий документ, підтверджуючий право власності спадкодавця на земельну ділянку, тому відсутні будь-які перешкоди для оформлення даної спадщини через нотаріальну контору.
Колегія суддів роз’яснює позивачу, що відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, може бути оскаржена ним до суду.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313 – 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча Судді