УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
26 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.
суддів: Жигановської О.С., Котік Т.С.
при секретарі Назаренко К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Липківської сільської ради про визнання недійсними довіреності, договору дарування, свідоцтв про право власності на будинок
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
У червні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вимоги якого в подальшому уточнила /а.с. 117-118/, та остаточно просила визнати недійсними: довіреність від 13.12.2007 року, відповідно до якої ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_3 укласти договір дарування Ѕ частини будинку АДРЕСА_1; договір дарування від 13.12.2007 року; свідоцтва про право власності на вищезазначений будинок від 04.10.2007 року, виданого на ім’я ОСОБА_5
В обґрунтування позову посилалась на те, що її батько – ОСОБА_5 був власником будинку АДРЕСА_1. 18.10.1988 року він заповів все своє майно дітям, в рівних частинах. 07.03.2008 року батько помер. Коли вона звернулась до нотаріальної контори для оформлення спадщини, то дізналась, що 13.12.2007 року батько подарував Ѕ частини будинку відповідачці ОСОБА_2 – її сестрі. Позивачка вважає, що свідоцтво про право власності на будинок видано Липківською сільською радою з перевищенням своїх повноважень, оскільки з 2006 року відповідно до Закону України “Про нотаріат“ такі дії могла вчинити тільки нотаріальна контора. Доручення та договір дарування Ѕ частини будинку також є недійсними, оскільки вчинені на підставі недійсного свідоцтва про право власності на будинок та особою, яка не розуміла свої дії внаслідок віку та розумової деградації.
08.07.2009 року ухвалою Попільнянського районного суду до участі у розгляді справи в якості співвідповідача притягнуто Липківську сільську раду \а.с. 43\.
Рішенням Попільнянського районного суду від 20 жовтня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
_____________________________________________________________________________________
Справа № 22ц-57 Головуючий у суді першої інстанції Шахрай М.І.
Категорія 19, 21 Доповідач Косигіна Л.М.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та їх неповне дослідження, просить рішення скасувати і ухвалити нове – про задоволення позову. Зокрема зазначила, що суд виніс рішення за відсутності у справі оригіналів свідоцтв про право власності на будинок або їх копій. Відмовляючи у задоволенні позову, суд не послався на конкретні правові норми, не піддав правовому аналізу наявні у справі документи, не навів докази на спростування її вимог. Крім того, не звернуто увагу на те, що довіреність від 13.12.2007 року не внесена до Єдиного реєстру довіреностей. Також, в порушення вимог ст.ст. 59, 60 ЦПК України, за відсутності висновку експерта-спеціаліста, суд безпідставно прийшов до висновку про те, що її батько розумів значення своїх дій під час надання доручення та вчинення договору дарування.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, ОСОБА_2 вказує на те, що рішення суду першої інстанції, на її думку, є законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 \а.с. 7, 8 . 18 жовтня 1988 року ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, з чого б воно не складалось, заповів дочкам \а.с. 9\.
13.12.2007 року ОСОБА_5, через свого представника, подарував ОСОБА_2 Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 \а.с. 23, 68\.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер \а.с. 6\. Згідно спадкової справи № 466 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 \а.с. 245, 246\.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
До повноважень виконавчого органу сільських, селищних, міських рад, визначених ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні“ відноситься, зокрема, облік та реєстрація відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Частиною 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень“ обов‘язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних чи юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7.02.2002 року № 7/5 (зі змінами та доповненнями), визначено, що оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться, зокрема, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, з видачею фізичним та юридичним особам свідоцтва про право власності на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.
З п. 5 Прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень“, п. 1.3 Тимчасового положення вбачається, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації.
Встановлено, що рішенням Липківської сільської ради № 40 від 16.07.2007 року, на підставі заяви ОСОБА_5 та згідно даних обліку погосподарської книги № 2 /особовий рахунок № 147/, підтверджено його право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, Попільнянського району, Житомирської області. Доручено Бердичівському БТІ здійснити підготовку матеріалів та оформити право власності на житловий будинок \а.с. 25\.
З матеріалів інвентаризаційної справи на спірний будинок вбачається, що свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на вищезазначений будинок, було видано 04.10.2007 року виконкомом Липківської сільської ради, відповідно до вимог закону та в межах його компетенції \а.с. 62, 63, 65\. Право власності зареєстровано 12.11.2007 року в Державному комунальному підприємстві Бердичівському міжміському бюро технічної інвентаризації 12.11.2007 року \а.с. 66, 67\.
Враховуючи наведене, є безпідставними доводи позивачки про те, що з прийняттям Закону України “Про нотаріат“, Липківська сільська рада не уповноважена була видавати ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на будинок.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами \ч. 3 ст. 244 ЦК України.
Згідно зі ст. 37 Закону України “Про нотаріат“ у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів мають право вчиняти нотаріальні дії, зокрема, посвідчувати доручення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Липківської сільської ради від 29.05.2006 року, в посадові обов’язки секретаря Липківської сільської ради входить вчинення всіх нотаріальних дій та ведення відповідної документації \а.с. 26\.
13.12.2007 року секретарем Липківської сільської ради посвідчено довіреність \а.с. 92\, відповідно до якої ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_3, подарувати від його імені, його дочці - ОСОБА_2 Ѕ частину будинку та веранди, літню кухню і погреб за адресою: АДРЕСА_1. Для цього, надав повноваження одержувати необхідні документи, подавати від його імені заяви, підписати договір дарування, а також виконувати всі інші дії, пов’язані з цим дорученням. Довіреність зареєстрована в реєстрі за № 92.
Частиною 4 ст. 720 ЦК України передбачено, що договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник.
Відповідно до п. 11 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій“ при посвідченні угод з'ясовується дієздатність громадян і перевіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в угодах. У разі укладення угоди представником перевіряються його повноваження.
13 грудня 2007 року між ОСОБА_5 , від імені якого діяв за дорученням ОСОБА_3, та ОСОБА_2 укладено договір дарування Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1, Ѕ частини веранди та сараю, літньої кухні, погрібу \а.с. 23, 68\. Договір посвідчено державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори, який перевірив дієздатність сторін та повноваження представника. Правочин зареєстровано у Державному реєстрі за № 5602.
Право власності на вказану частину будинку зареєстровано за ОСОБА_2 10.02.2008 року Державним комунальним підприємством Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації 10.02.2008 року \а.с. 69, 72\.
Доводи ОСОБА_1 щодо фальсифікації документів про право власності ОСОБА_5 на будинок та незаконність дій голови Липківської сільради, також спростовуються матеріалами перевірки Попільнянського РВ УМВС України в Житомирській області № 341 за 2009 рік. За наслідками цієї перевірки, 18 травня 2009 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно голови Липківської сільської ради ОСОБА_4 за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст.ст. 190 ч. 2, 365, 367 КК України. Також було відмовлено і в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України \а.с. 257\.
Є безпідставними доводи апеляційної скарги з приводу того, що справа розглянута судом першої інстанції за відсутності оригіналів або копій свідоцтв про право власності на будинок, договорів дарування та довіреності. З матеріалів справи вбачається, що суд під час розгляду справи оглядав оригінали документів, їх копії долучені до справи \а.с. 23, 24, 25, 65, 68, 69\.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Межі судового розгляду визначає позивач \ч. 1 ст. 11 ЦПК України.
ОСОБА_1 просила визнати недійсним доручення та договір дарування Ѕ частини житлового будинку, оскільки її батько на час їх вчинення не усвідомлював значення своїх дій внаслідок свого віку – 96 років, та розумової відсталості.
Проте, зазначені обставини позивачкою не доведені.
Так, з пояснень свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, допитаних в суді першої інстанції за клопотанням позивачки, та з пояснень свідків допитаних під час апеляційного розгляду: ОСОБА_10 – секретаря Липківської сільської ради, ОСОБА_11 – фельдшера с. Липки, ОСОБА_12 – чергового фельдшера пункту швидкої допомоги, вбачається, що ОСОБА_5 до своєї смерті адекватно себе поводив, в поведінці не було проявів не контрольованості дій, його вчинки були вмотивовані. Незважаючи на свій вік - 96 років, він майже не хворів, нормально розмовляв, спілкувався з оточуючими, міг висловити свою думку щодо подій в суспільстві. Крім того, він правильно розумів наслідки надання доручення та вчинення договору дарування частини будинку.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною в момент його вчинення вимог, встановлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
З роз’яснень, що містяться у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними“ вбачається, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину, суд, відповідно до ст. 145 ЦПК України, зобов’язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.
З довідки фельдшерського пункту с. Липки від 06.01.2010 року № 1 вбачається, що ОСОБА_5, протягом останніх двох років перед смертю за медичною допомогою до фельдшерського пункту не звертався \а.с. 222, 223\. Фельдшер ОСОБА_11 пояснила, що медична картка на ОСОБА_5 не заводилась.
Корнинська міська лікарня повідомила суд, що ОСОБА_5 останні 25 років на стаціонарному лікуванні в Корнинській міській лікарні не перебував, медична карта на нього відсутня \а.с. 239\.
05.03.2008 року, під час виїзду швидкої медичної допомоги, ОСОБА_5 встановлено діагноз міжреберна невралгія. Хворому надана медична допомога, призначено лікування. Його стан визнано задовільним. Від стаціонарного лікування ОСОБА_5 відмовився \а.с. 240\.
Враховуючи відсутність медичної документації щодо стану здоров’я ОСОБА_5 за останні роки перед смертю, та з врахуванням пояснень свідків, колегія суддів приходить до висновку про неможливість призначення по справі судово-психіатричної експертизи.
Також слід зазначити, що позивачка не заявляла клопотання про призначення такої експертизи ні під час слухання справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду, хоча їй було роз’яснено право на заявлення такого клопотання та надання доказів на його обґрунтування.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявленого позову та правильно відмовив у його задоволенні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча Судді